Історіографія

Чумак С.І.

Черкаський національний університету

імені Богдана Хмельницького

(здобувач кафедри АНІСІД)

Відображення історії розгортання радянського партизанського руху.

В історіографії партизанського руху можна виділити кілька основних етапів, які дозволяють виділити тенденції у вивченні історії радянського руху Опору.

Перший етап охоплював період з 1941 р. до початку 1960-х рр. уже в роки Великої Вітчизняної війни видавалися статті та нариси про діяльність Компартії, її місцеві організації з формування партизанських загонів, створенню підпілля, що відображали роботу комуністів в окупованих районах. У період до середини 1950-х рр. закладались основи історіографії становлення партизанського руху: була пророблена первинна робота з узагальнення фактичного матеріалу, підкреслювалася провідна роль КПРС в організації партизанської війни [5]. Дослідники не володіли якимсь значним обсягом документальних джерел і в основному спирались на оцінки, які містились в опублікованих доповідях та наказах Верховного Головнокомандуючого Й. В. Сталіна.

Другий період історіографії партизанського руху, який розпочався з 1960-х рр. та тривав до середини 1980-х рр., відмічений виходом узагальнюючих праць з історії Великої Вітчизняної війни, значним розширенням проблематики та джерельної бази досліджень. Історики почали більш активно вивчати підпільно-партизанський рух в роки війни й розмаїття його проявів на прикладів багатьох регіонів СРСР.

Партизанський рух починає осмислюватись авторами у широкому контексті, більш повніше досліджується організаційно-управлінський аспект. На відміну від публікацій та статей попередніх історіографічних періодів, публікації цього часу досить детально розкрили історію формування партизанських загонів, їх склад, озброєння, забезпечення, побут. Хоча в роботах даного періоду в значній мірі присутня ідеологічна заангажованість та комуністична ідеологія [8].

У шеститомній праці з історії Великої Вітчизняної війни використаний значний фактичний матеріал, розгорнута картина всенародного подвигу на захопленій ворогом території, узагальнено велику кількість фактів та документальних матеріалів. Автори капітальної праці показали підготовчі заходи до партизанської боротьби (підбір кадрів, створення партизанських баз), взаємодію партизан з Червоною Армією, висвітлили питання збройної та підпільної боротьби в окупованих ворогом територіях, привели дані про результати бойових дій партизан на різних етапах війни.

Плідна робота вчених у цей період стала можливою завдяки публікації чисельних збірників документів та матеріалів з історії партизанського руху, а також значної кількості мемуарної літератури.

Слід відмітити, що перші документи про боротьбу партизан та підпільників почали виходити ще в ході війни.

У першу чергу публікувалися спеціальні інструкції з тактики партизанських дій. Перша з них була розроблена партизанським відділом політуправління Північно-Західного фронту. За вказівкою Головного політуправління Червоної Армії вона була розіслана на місця для використання в якості своєрідного бойового уставу для командирів та бійців партизанських загонів (документ № 41) [12,76-81].

Важливе значення для узагальнення більш ніж річного досвіду збройної боротьби партизан мав наказ Наркома оборони СРСР від 5 вересня 1942 р. «Про завдання партизанського руху» (документ № 73) [12,128-129]. І хоча його текст з правками був опублікований у відкритому друці лише більш ніж через 40 років потому, разом з тим основні положення наказу знайшли відображення у тогочасні пресі. У 1943 р. був надрукований Польовий Устав Червоної Армії, в якому містилася глава, присвячена партизанським діям. Тут були визначені завдання партизанських дій, розкрита організаційна структура партизанських формувань, їх тактика, форми взаємодії партизанських сил з регулярними військами.

У роки війни з’явилися й перші збірники документів та матеріалів, які складалися переважно із щоденникових записок, цитат офіційних документів, листівок [2]. Такого роду публікації мали за мету на прикладах жертовної боротьби бійців партизанських формувань сприяти мобілізації населення на розгром ворога, показати розмах партизанської боротьби, стійкість та мужність партизан, підняти моральних дух населення окупованих регіонів країни. Також видавались збірники, в яких розкривалось жорстоке ставлення нацистів до мирного населення [3].

У повоєнний період було видано ряд документальних збірників, які дозволили дослідникам більш об’єктивно поглянути на події, що відбувались у тилу ворога.

