Економічні науки/7.
Облік і аудит
Соболєва Т.О.
Науковий керівник: к.е.н., Мащенко К.С.
ДВНЗ Донецький національний технічний університет,
Україна
Організація та облік оплати праці в бюджетних установах
На сьогоднішній день витрати на оплату праці на підприємствах
є однією з найвагоміших статей витрат. Бюджетні установи не є виключенням, адже
у складі їх сукупних витрат на оплату праці припадає від 60 до 85 % усіх витрат
[1].
Основними документами, які регулюють економічні, правові
та організаційні засади оплати праці працівників бюджетних установ є Закон
України «Про оплату праці» від 24.03.95 р.[2], Кодекс Законів про працю, а також інші нормативні документи. Згідно з
законом «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода обчислена, як
правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує
робітнику за виконану ним роботу.
Бюджетні установи відрізняються від госпрозрахункових
підприємств тим, що оплата праці безпосередньо пов'язана з правильним
складанням і виконанням кошторису доходів і витрат. Правильність розрахунку
заробітної плати залежить від обліку відпрацьованого часу працівників.
Основними формами оплати праці в бюджетних установах є
почасова й відрядна, але переважає, як правило, почасова оплата, адже
результатом виконуваної роботи є часто не річ (продукція), а послуги
(діяльність). Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні
сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.
Розміри оплати праці працівників установ та організацій,
що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а саме
постановою від 07.02.2001р. № 134 «Про впорядкування умов оплати праці
працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» [3].
В даній постанові наведена схема посадових окладів, що є інструментом
регулювання оплати праці працівників, спеціалістів, службовців і робітників
бюджетних установ. Згідно з цією схемою, розроблені галузеві схеми посадових
окладів.
Нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних
галузей має свої особливості і відмінності. Так, наприклад, у середніх закладах
освіти заробітна плата вчителям нараховується за фактичну кількість
відпрацьованих годин залежно від категорії. У медичних закладах, залежно від
типу установи, оклади лікарів відрізняються в залежності від категорії, з
підвищенням за керівництво відділенням тощо.
Заробітна плата у
бюджетних установ повинна виплачуватися два рази
на місяць: за першу половину місяця та фактичний місячний заробіток за другу половину місяця.
Особливостями організації заробітної плати в бюджетних установах
є застосування Єдиної тарифної сітки. Вона встановлює, що щороку розмір окладу
(ставки) працівника визначається на рівні законодавчо визначеного розміру
мінімальної заробітної плати. З 01.12.2013 розмір мінімальної заробітної плати
встановлений на рівні 1218 грн. [4]. Тарифна сітка включає в себе від 1 до 25
тарифних розрядів, за якими здійснюється нарахування заробітної плати.
Деякі бюджетні установи працюють у святкові та неробочі
дні, що викликано необхідністю обслуговування населення (наприклад, лікарні). Оплата праці за ці дні проводиться в
підвищених розмірах: відрядникам і працівникам на погодинних ставках – в
подвійних розцінках, а працівникам, які працюють за постійним окладом – у
розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад (якщо робота у
святковий чи неробочий день проводилася у межах місячної норми робочого часу) і
у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад (якщо робота проводилася
в обсягах, що перевищують місячну норму).
Також у бюджетних установах діє система надбавок
працівникам за різні досягнення: за виконання особливо важливої роботи, за її
складність і напруженість, за почесні звання, за знання та використання іноземної
мови та інші.
У бюджетних установах фінансування виплат заробітної
плати здійснюється за окремою статтею – кодом економічної класифікації видатків
(КЕКВ) 2110 «Оплата праці» [5]. За цією
категорією передбачаються видатки на оплату праці всіх працівників бюджетних
установ (організацій), а також грошове забезпечення військовослужбовців, осіб
рядового і начальницького складу згідно з установленими посадовими окладами,
ставками або розцінками, матеріальну допомогу, у тому числі видатки на премії
та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства.
Для обліку розрахунків з працівниками із заробітної плати
у бюджетних установах Планом рахунків передбачено рахунок 66 «Розрахунки з
оплати праці», а саме субрахунок 661 «Розрахунки із заробітної плати» [6]. Нарахування
заробітної плати для бюджетної установи вважається видатками, у бухгалтерських
записам використовують рахунок 80 «Видатки із загального фонду», якщо заробітна
плата покривається коштами загального фонду та рахунок 81 «Видатки спеціального
фонду» - джерелом виплат заробітної плати – є кошти спеціального фонду.
Для бюджетних установ єдиний внесок, який нараховується
на суму заробітної плати, встановлюється у розмірі 36,3% відповідно до Закону
України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI [7]. Суми внесків зараховуються
на витрати установи за кодом економічної класифікації видатків 2120 «Нарахування
на оплату праці». В бухгалтерському обліку нарахування єдиного соціального
внеску відображається записом за дебетом рахунків 80,81в залежності від джерела
покриття витрат за кошторисом та кредитом рахунку 65 «Розрахунки із
страхування».
Із заробітної
плати працівників бюджетних установ, відповідно до чинного законодавства
здійснюються такі обов’язкові утримання:
- податок з доходів фізичних осіб [8] . Ставка податку
становить 15% від бази оподаткування щодо доходів працівників. У разі якщо
загальна сума отриманих платником податків у звітному періоді перевищує
десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня
звітного податкового періоду, ставка податку становить 17%;
- єдиний соціальний внесок. Для найманих працівників, яких
утримує роботодавець за рахунок нарахованого ним доходу, становить 3,6% [7].
Таким чином, організація обліку оплати праці виступає
трудомістким процесом, який включає багато особливостей, залежно від специфіки
та сфери діяльності бюджетної установи, тому вимагає правильної організації
системи обліку та автоматизації цієї ділянки роботи, з метою скорочення
матеріальних і трудових витрат на збір, обробку та аналіз даних з питань праці
та її оплати для прийняття обґрунтованих оперативних управлінських рішень.
Література:
1.Матвєєва В., Замазій С., Клиженко Я.
Все про облік і оподаткування бюджетних організацій / В.Матвєєва, С.Замазій. –
Х.:Фактор, 2009. – 720с.
2. Про оплату праці: Закон України від
24.03.1995 № 108/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
<http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр>
3.
Про впорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та
організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова Кабінету Міністрів від
07.02.2001 № 134 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
<http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/134-2001-п>
4. Про Державний бюджет України на 2013
рік: Закон України від 06.12.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
<http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5515-17>
5. Інструкція щодо застосування економічної
класифікації видатків бюджету, затверджена Наказом Міністерства фінансів
України від 12.03.2012р. №333 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0456-12#n16>
6. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ: Наказ
Міністерства фінансів України від 26.06.2013р. №611 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: <http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1214-13#n16>
7. Про збір та облік єдиного
внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України від
08.07.2010 № 2464-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2464-17>
8. Податковий Кодекс України від
02.12.2010р. №2755-VI [Електронний ресурс].- Режим доступу: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17>