К.істор.н. Салата Г.В.

Київський національний університет культури і мистецтв, Україна

Екологічний імператив у контексті сталого розвитку людства

Людству необхідно нове мислення, нова система цінностей та орієнтації для виживання, для становлення нового типу глобальної спільноти людей, здатних подолати те, що їх роз'єднує, заради досягнення спільної мети збереження як соціального, так і біологічного життя на планеті. Устойчивое развитие ноосферпой ориентации может и должно основываться на активном включении в социоприродный процесс духовно-информационных факторов, смысл которых заложен в требованиях экологического императива. Сталий розвиток ноосферної орієнтації може і повинен грунтуватися на активному включенні в соціоприродний процес духовно-інформаційних факторів, зміст яких закладений у вимогах екологічного імперативу. У статті зроблено спробу розкрити сутність поняття «екологічний імператив», виявити взаємозв'язок історичного розвитку та глобалізаційних процесів, з’ясувати їх вплив на формування екологічної свідомості.

Ключові слова: екологічний імператив, екологія, глобалізація, екологічна криза, біосфера, ноосфера

Аннотация

Экологический императив в контексте устойчивого развития человечества

Человечеству необходимо новое мышление, новая система ценностей и ориентаций для выживания, для формирования нового типа глобальной общности людей, способных преодолеть то, что их разъединяет, ради достижения общей цели сохранения как социальной, так и биологической жизни на планете. Устойчивое развитие ноосферной ориентации может и должно основываться на активном включении в социоприродные процессы духовно-информационных факторов, содержание которых заложено в требованиях экологического императива. В данной статье предпринята попытка раскрыть сущность понятия «экологический императив», выявить взаимосвязь исторического развития и глобализационных процессов, проанализироать их влияние на формирование экологического сознания.

Ключевые слова: экологический императив, экология, глобализация, экологический кризис, биосфера, ноосфера

Summary

Ecological Imperative in the Context of Sustainable Human Development

Humanity needs a new paradigm of thinking, a new system of values and attitudes for survival, for forming a new type of people global community who are able to overcome their disunity, to achieve a common goal of maintaining social and biological life on the planet. Sustainable development of noosphere orientation can and should be based on the active inclusion of spiritual and informational factors in social natural processes. This paper attempts to analyze the essence of "environmental imperative" concept, to identify globalization processes in relation to historical development, to determine their influence on formation of shared environmental awareness.

Key words: ecological imperative, ecology, globalization, environmental crisis, biosphere, noosphere.

Постановка проблеми. Загострення екологічної ситуації у світі, а також реальна загроза її подальшого погіршення ставлять проблему збереження природного середовища існування соціуму на одне з перших місць у ряді глобальних проблем людства. Становится очевидным, что нагрузка, оказываемая человеческой деятельностью на окружающую среду, не просто превращается в фактор, определяющий ее эволюцию, но и растет столь быстро, что говорить о каком-либо равновесии биосферы и одновременно о сохранении гомеостаза вида homo sapiens уже не представляется возможным. Стає очевидним, що вплив діяльності людей на навколишнє середовище не просто перетворюється на чинник, який визначає його еволюцію, а й зростає настільки швидко, що говорити про будь-яку рівновагу біосфери і одночасно про збереження гомеостазу виду homo sapiens вже не є можливим. Цивилизации, возникшие в результате неолитической революции, по мнению современных ученых, исчерпали, или близки к исчерпанию своих внутренних потенциалов.

Аналіз досліджень і публікацій.

Екологічна проблема має комплексний характер і знаходиться в центрі уваги всієї системи знання, починаючи з другої половини XX століття. У роботах Римського клубу екологічні перспективи людства вивчалися шляхом побудови моделей сучасного співвідношення суспільства і природи, в також футурологічних екстраполяцій динаміки його тенденцій [1; 4]. Результати проведених досліджень виявили принципову недостатність спеціально-наукових методів і чисто технічних засобів для вирішення зазначеної проблеми.

Початок гуманітарному підходу до екологічної проблематики було покладено Чиказькою школою екологічної соціології, що займалася вивченням різних форм руйнування середовища людиною і формулюванням основних принципів охорони природи. Дослідження представлені в роботах Р. Парка, Е. Берджесса, Р.Д. Макензі [5]. У рамках гуманітарного підходу виявляються закономірності абіогенних, біогенних і антропогенно змінених факторів і їх взаємозв'язки з сукупністю антропологічних і соціокультурних факторів.

