Історія/1. Вітчизняна історія

Атаманенко Олена

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ МІСТА ВИШНЕВОГО

Історія міста починається від 1887 р., коли розпочалося будівництво Південно-Західної залізниці, що брала початок від Києва і сягала Одеси й Катеринослава. Так, на території сучасного Вишневого у 1887 р. з’явилася станція Жуляни, - тоді як однойменне село залишилося дещо в стороні від залізниці. Поруч зі станційним будинком побудували два будинки для стрілочників. Робітники жили на станції не постійно, бо виконували свою роботу позмінно. Першим постійним жителем пристанційного селища Жуляни був Тимофій Олефірко, службовець поштового залізничного вагону. Перший жилий будинок побудував В.Н. Мигай, який працював контролером на залізниці у 1908-1919 рр. Його будинок зберігся до нашого часу. Серед перших забудовників був і зцепщик Григорій Бужор , який побудував перший цегляний будинок. А перший двоповерховий будинок у селищі з’явився у 1912 р. Його побудував І.І. Маков (другий поверх цього будинку згорів в часи громадянської війни). Відновлений пізніше перший поверх тривалий час використовувався як приміщення пристанційної ради, міської ради.

Станція Жуляни переважно обслуговувала вантажні потяги, а в часи громадянської війни стала місцем жорстких боїв. У 1926-1928 рр. під час будівництва оборонного укріпрайону міста Києва станція Жуляни була базовою. При станції було побудовано будинки для штабу будівництва, караульні приміщення, складські споруди. Сюди надходили вантажі для будівництва дотів, різноманітне обладнання та зброя.

У 1935 р. з Боярки сюди було перенесено машинотракторну станцію Києво-Святошинського району. Поруч з МТС розмістилась автоколона і Київська контора «Сільелектро», а з 1935 р. почалась забудова головних вулиць.

На початку Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. станція стала оборонним рубежем на підступах до Києва. Жорстокі сутички були під час її звільнення у листопаді 1943 р., на 2-й день після звільнення столиці. Під час бою між станцією Жуляни і селом Крюківщиною загинув Герой Радянського Союзу Микола Балуков. Його ім’я нині носить вулиця на південній стороні міста. За бойові заслуги 365 вишнівчан нагороджено орденами та медалями.

Після війни процес забудови пристанційного селища Жуляни тривав. З часом воно було підпорядковане Крюківщинській сільській раді. Починаючи з 1952-1955 рр., із земель колгоспу ім. Мічуріна с. Крюківщина було виділено 75 гектарів для індивідуального будівництва в селищі. Саме з цього часу розпочалася активна забудова цілого ряду вулиць. У вересні 1955 р. в селищі Жуляни було відкрито першу початкову школу № 13 - філію Боярської залізничної школи. У березні 1960 р. за клопотанням Києво-Святошинського райвиконкому Указом Президії Верховної Ради УРСР селище станції Жуляни було виведене з підпорядкування Крюківщинської сільської ради, отримало статус селища міського типу районного підпорядкування й перейменоване у Вишневе. Нова назва селища цілком відповідала дійсності – на момент його перейменування всі садиби селища потопали в буйному вишневому цвіті. За статистикою тут налічувалось 550 дворів, населення складало 3800 мешканців [2].

Наявність залізниці обумовила подальшу перспективу розвитку селища як потужного промислового центру поблизу Києва. Бурхливий розвиток селища Вишневе припадає на 60-ті роки ХХ ст., що пов’язано зі створенням Жулянського машинобудівного заводу. Інтенсивне освоєння заводом ім. Артема нових виробів авіаційного призначення, постійне розширення і технічне переозброєння виробництва вимагали додаткових виробничих приміщень, що в умовах заводу, який знаходився в центральному районі міста Києва, стало неможливим. Враховуючи важливість програми, уряд України в 1962 р. прийняв рішення про відведення заводу ім. Артема земельної ділянки площею більше 100 га біля залізничної станції Жуляни в селищі Вишневе. Починаючи з 1963 р., на відведеній ділянці розпочалося будівництво заводських корпусів та енергоцентрів. Поступово зміцнювався промисловий потенціал підприємства, формувався висококваліфікований трудовий колектив, що на кінець 1975 р. нараховував 3350 працівників; активно розвивалась соціальна сфера. За період 1968-1975 рр. було введено в експлуатацію об’єкти соціальної сфери: 2 гуртожитки на 1800 місць, дитячий садок «Росинка», будинок побуту, 4 житлові будинки на 320 квартир. Філія заводу ім. Артема перетворилася в потужне виробництво і у 1975 р. отримала статус юридичної особи з назвою «Жулянський машинобудівний завод КВО ім. Артема» [1].

На сьогодні Вишневе є потужним промисловим центром Київської області. З півночі та півдня до міста вздовж залізниці відповідно прилягають промислові райони Жуляни-1 та Жуляни-2, у складі яких розташовані підприємства як обласного, так і київського міського підпорядкування. Народногосподарський комплекс міста – багатогалузевий: він включає в себе промислові підприємства, будівельні організації, підприємства транспорту, житлово-комунального господарства, підприємства обслуговування населення.

Література:

1. Діков І. Вишневе – місто духовності та добра. – К., 2013.

2. Болгов В. Міста і села України. Київщина. – К., 2009.