Історія/1. Вітчизняна історія

Яковенко Аліна

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

СЕЛО МОЄ, КОЛИСКА МОГО РОДУ

Київщина – неповторний і мальовничий куточок України, колиска української культури і мови, беззаперечною окрасою якої є село Ковалівка Васильківського району.

Джерело історії с. Ковалівки бере початок у добу трипільської культури. Згідно археологічних розкопок, у XI-XII ст. н.е. на лівому березі р. Кам’янки існувало давньослов’янське городище. Збереглися з тих часів і залишки земляних валів, що виступали оборонною лінією між поселеннями, які можна побачити біля річки Кам’янки на межі двох сучасних населених пунктів Ковалівки й Устимівки. Ці місця завжди зачаровували своїх поселенців.

За народною легендою, роком заснування с. Ковалівки вважається 1501 р., а її засновником – Мина Назаренко. У XVI ст. він побудував на шляху недалеко від р. Кам’янки невеличку хатину, а побіля неї кузню. Юнак був молодим ковалем, звідси й назва села Ковалівка [1].

У XVII ст. на ковалівській землі побував відомий політичний і церковний діяч Петро Могила, з ім’ям якого історія українського народу пов’язує реформи, шкільництва та створення першого у Східній Європі вищого навчального закладу Києво-Могилянської колегії (якій у 1701 р. за наказом Петра І було надано статус академії). Ставши архімандритом Києво-Печерського монастиря, а згодом і Київським митрополитом, Петро Могила придбав землі для фільваркового господарства Києво-Печерської Лаври недалеко від с. Ковалівки і побудував православний храм, мешканці якого стали його першими прихожанами.

Також історія села Ковалівки пов’язана з історією утворення Васильківського повіту (1797 р.), як складової Київської губернії. На той час у Ковалівці міститься волосне управління, до якого входять Кищенці, Вінницькі Стави (Слобода), Паляничинці, Пологи, Устимівка та хутір Хагдім, нараховується 358 дворів, де мешкало понад 3,5 тис. чоловік. У той же час село належало спадкоємцям графа Володимира Владиславовича Браницького.

Початок XIX ст. залишив помітний слід в історії села Ковалівки та всього Васильківського краю і був пов’язаний з діяльністю декабристів. Із 15 січня 1826 р. Чернігівський полк, під командуванням потомка козацького гетьмана С.І. Муравйова-Апостола, провів бій в урочищі біля с. Ковалівки, де був розгромлений царськими військами. Ця поразка стала вирішальною для Васильківської управи «Південного товариства декабристів».

Згадаємо і про розвиток існуючих у селі господарств. Ще в 1928 р. на ковалівських землях було організовано три колгоспи: «Червоний промінь», «Червоний тракторист» і «Друга п’ятирічка». 4 жовтня 1950 р. зазначені господарства були об’єднані в один колгосп ім. Щорса, а у 1975 р. було об’єднано з колгоспом ім. Кірова (с. Вінницькі Стави). У 1985 р. головою колгоспу було обрано А.А. Засуху, який керував господарством до 1993 р. У цей період колгосп ім. Щорса досяг високих показників в сільськогосподарському виробництві, що відзначено призовими місцями у різних виставках і нагородами державного та міжнародного рівня. Село поступово перетворилось на сучасний населений пункт, який із 25 січня 1993 р. очолила Т.В. Засуха. Цього ж року колгосп ім. Щорса було перейменовано в агрофірму «Світанок», а Тетяна Володимирівна обрана головою правління. Сьогодні села агрофірми (гасло яких – «Наша робота – запорука добробуту країни!») справедливо називають сучасним європейським утворенням, куди приїжджають переймати досвід аграрії з господарств різних регіонів України. Так народилось нове господарство, яке останніми роками є яскравим прикладом вмілого господарювання на рідній землі, де живуть добрі, щирі, відкриті люди, які вміють не лише наполегливо й завзято працювати, а й весело відпочивати. Так, наприклад, у 2013 р. на території села відбувся концерт телевізійного проекту «Танцюють Всі».

У сучасній Ковалівці є і власна футбольна команда, пасіка, розсадник декоративних рослин, розміщений на 13 гектарах землі. Проте найбільшою прикрасою села є його центр, забудований в європейському стилі: церква; гімназія, котра вражає своєю архітектурою, охайністю та сучасним облаштуванням; фонтан; пам’ятник Петру Могилі; «місток кохання»; ставок із чорними і білими лебедями; постійно діючий «Годинник вічності», привезений зі Швейцарії; торговівельний центр; упорядковані газони, що оточені мармуровими бордюрами тощо. І всюди – квіти! Всім, хто потрапляє в Ковалівку, здається, що потрапляєш у казку [2].

Дійсно, справжньою родзинкою в архітектурі села став незвичайний годинник, аналоги якого можна зустріти в Німеччині та Швейцарії. Він розташований на землі, діями механізму керує звичайна комп’ютерна програма. Знаходиться годинник у центрі села, саме на тому місці, де молодий засновник с. Ковалівки, коваль Мина Назаренко, поставив свою хату та кузню.

Славну історію має наш край. Вона сягає глибокої давнини часів, коли люди заселили і обжили цю благодатну землю, а потім своєю невтомною працею і героїчною боротьбою прославили її. Отже, ми постійно повинні повертатись до першовитоків, героїчного минулого та славного сьогодення для вшанування наших славних земляків, які були і будуть творцями славної історії рідної землі с. Ковалівки, Васильківського району, що на Київщині.

Література:

1. Ковалівка // http://uk.wikipedia.org/wiki

2. Сайт села Ковалівка // http://www.expert.ua/articles/