Загальнотеоретичною підставою вивчення глобальних екологічних проблем виступає глобалістика як наукова галузь знань про глобальні проблеми людства. Аналіз етапів її становлення і провідних концепцій дозволив встановити, що її розвиток здійснюється в гуманістичному контексті виживання людства на основі визнання цілісності і взаємозумовленості глобальних проблем (Ю.Н. Гладкий, К.Я. Кондратьєв, В.М. Котляков, С.Б. Лавров, Я.Г. Машбиць, В.П. Максаковський, Г.В. Сдасюк, І.Т. Фролов).

На думку сучасних вчених, цивілізації, що виникли в результаті неолітичної революції, вичерпали або близькі до вичерпання свого внутрішньго потенціалу. Но, сегодня человечество находится на таком уровне взаимодействия с природной средой, когда еще можно регулировать экологические изменения на основе объединения общих усилий. Сьогодні людство перебуває на такому рівні взаємодії з природним середовищем, коли ще можна регулювати екологічні зміни на основі об'єднання спільних зусиль. Всё прогрессивное человечество начинает понимать, что нравственные основы, духовный мир и поведение людей в биосфере, сложившиеся в результате естественной эволюции, больше не соответствуют тем условиям жизни, в которые погружается общество. Світова спільнота починає розуміти, що моральні засади, духовний світ і поведінка людей у біосфері більше не відповідають тим умовам життя, в які занурюється суспільство. Приходит осознание того, что лишь коэволюция с биосферой, позволит человечеству разумно вписаться в природные циклы, возвыситься до понимания универсальных законов, правящих миром.Приходить усвідомлення того, що лише коеволюція з біосферою дозволить людству розумно вписатися в природні цикли, піднятися до розуміння універсальних законів, що панують в світі. Наметившиеся тенденции на данном направлении выводят на первый план научного поиска вопросы экологически безопасного развития цивилизации. Подібні тенденції виводять на перший план наукового пошуку питання екологічно безпечного розвитку цивілізації.

Проте, зусилля, спрямовані на пошук виходу з екологічної кризи, не приносять відчутних результатів. Размышляя о будущем, зачастую не берётся во внимание тот факт, что сегодняшняя ситуация требует осмысления новых подходов к анализу взаимодействия природы и общества с учётом становления определённой экологической компоненты, утверждения новых духовно- Розмірковуючи про майбутнє, часто не береться до уваги той факт, що сьогоднішня ситуація потребує осмислення нових підходів до аналізу взаємодії природи і суспільства з урахуванням становлення певної екологічної компоненти, затвердження нових духовно-нравственных регуляторов человеческой деятельности, изменения мировоззренческих установок.моральних регуляторів людської діяльності, зміни світоглядної парадигми. Речь идёт о необходимости подчинения преобразующей природу деятельности системе определенных ограничений, которые принято называть экологическим императивом, нарушение которых будет иметь однозначный итог - более или менее быстрая деградация цивилизации и ее главного носителя - человека. Йдеться про необхідність підпорядкування діяльності, спрямованої на перетворення природи, системі певних обмежень, які прийнято називати екологічним імперативом. Їх порушення може призвести до швидкої деградації цивілізації. Всё это, бесспорно, актуализирует необходимость раскрытия сути понятия «экологический императив», выявления взаимосвязи и взаимоотношения исторического развития и существующих процессов глобализации, систем воспитания и образования и их влияния на формирование экологического сознания, непреходящих ценностей экологической культуры.

Мета. У даній статті зроблено спробу розкрити сутність поняття «екологічний імператив», виявити взаємозв'язок історичного розвитку та глобалізаційних процесів, з’ясувати їх вплив на формування екологічної свідомості.