Одночасно з обробкою та систематизацією архівних фондів, йшов процес відбору документів та видання окремих тематичних збірників. Вони, як правило, присвячувались боротьбі населення окремих міст та областей проти гітлерівців [1] [4], [6]. Частина виданих в той час документів відображала діяльність партизанських формувань та підпільних партійних організацій. Ці збірники відіграли позитивну роль, так як підштовхнули до подальшої дослідницької роботи по обробці та виданню документів та матеріалів.

З середини 1960-х рр. у період «відлиги» багато республіканських, крайових та обласних архіві розгорнули широку підготовку та видання збірників документів та матеріалів. Їх упорядники поступово вивільнялись з-під впливу концепцій, згідно до яких всі успіхи як на фронті, так і в тилу приписувались «мудрому керівництву Сталіна». У них більш повніше висвітлювалась діяльність партизанських формувань та підпільних організацій, їх допомога Червоній Армії [9]. Більшість цих видань присвячувалась більш повному розкриттю багатогранної діяльності громадських організацій та державних органів з розгортання партизанського руху у період війни. Наприклад, на Україні документальні збірники з цієї тематики були опубліковані майже по кожній області.

Великий інтерес для дослідників партизанського руху становлять збірники, спеціально присвячені окремим її проблемам. Значна увага у багатьох з них відводилась документам, які розкривали керівну роль партійного підпілля у мобілізації населення окупованих областей на відсіч ворогу, висвітлювали діяльність місцевих штабів партизанського руху, методи та форми дій партизанських формувань [10].

Поступово підвищувався науковий рівень опублікованих збірників. Поряд з документальними виданнями, які носили локальний характер, вітчизняна історіографія партизанського руху Великої Вітчизняної війни володіє рядом збірників, в яких містились загальносоюзні матеріали [7]. Серед них перш за все заслуговує уваги збірник документів «Партизанское движение в годы Великой Отечественнойвойны СоветскогоСоюза (1941-1945)», упорядники якого зібрали матеріали про зародження та становлення партизанського руху [11]. У збірнику наводяться окремі документи ЦК ВКП(б), ЦК ВЛКСМ, Центрального та місцевих штабів партизанського руху, постанови, рішення, донесення, звіти, довідки партійних органів республік, областей, а також великих партизанських з’єднань. Проте, в цій роботі не були опубліковані документи Військових рад фронтів та армійських об’єднань, у взаємодії з якими велась партизанська боротьба у прифронтовій полосі.

Оцінюючи видані збірники документів та матеріалів слід відмітити, що вони не у повній мірі відповідають науковим вимогам. Зокрема, при відборі ряду документів домінував суб’єктивний підхід. У збірниках майже зовсім не були відображені матеріали, які свідчили б про прорахунки та упущення в організації та керівництві боротьбою партизан на окупованій території. Замовчувались труднощі, які зустрічались у взаємовідносинах партизан з місцевим населенням, факти недисциплінованості, низької боєздатності окремих партизанських формувань, наявність на окупованій території великої кількості пособників окупантів: поліцейських, службовців окупаційного апарату, антирадянських організацій, з якими партизани та підпільники вели тяжку боротьбу.

Крім того, документів, які б відображали вплив об’єктивних факторів на організацію та ведення партизанської боротьби, виходило небагато, що свідчить про недооцінку ролі об’єктивних факторів у партизанських діях.

При укладанні збірників завжди особлива увага приділялась висвітленню ролі Комуністичної партії, як «організатора та натхненника всіх наших перемог». В угоду концепції «безгрішності» в її діяльності фальсифікувались навіть основні документи партії та уряду, іноді вирізалися з їх текстів ті місця, де говорилось про недоліки у партійному керівництві.

Отже, можна відмітити, що загалом, в історіографії радянського періоду концепція партизанського руху в історичній літературі про події 1941-1945 рр. залишалася практично незмінною. Народна боротьба в тилу ворога проголошувалася показником прихильності людей ідеалам соціалізму, їх бажанням «відстояти в боротьбі з ворогом радянських суспільний і державний лад, радянських спосіб життя». Комуністична партія визнавалась єдиним організатором і натхненником партизанського руху «від початку і до кінця» [5,54]. Висвітлення багатьох питань становлення партизанського руху носило політизований характер, спираючись на положення про ідеологічну монолітність радянського суспільства, масовий героїзм населення окупованих територій, його відданість соціалістичним цінностям. В результаті багато моментів зображувались спрощено та недостатньо конкретно.

