Історія/1. Вітчизняна історія
Осадчий Євгеній
студент І курсу
(науковий керівник – к.і.н. Лановюк Л.П.)
Національний
університет біоресурсів і природокористування України,
Україна
(м.Київ)
КАГАРЛИК – МОЯ МАЛЕНЬКА БАТЬКІВЩИНА
Кагарлик – місто у Київській області, адміністративний центр Кагарлицького району. Розташоване на півдні
Київщини, на правобережжі Дніпра,
над річкою Росавою,
між Дніпром, Стугною і Россю. Місто займає площу 2130,7 га. Населенння
Кагарлика становить 13 650
осіб (2004). Як поселення Кагарлик засновано в 1142 р.
Містом районного значення стало 1971 р. На території міста розташований Кагарлицький парк, що є пам’яткою
садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Галузі промислової
спеціалізації міста –
харчова та переробна промисловість, зорієнтована на обслуговування сільськогосподарських виробників
району.
Існує дві
версії походження назви містаhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BA
- cite_note-.D0.9A.D0.B8.D1.97.D0.B2.D1.89: від татарського «Ерлик» (під такою назвою поселення також згадувалось),
що дослівно перекладається «наказ, веління». Перша частина топоніму «Кага», імовірно, апелює до імені начальника
загону Батия,
що охороняв тут кордон. За іншим поясненням,
назву виводять від слова каганлик, що означало «каганова
земля», тобто землі, які належали якомусь кагану, ватажку давніх тюркських племен [1].
Про
давнє перебування людей на території Кагарлика свідчать численні археологічні пам’ятки на його околицях: кургани епохи бронзи та
кургани з похованнями сарматського часу. До нинішніх
днів збереглися і рештки Торчеського городища, що було центром
осілих торків та берендеїв, які йшли за князями Київської Русі боротися
з половцями. Вважається, що Кагарлик виник ще у 10 ст. Але перші
письмові згадки про місто Городець, який був офіційним попередником Кагарлика,
датуються 1142 р. Заснували його берендеї – тюркські кочові племена, які були в
союзі з Руссю. У 1240 р.
Городець спалили татаро-монголи. Але містечко відновивилося. Поруч з ним татари поставили свій
форпост (прикордонну варту), який повинен був контролювати життя залежного від Золотої
Орди Київського князівства. Ймовірно, саме з-за татарського поселення Городець
відродився з новою назвою Кагарлик, який безперечно має тюркське походження. У 17 ст. у Кагарлику стояв невеликий польський
замок. Його зруйнували козаки в 1680-х роках. У 18 ст. Кагарлик був центром староства. Він
довгий час належав родині Тарновських, але у кінці століття новим власником
Кагарлика став багатий магнат польського походження, міністр юстиції Російської
імперії – Дмитро Трощинський [2]. Від 1796 р. Кагарлик увійшов до складу Київської губернії. Імператор Павло І подарував
його і навколишні села (земельна ділянка загальною площею 23 160 десятин) Д. Трощинському. Дмитро Прокопович у
Кагарлику побудував Святотроїцьку церкву, а навпроти неї – свій палац, флігелі та господарські
будинки. Парк біля маєтку мав переважно ландшафтне планування. У середині XIX ст. у
Кагарлику збудували рафінадний завод, тут працювали також винокурний,
пивоварний заводи, суконна фабрика, проходили масові ярмарки. У цей час нащадки Д. Трощинського збанкрутували і
продали садибу земельному банку. Згодом, а саме в 1875 р. садибу Трощинських придбав
генерал-губернатор Подільський, Волинський і Київський Михайло Іванович
Чертков. У 1881 р. він пішов у відставку і оселився в
Кагарлику, де провів майже два десятиліття, збудувавши Ольгинську церкву, школу ім. О. Черткової, лікарню, завершивши будівництво
цукрового заводу. Михайло Чертков також запросив у маєток польського садівника
Бернгарда – задля здійснення
докорінної реконструкції парку. На пагорбі Кагарлицького парку встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою,
проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники,
завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей стояли альтанки та понад 20
мармурових скульптур, у тому числі 17, що зображували персонажів давньогрецької міфології.
У
серпні 1941 р. у Кагарлик вступили німецькі війська.
Кагарличани боролися на фронтах і в тилу ворога. За період окупації іноземні
загарбники в Кагарлицькому парку розстрілли понад півтисячі осіб. У ніч протии 8 січня 1944 р. місто було звільнено. У повоєнний
радянський час у Кагарлику провадилось будівництво об’єктів соціальної
інфраструктури. 25 серпня 1971 р. Кагарлик отримав статус міста районного
значення. У першу річницю незалежності України 24 серпня 1992 р. центральну вулицю Кагарлика було
перейменовано на вулицю Незалежності (раніше Леніна).
Осередками
культури Кагарлика та району є: Кагарлицький районний центр дитячої, юнацької
творчості; Кагарлицький
районний державний історико-краєзнавчий музей – цікаве зібрання
матеріалів і предметів з історії та культури міста й Кагарличчини (бл. 33 тисяч
одиниць зберігання); методичний центр для низки сільських філій-музейних
закладів. У Кагарлику встановлено ряд пам’ятників – меморіал воїнів Великої Вітчизняної війни, погруддя поета Тараса Шевченка та відомого уродженця радянського держдіяча Панаса Любченка, Леніну,
пам’ятний знак (танк) на честь захисників Батьківщини у Другій Світовій війні. У місті виходять газети: «Вісник Кагарличчини», «Рідне місто», працює ТБ-студія «Кагарлик». Для
занять спортом в Кагарлику є стадіон. Найулюбленішим місцем прогулянок і
відпочинку городян та гостей Кагарлика є місцевий парк. Розташований на
території міста Кагарлицький парк є пам’яткою садово-паркового мистецтва
загальнодержавного значення. Нині він відроджується силами територіальної
громади [3].
Література
:
1.
Шевченко Л. Кагарлик // Енциклопедія історії України. – Т. 4. – К.,
2007.
2.
Сайт міста Кагарлика // www://kagarlyk-city.org.ua/
3.
Кагарлицький район //
Київщина Туристична. Путівник. – К., 2009.