Історія/1. Вітчизняна історія

Слизченко Вікторія

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ СЕЛИЩА ЖУРАВЛИХА

Кожен населений пункт – місто, селище, село, містечко – пишається своїми видатними уродженцями. Пишається ними і селище Журавлиха Таращанського району Київської області, тому автор, родом із цього невеличкого, але затишного селища, бажає поділитися відомостями про видатних особистостей зі своєї маленької батьківщини.

Нещенко Сергій Маркович(1922 р.н.).

З 1968 року по 1979 рік працював головою колгоспу «Червона Зірка». За визначний вклад у виробництво, Нещенку Сергію Марковичу в 1976 році присвоєно звання Заслуженого працівника сільського господарства, а на протязі керівництва господарством його нагороджено орденом Леніна та двома орденами «Трудового Червоного Прапора». Пішов із життя у 1982 році ще нестарою людиною. Проте добро не зникає безслідно – про нього і до нині з теплотою та щирою повагою згадують односельці.

Холодівський Віктор Петрович(1960 р.н.).

Закінчив Журавлиську середню школу в 1977 році. З 1977 року по 1982 рік навчався в Білоцерківському аграрному інституті. У 1982 році працював агрономом в селі Гейсисі. У 1982-1983 роках – служба в рядах Радянської армії. Після закінчення служби повернувся працювати в с. Гейсиху. У 1985 році переведений в колгосп «Праця Леніна». У 1986 році Віктор Петрович Холодівський був обраний головою колгоспу «Червона Зірка» села Журавлихи. По даний час очолює господарство, реорганізоване в товариство з обмеженою відповідальністю «Журавлиське». За самовіддану працю директору ТОВ «Журавлиське» присвоєно звання Заслужений працівник сільського господарства.

Архієпископ Питирим Миколаївський і Вознесенський (в миру Старинський Микола Петрович) (1944р.н.).

Народився Старинський Микола Петрович в селі Червоні Яри Таращанського району Київської області в родині священика. Коли Микола був юнаком, його батько служив на бідних сільських приходах. Більше 20 років Петро Старинський був настоятелем Різдво-Богородицького храму села Журавлихи Таращанського району Київської області. Микола Старинський закінчив Журавлиську семирічну сільську школу, потім десять класів в селі Розкішна. Після чого поступив у Київський будівельний інституту. У 1964 році Миколу Старинського зараховано до другого класу Московської духовної семінарії. Коли закінчив семінарію без екзаменів, був прийнятий до Московської духовної академії, яку закінчив у 1972 році. У 1969 році висвячений у сан ієродиякона. У 1974 році ієродиякон Питирим прийняв сан ієромонаха. А з 1976 року Питирим офіційно був визнаний лаврським насельником. Вимушений переховуватися від переслідувань у Казахстані. Після повернення в Україну 1 березня 1982 року був заарештований прямо у Володимирському соборі міста Києва та засуджений до 6 років позбавлення волі за «антирадянську агітацію». Правозахисник вийшов на волю вже за Горбачова у 1986 році, завдяки клопотанню митрополита Никодима (Руснака) перед владою. У 1986 році ієромонах Питирим прийняв сан архімандрита та призначений наставником Кременецького Богоявленського монастиря. З 23 лютого 1992 року – намісник Києво-Печерської Лаври. Священний Синод Української Православної Церкви рішенням від 25 серпня 1992 року визначив архімандриту Питириму бути єпископом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським. 26 серпня 1992 року здійснено хіротонію архімандрита Питирима в єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського. У 1993 році Преосвященний Питирим призначений єпископом Миколаївським і Вознесенським. 2000 року возведений у сан архієпископа. У липні 2009 року возведений у сан Митрополита. Наукове звання – кандидат богослов’я. Має такі нагороди: орден преподобного Сергія Радонезького ІІІ-го ступеня, орден «За заслуги» ІІ ступеня.

Корнієнко Григорій Силович (1929 р.н.).

Григорій Силович Корнієнко народився в селі Журавлиха. У 1955 році на першому фестивалі молоді Києва та Київської області за свої вірші він одержав Диплом І ступеня. Будучи інвалідом І групи у 1969 році він вступає на заочний факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка. З 1958 року (майже 25 років) працював завідуючим бібліотекою с. Журавлиха, а також був позаштатним кореспондентом районної газети «Прапор Леніна». У 1995 році була видана його збірка віршів «Ростки життя», куди ввійшли вірші про натхненну працю трудівників села [1].

Отже, жителям селища Журавлиха є на кого рівнятися, кому наслідувати, для того, щоб залишити гарну пам’ять про себе.

Література:

1. Винокур І., Трубанінов Л. Біографії видатних діячів Журавлихи. – К., 2005.