Історія/1. Вітчизняна історія
Слизченко Вікторія
студентка І курсу
(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)
Національний
університет біоресурсів і природокористування України,
Україна
(м.Київ)
ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ СЕЛИЩА ЖУРАВЛИХА
Кожен населений пункт – місто, селище, село,
містечко – пишається своїми видатними уродженцями. Пишається ними і селище
Журавлиха Таращанського
району Київської
області, тому автор, родом із цього невеличкого, але затишного
селища, бажає поділитися відомостями про видатних особистостей зі своєї
маленької батьківщини.
Нещенко Сергій Маркович(1922 р.н.).
З 1968 року
по 1979 рік працював головою колгоспу «Червона Зірка». За визначний вклад у
виробництво, Нещенку Сергію Марковичу в 1976 році присвоєно звання Заслуженого
працівника сільського господарства, а на протязі керівництва господарством його
нагороджено орденом Леніна та двома орденами «Трудового Червоного Прапора».
Пішов із життя у 1982 році ще нестарою людиною. Проте добро не зникає безслідно
– про нього і до нині з теплотою та щирою повагою згадують односельці.
Холодівський Віктор Петрович(1960 р.н.).
Закінчив
Журавлиську середню школу в 1977 році. З 1977 року по 1982 рік навчався в
Білоцерківському аграрному інституті. У 1982 році працював агрономом в селі
Гейсисі. У 1982-1983 роках – служба в рядах Радянської армії. Після закінчення
служби повернувся працювати в с. Гейсиху. У 1985 році переведений в колгосп
«Праця Леніна». У 1986 році Віктор Петрович Холодівський був обраний головою
колгоспу «Червона Зірка» села Журавлихи. По даний час очолює господарство,
реорганізоване в товариство з обмеженою відповідальністю «Журавлиське». За
самовіддану працю директору ТОВ «Журавлиське» присвоєно звання Заслужений
працівник сільського господарства.
Архієпископ Питирим Миколаївський і
Вознесенський (в миру Старинський Микола Петрович) (1944р.н.).
Народився
Старинський Микола Петрович в селі Червоні Яри
Таращанського району Київської області в родині священика. Коли Микола був юнаком, його
батько служив на бідних сільських приходах. Більше 20 років Петро Старинський
був настоятелем Різдво-Богородицького храму села Журавлихи Таращанського району Київської області. Микола Старинський закінчив Журавлиську семирічну
сільську школу, потім десять класів в селі Розкішна. Після чого поступив у
Київський будівельний інституту. У 1964 році Миколу Старинського зараховано до
другого класу Московської духовної семінарії. Коли закінчив семінарію без
екзаменів, був прийнятий до Московської духовної академії, яку закінчив у 1972
році. У 1969 році висвячений у сан ієродиякона.
У 1974 році ієродиякон
Питирим прийняв сан ієромонаха.
А з 1976 року Питирим офіційно був
визнаний лаврським насельником. Вимушений переховуватися від переслідувань у Казахстані.
Після повернення в Україну 1 березня 1982 року був заарештований прямо у Володимирському соборі міста Києва та засуджений до 6 років
позбавлення волі за «антирадянську агітацію». Правозахисник вийшов на волю вже
за Горбачова у
1986 році, завдяки клопотанню митрополита
Никодима (Руснака) перед владою. У 1986 році ієромонах
Питирим прийняв сан архімандрита
та призначений наставником Кременецького Богоявленського монастиря. З 23 лютого 1992 року – намісник Києво-Печерської Лаври. Священний Синод Української Православної Церкви рішенням від 25 серпня 1992 року визначив архімандриту
Питириму бути єпископом Хмельницьким
і Кам’янець-Подільським. 26 серпня 1992 року здійснено хіротонію архімандрита
Питирима в єпископа
Хмельницького і Кам'янець-Подільського. У 1993 році Преосвященний Питирим призначений єпископом Миколаївським
і Вознесенським. 2000 року возведений у сан архієпископа. У липні 2009 року возведений у сан Митрополита. Наукове звання – кандидат
богослов’я. Має такі нагороди: орден
преподобного Сергія Радонезького ІІІ-го ступеня, орден «За заслуги» ІІ ступеня.
Корнієнко Григорій
Силович (1929 р.н.).
Григорій
Силович Корнієнко народився в селі Журавлиха. У
1955 році на першому фестивалі молоді Києва та Київської області за свої вірші
він одержав Диплом І ступеня. Будучи інвалідом І групи у 1969 році він вступає
на заочний факультет журналістики Київського державного університету імені
Т.Г.Шевченка. З 1958 року (майже 25 років) працював завідуючим бібліотекою с.
Журавлиха, а також був позаштатним кореспондентом районної газети «Прапор
Леніна». У 1995 році була видана його збірка віршів «Ростки життя», куди
ввійшли вірші про натхненну працю трудівників села [1].
Отже, жителям
селища Журавлиха є на кого рівнятися, кому наслідувати, для того, щоб залишити
гарну пам’ять про себе.
Література:
1. Винокур І., Трубанінов Л. Біографії видатних
діячів Журавлихи. – К., 2005.