Разом з тим з’явилось багато робіт, в яких реалізований об’єктивний науковий підхід до вивчення військової історії. Цьому в значній мірі сприяло розширення доступу до вивчення засекречених архівних матеріалів. Отже, саме у пострадянський період у дослідженнях загальних проблем партизанського руху намітився перегляд традиційних постулатів. Однак, доступні публікації з проблеми більшовицької боротьби на окупованих нацистами територіях не дозволяють об’єктивно зрозуміти її суть з огляду на контраверсійність думок авторів та фактів, якими вони оперують. До цього додають такі фактори як минула заідеологізованість та сучасна за політизованість питання.

У цьому плані особливого значення набуває залучення до джерельної бази нових досліджень документів та матеріалів, що містяться у збірнику документів «Русский Архив. Великая Отечественная» Їх важливість пояснюється кількома аспектами. По-перше, об’єктивне пізнання історичного минулого повинно спиратись на дослідження всієї сукупності дійсних історичних факторів, які призвели до конкретного результату.

По-друге, вивчення впливу об’єктивного фактору на організацію та розвиток партизанського руху на основі нової документальної бази дозволить глибше зрозуміти характерні та особливі риси підпільно-партизанської діяльності в залежності від об’єктивних умов, які складались у ході війни.

Використання документів та матеріалів збірника дозволяє проаналізувати вплив об’єктивних та суб’єктивних умов на організацію, становлення та розвиток партизанського руху, виявити закономірності створення партизанських формувань різних типів, вивчити стратегію та тактику дій радянських партизан та підпільників, а також інші аспекти розгортання партизанського руху.

У спеціальному томі серії збірника документів серії «Русский Архив. Великая Отечественная» [12], присвяченому висвітленню становлення партизанського руху, зроблено спробу позбутися відмічених недоліків. Збірник вміщує документи які умовна можна виділити в кілька груп: документи ЦК ВКП(б), РНК, Ставки Верховного Головнокомандування, НКО, НКВС, ЦШПР, Головного політичного управління Червоної Армії, Генштабу та ЦК ВЛКСМ; документи ЦК ВКП(б) республік, областей та регіональних штабів партизанського руху; документи Військових рад, штабів та політорганів фронтів та армій.

Таким чином, історія партизанського руху висвітлювалась радянськими дослідниками в основному з точки зору дії суб’єктивного фактору – діяльності мас, класів, партії, окремих людей. У якості основних соціальних факторів, що визначали розвиток партизанської боротьби, виокремлювались морально-політична єдність радянського суспільства, об’єднання радянського народу навколо ВКП(б) та уряду, непохитне прагнення народних мас відстояти свободу та незалежність Батьківщини. Об’єктивний фактор та його вплив на діяльність партизанських формувань при цьому практично не враховувався. Тому вивчення опублікованих архівних документів дозволяє розкрити помилки та неточності, а інколи й відверті викривлення в історії партизанського руху.

Література.

1. Боротьба трудящих Львівщини проти німецько-фашистських загарбників. 1941-1944 рр. Збірник документів та матеріалів. – Львів : Вільна Україна, 1949 . – 234 с.

2. В тылу врага (Очерки, дневнии, записки об участии комсомола и молодежи в партизаной борьбе). – М.: Изд-во ЦК ВЛКСМ, 1943. – 223 с.

3. Документы обвиняют. Сборник документов о чудовищных зверствах германских властей на временно захваченных ими советских территориях. Вып. 1. – М.: ОГИЗ, 1943. – 249 с.

4. Житомирщина в період тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками 1941–1944 рр. : [зб. документів] [відп. ред. П. М. Степанов]. – Житомир : Радянська Житомирщина, 1948. – 220 с.

5. Залесский А. И. В партизанских краях и зонах. – М.: Соцэкгиз, 1962. - 397 с.

6. Запорожская область в годы Великой Отечественной войны, 1941 - 1945: Сборник документов. — Запорожье: Запорож-скиздат, 1959. - 363 с.

7. Коммунистическая партия в Великой Отечественной войне (июнь1941г.-1945г.). Документы и материалы. М.: Политиздат, 1970. - 494 с.

8. КПСС - вдохновитель и организатор победы советского народа в Великой Отечественной войне (Историографический очерк). М.: Политиздат,1973. -262 с.

9. Народные мстители Сборник документов и материалов. – М.: Московский рабочий,1961. – 279 с.

10. Огненные годы. Документы и материалы об участии комомола в Великой Отечественной войне. – М.: Молодая гвардия,1971. – 652 с.

11. Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны Советского Союза (1941-1945). Сборник документов и материалов. – Вып. 1-3. – М.: 1969-1982.

12. Русский Архив: Великая Отечественная. Партизанское движение в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. - Т. 20 (9). — M.: TEPPA, 1999. – 672 с.