Історія/1. Вітчизняна історія

Бовконюк Іванна

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

МАНЕВИЧЧИНА – КРАСА ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Волинь розташована у північно-західній частині України, в зоні українського Полісся. Спірним залишається походження назви «Волинь». Місто Волин або Велинь (літописна згадка під 1018 р.), плем’я волинян дають можливість стверджувати про давність назви [1]. Однак можливо, що назва краю означає його характеристику. Корінь – українське «воло» означає підвищення, пагорб. Отже, Волинь – країна підвищень, як Поділля, що до XV ст. мало назву Пониззя – країна низовин, долин [2]. Вона манить своєю багатою давньою історією та прекрасними мальовничими місцями.

У Іпатіївському літописі під 981 р. вказано, що земля дулібів – волиняк входить до Київської Русі. У «Повісті минулих літ» згадано, що в 988 р. князь Володимир Святославович віддав місто своєму синові Всеволоду в удільне володіння [3]. Згодом на Волині княжили Святослав Ярославович, Олег Святославович, Святополк Ярославович. Понад 200 років правила на Волині династія Мономаховичів, яку започаткував онук Володимира Мономаха князь Ізяслав (1136-1154 рр.).

У 1199 р. князь Роман Мстиславович (1173-1205 рр.) об’єднав Волинські та Галицькі землі в єдину Галицько-Волинську державу, проводячи при цьому активну зовнішню політику. Нова держава досягла найбільшого розквіту за князя Данила Галицького (1205-1264 рр.), який мав великий авторитет у Європі.

У 40-60 рр. XIV ст. Волинь потрапила під владу Литви і частково Польщі. Луцьк став столицею Волині та другою після Вільно столицею Великого князівства Литовського. У Луцьку осів князь Любарт Гедимінович, з іменем якого пов’язана розбудова Луцького замку (1337-1383 рр.) [4].

У XV-XVІ ст. міста Волині отримують Магдебурзьке право, розвиваються ремесла і торгівля. За Люблінською унією 1569 р. Волинь у складі Литовського князівства увійшла в новостворену державу Річ Посполиту. Створюється Волинське воєводство з центром у Луцьку.

Історія Волині пов’язана з діяльністю відомих князівських родів, зокрема, багатого і впливового роду Острозьких [5].

Кінець XVІ – початок XVІІ ст. характеризується посиленням національного і релігійного гніту Польщі, що викликало збройні повстання на Україні. Зокрема під Берестечком на Волині 28 червня – 10 липня 1651 р. відбулася найбільша битва часів війни між селянсько-козацькими військами і 150-тисячною польсько-шляхетською армією.

З другим поділом Польщі 1793 р. частина Східної Волині відійшла до складу Російської імперії, а в 1795 р., після третього поділу, – вся Західна Волинь увійшла до Росії. Була утворена Волинська губернія в 1797 р.

У різні історичні періоди Волинь ставала ареною військових дій. У роки Першої світової війни через Волинь декілька разів проходила лінія фронту між російськими і австро-угорськими військами. У 1916 р. під Луцьком було здійснено одну з переможних операцій російської армії, відомої у військовій історії як Брусиловський або Луцький прорив. У результаті революційних подій 1917 р. і громадянської війни за Ризьким договором 1921 р. Волинь майже на 20 років потрапила під владу Польщі. Утворюється Волинське воєводство з центром у Луцьку.

У вересні 1939 р. вона входить до складу Української РСР. 2 червня 1941 р. Волинь однією з перших зазнала віроломного нападу гітлерівської Німеччини. 8 липня 1941 р. область повністю окупували гітлерівці. У роки Другої світової війни, під час окупації Волині фашистською Німеччиною, край зазнав великих втрат. Зокрема 1944-1945 рр. в діючу армію було мобілізовано і кинуто на фронт 107 тис. волинян, тисячі з яких загинули або пропали без вісті. З серпня 1991 р. Волинь – невід’ємна складова частина незалежної України.

На заході України у 1892 р. виникає невелике містечко Маневичі, як залізнична станція під час будівництва залізниці Ковель-Сарни. У 30-х роках ХХ ст. воно швидко розростається завдяки розвитку промисловості. Зокрема, тут будується одна з паркетних фабрик бельгійського фабриканта Ля Шепеля. Існували пекарні, невеличкі м’ясокомбінати, котрими володіла сім’я Климчуків.

Виникають невеликі лісопильні заводи (тартаки). Містечко населяють переважно євреї (прибл. 50%) та поляки (прибл. 30%). Тут жили також українці, німці і кілька родин з Бесарабії.

Майже усе єврейське населення Маневич було знищено під час Другої світової війни у 1942 р. Польське населення частково знищене та депортоване комуністами у 1939-41 рр. Переважна кількість поляків залишила містечко після війни.

Значні природні багатства Волині – озер (понад 220), найбільші з яких – Світязь, Пулемецьке, Турське, Лука. Протікає 130 річок загальною протяжністю понад 3000 км, найбільші – Західний Буг, Луга, Прип’ять, Стохід, Турія, Стир. Ліси займають 649,1 тис. га. В області 209 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема Шацький природний національний парк (32515 га), 74 заказники, 107 пам’яток природи, 22 заповідних урочища, 5 парків – пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Література:

1. Літопис Руський. – К.: Дніпро, 1989.

2. Янко М. Топонімічний словник – довідник Української РСР. – К, 1973.

3. Переказ Близнеця В. Повість минулих літ. – Київ: Веселка, 1989.

4. Крип’якевич І. Галицько–Волинське князівство. – Київ, 1984.

5. Котляр М. Формування волинської землі «Волинь». – Луцьк, 1995.