Історія/1. Вітчизняна історія

Ахундов Нурлан

студент І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН МІСТА КИЄВА

Як з’ясувалося – рідне місто для автора це не те, в якому він народився, а те в якому провів своє дитинство, юність. Це місто – ніби еталон , ти завжди всі міста у різних країнах порівнюєш із ним, від цього йому дістається більше всіх. Куди б ти не поїхав, ти все одно будеш бачити це місто увісні, вдихати повітря навесні і думати, ех , а от у тому, рідному місті повітря було свіжіше, смачніше. Воно скоріше погане, ніж хороше, але люблять не за це. Просто там залишилося те, чого більше не може бути ніде – там спогади дитинства, юності. Скільки б ти не ходив по цьому місту, ти не знайдеш того, що шукаєш, адже це вже не те місто, те залишилося в дитинстві. Але і це, вже не таке велике і цікаве, іноді воно відкриє твої спогади, тоді промайне думка і ти розумієш, це все ще те місто, просто ти інший, ти тепер не бачиш того, що міг бачити в дитинстві.

У місті Києві є чудовий мальовничий край під назвою Голосіївський район. Знаходиться він у південній частині м. Києва, на захід від Дніпра, на крайній півночі лісостепової фізико-географічної зони. Північна частина – це парк, який включає урочища з переважанням широколистяних лісів, таких як Голосіївський ліс (разом з прилеглим до нього Голосіївським парком ім. Максима Рильського), урочищами Теремки і Бичок. Південна частина парку — це піщана надзаплавна тераса Дніпра, вкрита сосновими лісами. Ця тераса перетинається річкою Сіверкою, яка розгалужена на кілька рукавів. У її долині знаходиться значний масив вільхових лісів [2].

Місцевість Голосіїв, що розташована між Добрим Шляхом, Деміївкою, Теремками, Феофанією і Мишоловкою, охоплюючи Голосіївський ліс і частину забудови вздовж проспекту 40-річчя Жовтня і Васильківської вулиці, згадується в 1541 році як володіння Києво-Печерської лаври, в 1617 році як Голосіївський хутір. Походження назви невідоме. У першій половині XVII сторіччя київський митрополит Петро Могила заснував тут монастир. Монастир знаходився серед великого масиву лісу, який також належав до Лаври, і тому ця територія довгий час залишалася порівняно малозабудованою. Голосіїв став дачною місцевістю церковної знаті.

Забудова території Голосіївського району почалася в 30-х роках XIX століття. Маленькі хати, розташовані вздовж Васильківського шляху (нині Червоноармійська вулиця) і біля річки Либідь, утворили частину міста, яку називали Нова Забудова. На території, що прилягає до кондитерської фабрики ім. Карла Маркса, в той час було розташоване село Деміївка, яке лише на початку ХХ століття злилося з містом [1].

Серед лісу, чи поруч з ним, на території району розташований Національний Експоцентр України (колишня назва — Виставка досягнень народного господарства (ВДНГ) УРСР), Національний університет біоресурсів і природокористування України (колишня назва — Національний аграрний університет), Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Музей народної архітектури та побуту України в с. Пирогові.

Більша частина території району – зелена зона від Голосієво до Конча-Заспи, і зокрема Голосіївський ліс, що об’єднує Феофанію, Голосіївський парк імені М. Рильського площею 140,9 га та власне ліс площею близько 780 га. Флора лісу включає більш ніж 250 видів дерев і кущів. На східній околиці лісу знаходиться літературно-меморіальний музей Максима Рильського. У 2007 році тут було створено Національний природний парк «Голосіївський» [3].

У кожного з нас будуть ще міста, великі і маленькі, улюблені і не дуже, одне з них, можливо, стане навіть рідніше за інші, з ним буде пов’язано набагато більше, ніж з тим, в якому виріс. Але навіть, якщо ти вже добре не пам’ятаєш, як виглядає той будинок навпроти, як називалася вулиця, для рідного міста назавжди буде місце в твоїй душі і воно назавжди залишиться еталоном батьківщини.

Автор не претендує на істинність свого судження, апріорну думку. Просто шкода, якщо у вас такого міста немає. Бо рідне місто завжди повинно бути в серці!

Література:

1. Кудрицький А. Київ. Енциклопедична довідка. – К., 1999.

2. Климовский С. Где, когда и почему возник Киев? – К., 2012.

3. Мельничук Г., Калашников А. Киев. Энциклопедия туриста краеведа. – К., 2013.