Основна частина. Усвідомлення людиною відповідальності за майбутнє біосфери, закріплене в соціокультурних принципах її буття, є потужним чинником у подоланні екологічних проблем. Именно сознание и мораль могут и должны выступать в качестве определяющих элементов социального регулирования поведения человека, осуществляющие свою регуляцию посредством наделения человеческой деятельности правовым содержанием и духовно-нравственным смыслом. Саме свідомість і мораль, які здійснюють свою регуляцію за допомогою наділення людської діяльності правовим і духовно-моральним змістом, можуть і повинні виступати в якості визначальних елементів соціального регулювання поведінки людей. Таким чином, суспільство постало перед фактом: необхідно навчитися керувати собою і співвідносити свої дії з природними можливостями, забезпечивши таку взаємодію з навколишнім середовищем, яка дозволить гармонійно розвиватися всій соціоприродній цілісності.

Витоки сучасних теоретичних уявлень про розвиток суспільства в гармонії з навколишнім природним середовищем сягають своїм корінням в далеке минуле. О факте подобного осмысления убедительно свидетельствуют дошедшие до нас древнегреческие и римские источники, написанные как с позиций идеализма, так и с позиций материализма. Про факт подібного осмислення переконливо свідчать давньогрецькі та давньоримські джерела. Идеи взаимосвязи человека с природой последовательно обнаруживаются в произведениях Платона, Аристотеля, Л. А. Сенеки, Т. Мора, Т. Кампанеллы, Ж. Ж. Руссо, Д. Дидро, И. Канта, К. Сен-Симона, Г. Гегеля, Л. Фейербаха, К, Маркса, и др. Ідеї взаємозв'язку людини з природою розвивалися в творах Платона, Аристотеля, Сенеки, Т. Мора, Т. Кампанелли, Ж. Ж. Руссо, Д. Дідро, І. Канта, А. Сен-Сімона, Г. Гегеля, Л.Фейєрбаха, К.Маркса тощо.

У вітчизняній філософській думці з середини XIX століття проблема коеволюції людини і природи знайшла своє відображення в працях М. Федорова, В. Соловйова, С. Булгакова, К. Ціолковського, В. Вернадського, М. Бердяєва та інших мислителів. В творчестве «русских космистов» впервые ставится вопрос об ответственности человека за будущее и судьбу природы. У творчості «російських космістів» вперше ставиться питання про відповідальність людини за своє майбутнє і долю природи.

Для свого екологічного виживання людство повинно розробити і активно реалізовувати єдину глобальну стратегію загальносвітового розвитку, що забезпечить якість навколишнього середовища для цивілізації XXI ст. Це тим більше важливе, що у всі часи взаємовідносини між людиною і природою були одним з найважливіших чинників, які визначають статус цивілізації в історії людства, духовний клімат епохи. Кожна епоха додавала нібито свій штрих до інтерпретації екологічної проблеми, до спроб виявлення і використання ефективних шляхів її вирішення. Чи існує вихід з ситуації, коли, відриваючись від природи в процесі свого технічного, наукового або духовного розвитку, цивілізація досягне небезпечної межі повного розриву з нею?

Існують різні, інколи протилежні, відповіді на це питання. Картезіанський підхід до відносин в системі «Людина — Природа» дозволив людству вважати, що відчуженість від Землі дає право бачити в ній лише неживу сукупність копалин — багатств, які ми вільні експлуатувати на власний розсуд. Ця корінна помилка сприйняття і привела нас до сьогоднішньої кризи. Не менш небезпечна і інша, полярна позиція так званих «глибоких екологів», які описують людство в термінах хвороби. Згідно з їх поглядами, люди — це патогенні організми, свого роду віруси, що загрожують самому існуванню Землі. Але пошук відповідей на хвилюючі питання сучасності, очевидно, лежить десь посередині.

На порядку денному постало питання про якомога більш широку екологізацію суспільної свідомості. Екологізація суспільної свідомості включає в себе формування екологічної свідомості як самостійної форми суспільної свідомості, а також внесення екологічного аспекту у всі інші форми і рівні суспільної свідомості. Екологічна свідомість — найважливіший компонент екологічної культури, що об’єднує всі види і результати матеріальної і духовної діяльності людей, спрямованої на досягнення оптимальної взаємодії суспільства і природи, на екологізацію матеріального і духовного життя суспільства. Потреба в формуванні екологічної культури як вирішального чинника в гармонізації відносин суспільства і природи стає в цей час все більш актуальною.

