Історія/1. Вітчизняна історія

Тригубченко Антон

студент І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

ШОСТКА – МОЄ РІДНЕ МІСТО

Шостка – місто у Сумській області України, що знаходиться на березі ріки Шостка, притоці річки Десна. Назву місту дала саме річка Шостка. Місцевий історик С. Грива висуває цікаву версію про те, що колись по двох сторонах річки росло безліч конвалій, що називалися в народі «шестка». Саме ця назва ніжної квітки дало назву річці , а річка – місту. Місто Шостка веде відлік своєї історії з ХVІІ ст., коли на річці Шостці збудував свій перший млин локотський козак Степан Бугай. Отже, забудова Шостки, як поселення при пороховому заводі, розпочалася з «небольшого двора». Для «смотрения» за новим заводом був призначений відставний, з 1727 р. «за болезнями», майор Афанасій Постельніков, направлений в Україну Сенатським указом від 9 вересня 1737 р. «для определения к разным делам».

Кирило Розумовський повернув тимчасово втрачену власність малоросійського порохового заводу і почав його відновлення вже як Гетьманського шостенського порохового заводу [3].

В описі Шосткинського порохового заводу, складеному 14 липня 1771 р. на час передачі порохового заводу від Малоросійської Колегії у підпорядкування Петербурзької Канцелярії Головної Артилерії, зазначено, що першою будівлею «от приезду из села Локоток через пущу артилерийскую» (через колишній гай Лисачевського) був великий амбар 4х4 сажні, за яким стояла стара хата 2х2 сажні з сіньми, прикомірком та двома сараями. Навпроти хати – город, огорожений сосновим «ворнем». Мабуть, це і є двір з хатою та амбаром, проданий 1761 р. козаком І. Василенком на «генеральную артилерію», який був розташований «на сухом пути под борком от воронижского приезду».

З іншого опису «Плана Шостенского артилерийского порохового завода», складеного істориком О. Лазаревським після перегляду ним «Атласа ХVІІІ столетия», дізнаємося, що річка Шостка перетиналася прямою дорогою. У місці перетину було влаштовано два шлюзи та 5 водяних машин для вироблення пороху (там, де був з 1739 р. пороховий ступник). Чотири сухопутні машини були західніше, на лівому березі Шостки. Поряд з ними були «розымная машина», магазини (склади) для сірки та матеріалів, сушильня. На правому березі, удовж дороги, з лівої сторони, «начиная от реки», були покої для проживання офіцерів та ведення письмових справ («светлица с комнатою» з опису 1771 р.), харчова лавка та квартира для проживання майстрів.

У 1804 р. на Шосткинському пороховому заводі перебував з 4 по 9 червня всесильний «Инспектор всей Артилерии» граф Олексій Андрійович Аракчеєв (1769-1834). За спогадами старожилів, ще півстоліття тому «тучи» першочервневих комарів страшенно їм дошкуляли. Взагалі, за те, що пітерський граф мужньо витримав аж п’ять діб атак докучливих шосткинських комарів з кропив’яних боліт, мав би теж отримати премію до свого жалування, бо в Петербурзі, збудованому на фінських болотах, умови життя уже були кращі за тутешні.

У 1868 р. на базарній площі висвятили каплицю в пам’ять чудесного спасіння імператора Олександра ІІ 25 травня 1867 р. від невдалого вбивчого акту терориста Березовського.

У 1871 р. заводчани відсвяткували 100-ліття «Шостинского артилерийского пороховаго заводу», з 17 серпня перейменованого у Михайлівський Шостенський артилерійський пороховий завод (МШПЗ) на честь Великих князів Михайла Павловича та Михайла Миколайовича, генерал-фельдцехмейстерів, колишнього і діючого командуючих всієї артилерії імперії, які приклали чимало зусиль до розбудови Шостенського заводу. В пам’ять сотої річниці з часу заснування заводу встановили біля церкви на майдані бронзове погруддя імператора Олександра ІІ [2].

У Шостці дитячі роки провів Михайло Олександрович Максимович (1804–1873) – історик, фольклорист, письменник, перший ректор Київського університету, редактор і видавець альманахів «Киянин», «Українець». Тут пройшло дитинство Миколи Васильовича Гербеля – поета, перекладача, видавця. Його перу належать переклади російською мовою творів Байрона, Шиллера, Ґете, Шевченка, «Слова про полк Ігоревім» [1].

Література:

1. Куриленко В. Далеке минуле рідного краю. – Шостка, 1999.

2. Плодиста А. Шостка: страницы истории. – Суми, 2005.

3. Плодиста А. И оживет былое. – Суми, 2007.