Історія/1. Вітчизняна історія

Марчук Артур

студентка І курсу

(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

Україна (м.Київ)

ДЖАНКОЙ – ВОРОТА КРИМУ

Перші письмові згадки про Джанкой (в перекладі з тюркської – «миле село») зустрічаються в документах за 1855 р. На 1865 р. в Джанкої, що входив до складу Перекопського повіту Таврійської губернії, налічувалося 20 дворів і 114 чоловік населення (53 чоловіки та 61 жінка). Це були, переважно, німці-колоністи, які займалися переважно землеробством і тваринництвом. Наділи колоністів становили в середньому 60-65 десятин землі на двір. Якби не будівництво Лозово-Севастопольської залізниці, розпочате у 1871 р., Джанкой ще довго залишався б непомітним сільцем. Будівельники жили в дерев’яних бараках і землянках, розташованих у самого полотна залізниці. Ці будови утворили в Джанкої одну з перших вулиць – Кримську, що зберегла свою назву до наших днів.

У листопаді 1921 р. Джанкой став центром Джанкойського округу. У січні 1921 р. були відкриті амбулаторія та стоматологічний кабінет. Працювало 7 шкіл першого ступеня. З 6 жовтня 1923 р. місто стало центром Джанкойського району з населенням у 6873 особи. У цей період в місті діяло 19 державних підприємств, налічувалося 1380 робітників і службовців, 286 ремісників і торговців. У 1926 р. до складу Джанкойського району входило 587 населених пунктів. У роки першої і другої п’ятирічок в Джанкої були споруджені борошномельний, маслоробний і бавовноочисні заводи [1]. Потужну діяльність розгорнув автотракторний ремонтний завод, де працювало близько 800 осіб. Завод освоїв випуск потужних токарно-гвинторізних верстатів «ТН-27». У 1939 р. завод зайняв друге місце в Радянському Союзі з ремонту тракторів і моторів. Валова продукція заводу цього року перевищила 5 млн. рублів. Закінчилося будівництво вагонного депо, оснащеного новою технікою. Значно розширилася станція, що дало можливість збільшити пропускну здатність залізничного вузла. З 5 грудня 1932 р. почала виходити районна газета «За високий урожай». У 1939 р. в Джанкої проживало 19581 осіб.

Мирна праця джанкойців був перерваний нападом німецько-фашистських військ. 31 жовтня 1941 р. Джанкой був окупований. Тисячі наших земляків билися в рядах Червоної армії. У місті був сформований партизанський загін, місцем дислокації якого стали білогірські ліси. Командиром загону був М.П. Рюмшин. У тилу ворога діяло кілька підпільних груп. Вчителька А.А. Драгомирова була розстріляна фашистами за допомогу військовополоненим. На її честь названо одну з вулиць міста. Посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу наш земляк – поет Яків Іегудовіч Чапічев, що загинув боях за місто Бреслау (нині Вроцлав, Польща). У 1943 р. за форсування річки Дніпро звання Героя Радянського Союзу був удостоєний Василь Якович Захаров. З 33-х промислових і комунальних підприємств міста вціліло лише одне. Проте вже на початку травня 1944 р. на станції Джанкой були відбудовані всі шляхи, поворотний круг, вагоноремонтний пункт. До 1 травня робітники Джанкойської МТС відремонтували 33 трактори, 4 комбайни, 2 молотарки. МТС вийшла переможницею соціалістичного змагання 1945 р. і завоювала перехідний Червоний Прапор Наркомзему СРСР. Силами комсомольців і молоді в липні 1944 р. був закінчений ремонт приміщень дошкільних дитячих установ. Почали працювати дитячий будинок, школи, друкарня. Вийшов перший після звільнення номер районної газети «За високий урожай». У серпні відновили роботу лікарня, жіноча і дитяча консультації, протитуберкульозний диспансер, клініко-діагностична лабораторія. Влітку 1944 р. вступив в дію ливарний цех автотракторноремонтного заводу, потім – токарний, слюсарний, автогенний і зварювальний цехи. У липні колектив підприємства приступив до ремонту сільськогосподарських машин та інвентарю [2].

Домобудівні роботи в місті проводило джанкойське будуправління, будуправління № 3 дорожнього тресту Придніпровської залізниці, будівельно-ремонтне управління «міжколгоспбуду», будівельно-монтажне управління «Кримканалстроя» та інші. У 70-ті роки були споруджені кінотеатр «Жовтень» з залом на 600 місць, універмаг, пологовий будинок, механізована пральня, палац культури будівельників Північно-Кримського каналу з хорошими залами для глядачів і спортивною, середня школа на 930 учнів. Джанкойське будуправління здійснювало також газифікацію та будівельні роботи з водопостачання міста. Значно зріс автопарк міста. У 1953 р. значилися 42 автомашини, в 70-х роках – 1743, в тому числі – 80 автобусів. Було закладено два парки , кілька скверів. На варті здоров’я населення міста в 70-ті роки було 110 лікарів, близько 400 працівників охорони здоров’я. Великою турботою та увагою були оточені діти. У Джанкої працювало 6 середніх, 2 восьмирічних школи, вечірня та заочна середні школи робітничої молоді, школа-інтернат. Вони охоплювали близько 9000 учнів. Працювали також музична школа на 200 учнів, будинок піонерів. У 17 дошкільних дитячих установах виховувалося 2158 найменших мешканців міста. Також в Джанкої діяли 2 ПТУ. Діяли в ці роки районний будинок культури, 3 професійних клубу, 2 кінотеатри, в тому числі дитячий. Масовим стало участь джанкойців у художній самодіяльності, колективи якої не раз ставали переможцями обласних і республіканських конкурсів. Капела бандуристів завоювала срібну медаль і диплом 2 ступеня на конкурсі в Києві, присвяченому 150-річчю з дня народження Т.Г. Шевченко[2].

Література :

1. Бушаков В. Лексичний склад історичної топонімії Криму. – Київ, 2003.

2. Дністрянській М. Етнополітічна географія України. – Львів, 2006.