Історія/1. Вітчизняна історія

Кушнерьова Галина

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

«СВЕМА» - СТОРІНКИ ІСТОРІЇ (ВІД «МАЛОЇ КІНОПЛІВКИ» ДО АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ «СВЕМА»)

1 вересня 1928 р. було укладено договір з французькою фірмою «Люмьєр» про будівництво радянської кіноплівочної фабрики. А оскільки у той час основа плівки виготовлялася з нітроцелюлози, виробництво якої має багато спільного з бездимним порохом, то місцем спорудження кіноплівочної фабрики була обрана Шостка, місто в якому близько двох сторіч працював казенний пороховий завод. Організатором нового виробництва став професор Олександр Миколайович Машкін - директор Шосткинського хіміко-технологічного інституту і технічний директор заводу.

Загальна чисельність колективу «Малої кіноплівки» налічувала 130 чоловік. З кінця 1929 р. по вересень 1931 р. тут було випущено близько трьох мільйонів погонних метрів позитивної плівки, - тобто вперше в СРСР здійснено промисловий випуск кіноплівки [3]. 1 жовтня 1931 р. о 4-тій годині дня відбувся мітинг трудящих Шостки, присвячений закінченню будівельно-монтажних робіт фабрики кіноплівки №6. А о 7 годині вечора фабричний гудок сповістив про введення в експлуатацію нового підприємства. Протягом 1932 р. виробництво цієї продукції було опановано. Але колектив фабрики постійно покращував виробниче устаткування, впроваджував більш довершені технологічні процеси і, як наслідок, збільшував об’єми випуску продукції. У 1934 р. в Шостці на фабриці №6 був освоєний випуск плівки для звукозапису по інтенсивному методу , налагоджений випуск рентгенплівки (розроблена в 1933 р. під керівництвом А.О.Кондахчана, переведеного на роботу до Шостки) і негативної плівки «панхром» (розроблена під керівництвом А.О.Кондахчана і Н.В.Макарова). З тих пір шосткінським кіноплівочникам по праву належить роль першопроходців у хіміко-фотографічній промисловості нашої країни [1].

19 серпня 1941 р., у зв’язку з початком наступу німецьких військ від Стародуба на Новгород-Северський, на фабриці почався демонтаж устаткування. Його трьома ешелонами було евакуйовано до Красноярська, де у важких умовах у недобудованій споруді спортивного клубу, шосткінські кіноплівочники створили нове виробництво. Вже у середині 1942 р. був освоєний випуск нового для колективу виду продукції - аерофотопаперу. Бойові кінозбірки друкувалися на красноярській кіноплівці у Новосибірську і виходили на екрани країни двічі на місяць. У період тимчасової окупації міста Шостки фашисти перетворили територію фабрики кіноплівки на місце знищення людей. Тут були живцем спалені і розстріляні сотні радянських громадян. Вулицю, яка вела до фабрики, у ті часи шосткинці називали «шляхом смерті». Ті, кого везли нею, зазвичай назад не поверталися [2].

Пройшовши шлях від філіалу НДКФІ до ВАТ НДІМНІ (науково-дослідний інститут магнітних носіїв інформації), володіючи високим інтелектуальним потенціалом наукових співробітників і сучасним лабораторно-дослідницьким та технологічним устаткуванням, інститут вніс значний внесок у розвиток вітчизняної науки і техніки у сфері магнітних носіїв інформації та світлочутливих матеріалів. Серед його розробок, упроваджених у виробництво, магнітні стрічки для радіомовлення, відеострічки для професійного та аматорського відеозапису, магнітні стрічки для точного запису і гнучкі магнітні диски, спектрозональні аерофотоплівки, рентгенографічна плівка для дефектоскопії зварювальних швів, дифузійні матеріали, оптичні сенсибілізатори та ряд інших матеріалів спеціального призначення [1].

Цілком природно, що в місті, яке виробляє кіноплівку, багато кіноплівочників і їх дітей захоплено присвячували своє дозвілля фотографії і аматорському кіно. І тому зовсім закономірним є виникнення на фабриці кіноплівки аматорської кіностудії, яка була організована у середині 50-х років минулого століття групою ентузіастів. Організація кіностудії на Шосткинській фабриці кіноплівки стала прикладом для створення інших аматорських кіностудій в організаціях і підприємствах міста й області. У Шостці знято декілька десятків документальних, науково-популярних, рекламних та ігрових кінофільмів. А також багато кілометрів місцевої кінохроніки. Фільми шосткинської кіностудії демонструвалися замість кіножурналів перед кіносеансами в міському кінотеатрі «Родина» і Будинку культури ім. Жданова. Вони неодноразово одержували високу оцінку і дипломи обласних та республіканських оглядів та конкурсів [4].

Торговельна марка «Свема» раніше була добре відома у всіх куточках СРСР та за його межами. Продукція підприємства користувалася стійким попитом серед багатомільйонного населенням країни та майже у всіх галузях народного господарства. Але сьогодні із сумом доводиться визнавати, що часи колишньої слави «Свеми» вже у минулому. Сьогодні, на жаль, традиційні «свемовські» кіно- та фотоплівки, а також призначену для їх використання кіно-фототехніку: знімальну, освітлювальну, проявочну, монтажну та проекційну - слід вже розцінювати як експонати культурно-історичної спадщини міста, що зробило значний внесок у розвиток хіміко-фотографічної промисловості, кінематографа і фотографії всієї країни.

Література:

1. Башнянин Л. Наши цели // Социалистическая индустрия. – 1976. - №108. – с. 3-4.

2. Иванов Н. Голос советских робочих // Робочий труд. – 1930. - №136. – с. 7-8.

3. Попов А. Создания предприятия // Труд. – 1977. - №95. – с.5-8.

4. Соболев А. Организация досуга // Советская культура. – 1967. - №122. – с. 2-4.