Термін «екологічний імператив» введено у науковий обіг М. Мойсеєвим за аналогією з кантівським категоричним імперативом [2; 3]. В результате, в научной среде сразу же развернулась дискуссия о ценностно-нормативных основах экологического императива и областей его применения, І як наслідок, у науковій спільноті відразу ж розгорнулася дискусія з приводу ціннісно-нормативних основ екологічного імперативу та сфер його застосування. Между тем наметившаяся в мировом сообществе тенденция устойчивого развития человечества требует всё большей концептуализации экологического императива, иначе говоря, философского обоснования мировоззренческо-этической концепции, лежащей в основе раскрытия его содержания, как нормативно-ценностного регулятора поведения человека на пути к выходу из экологического кризиса, В этом плане важное значение имеют работыТенденція сталого розвитку людства вимагає все більшої концептуалізації екологічного імперативу, інакше кажучи, філософського обґрунтування світоглядно-етичної концепції, що лежить в основі розкриття його сутності як нормативно-ціннісного регулятора поведінки людини на шляху до виходу з екологічної кризи.В контексте данного исследования особо хотелось бы выделить труды И. Т. Фролова, Д. С. Лихачёва, Л. П. Буевой, А. П. Назаретяна, В,Е.Учитывая тот факт, что экологический кризис является составной частью более глобального кризиса человеческой экзистенции, следует указать на разработку проблематики кризиса как такового.Исследованию принципов формирования экологической культуры и сознания человека и общества посвящены работы С, Графа, Б. А, Грушина, Л. И. Григорьевой, С- Д. Дерябо, Т. С. Смирновой, АЛ, Кочергина и др.Не смотря на всю важность и ценность работ вышеперечисленных авторов, они не проясняют в целом духовно-нравственного содержания экологического императива и принципов его применения, но, тем не менее, позволяют осознать всю глубину и сложность рассматриваемой проблемы, поднять специфические вопросы на уровень глубокого философского осмысления,показана зависимость реализации экологического императива от меры понимания человечеством социальной и исторической значимости экологически безопасного развития, приведены доводы в пользу необходимости наполнения новым смысловым значением традиционных общечеловеческих ценностей с точки зрения их большей экологической аутентичности таким образам и нормам деятельности человека, которые в самых различных ситуациях определялись бы установками экологического сознания; Реалізація екологічного імперативу залежить від міри розуміння людством соціальної та історичної значущості екологічно безпечного розвитку.

Екологічний імператив у аксіологічному осмисленні є субстанціональною реальністю, яка виникла і розвивається в процесі глобального соціогенезу і еволюції біосфери. Он существует в границах последней и определяется соотношением свойств природной среды и особенностей цивилизаций, культур. Він існує в межах останньої і визначається співвідношенням властивостей природного середовища і особливостей цивілізацій. Екологічний імператив є мірою раціональної взаємодії світової спільноти і природи.

Формування і розвиток екологічної депривації сучасного человечества явилось закономерным результатом эволюции общественной людства виявилися закономірним результатом еволюції існуючої картини світу, на яку впливають світоглядні установкисуществующей картины мира.. Специфическое восприятие природы в античном Специфічне сприйняття природи в античному мире породило целый ряд иллюзий о естественной неисчерпаемости світі спричинило ілюзії про невичерпність природного субстрата, которые служили латентным поощрением природного субстрату. У подальшому розвитку відбулася трансформація взглядов о природе, где проблема коэволюционного взаимодействия поглядів на природу, в межах яких проблема коеволюційної взаємодії интерпретировалась в контексте деятельности социальных общностей и інтерпретувалася в контексті діяльності соціальних спільнот, що значною мірою призвело до виникнення глобальної екологічної кризи.

Аналіз екологічно орієнтованих напрямків, які сформувалися у межах сучасної науки, дозволяє виявити трансформацію ролі людини як «геологічної сили» (В.Вернадський) і природи. Чинники антропогенезу перетворюються на складові частини (комплекси) «соціального тіла людини». Виходячи з основних положень філософії «екології людини», можна зробити висновок, що реалізація вимог екологічного імперативу визначається рівнями розуміння екологічної проблеми, від яких залежить ставлення до розробки і об'єктивації результатів екологічних досліджень. При глобальном характере большинства проблем экологии и разделёниости человечества на культуры и субкультуры необходима всесторонняя просветительская работа по анализу и обобщению способов понимания современной социально-экологической ситуации. При глобальному характері більшості проблем екології та поділу людства на культури та субкультури необхідна всебічна просвітницька робота з аналізу і узагальнення способів розуміння сучасної соціально-екологічної ситуації.

Усвідомлення всієї складності соціоприродної ситуації істотно залежить від рівня духовно-моральних цінностей, ступеня освіченості людини, традиційної культури, доступності, гласності екологічної інформації. Мировоззрение, определяя ценностные Світогляд, визначаючи ціннісні ориентации бытия, социальные устремления, интересы человека и общности ворієнтації буття, соціальні устремління, інтереси людини і спільноти в целом, влияет не только на систему нравственных ценностей и ориентиров, ноцілому, впливає не тільки на систему моральних цінностей і орієнтирів, але и обуславливает развитие представлений об идеальном (благо, добро, і зумовлює розвиток уявлень про ідеальне (благо, добро, добродетель, красота, истина, справедливость), предопределяет стратегиючеснота, краса, істина, справедливість), зумовлює стратегіюразвития социума. розвитку соціуму.

Поскольку разные этносы по-разному воспринимают Оскільки різні етноси по-різному сприймають природные ограничения, приоритетным при решении экологических проблем природні обмеження, пріоритетним при вирішенні екологічних проблем должен стать пересмотр ценностной иерархии в общественном сознании и во повинен стати перегляд ціннісної ієрархії в суспільній свідомості і у всех сферах социальной жизни. всіх сферах соціального життя. Они обязаны соответствовать духовно- Цінності повинні відповідати духовно-нравственным ориентирам, составляющим систему высшихморальним орієнтирам, що становлять систему вищих надындивидуальных ценностей которым и должны быть подчинены все надіндивідуальних цінностей, яким і мають бути підпорядковані всі інші (зокрема, утилітарні) цінності.

Своєрідним підсумком еволюції цінностей у суспільній свідомості, що обумовлює багатошаровість відносин людини і природи, має стати екологічна свідомість, що відбиває не тільки раціонально-інтелектуальні, а й чуттєво-емоційні сторони цих відносин. Выполняя ряд специфических функций, включая отношение человека к окружающей природной среде, знание объективных закономерностей ее развития, механизмов взаимодействия общества и природы, понимание как последствий антропогенного воздействия на природную среду, так и обратного влияния измененной природной среды на самого человека и общество в целом, оно может оказать заметное воздействие на поведение человека при решении экологических проблем. Виконуючи ряд специфічних функцій, включаючи ставлення людини до навколишнього природного середовища, знання об'єктивних закономірностей його розвитку, механізмів взаємодії суспільства і природи, розуміння як наслідків антропогенного впливу на природне середовище, так і зворотного впливу природного середовища на саму людину і суспільство в цілому, розвинена екологічна свідомість може помітно вплинути на поведінку людини при вирішенні екологічних проблем. В настоящее время, очевидно, что специфика формирования экологического сознания обусловливает развивающиеся в рамках современной картины мира представления о той существенной роли, которую во всех процессах и явлениях объективной реальности наряду с вещественно-энергетическим играет информационное взаимодействие.

Висновки. Сьогодні є зрозумілим, що специфіка формування екологічної свідомості зумовлює уявлення про ту суттєву роль, яку у всіх процесах і явищах об’єктивної реальності відіграє інформаційна взаємодія. Безсумнівно, що все більш досконалі інформаційні технології вже сьогодні визначають майбутнє інформаційного суспільства, яке (за умов функціонування на ідеях сталого розвитку) може розглядатися як перший ступінь на шляху становлення сфери розуму.

Для выхода человечества из экологического кризиса необходима длительная переходная программа изменения окружающей среды и сознания общества, которая, в своей основе, должна опираться, как на программу технического перевооружения социума (дальнейшее развитие технологий, возможно, преимущественно биотехнологий), так и на множество социальных программ, охватывающих реструктуризацию системы образования, переустройство общества, его потребностей, менталитета и выработку соответствующего нравственного императива.Для виходу людства з екологічної кризи необхідна тривала перехідна програма зміни навколишнього середовища і свідомості суспільства, що у своїй основі повинна спиратися як на програму технічного переозброєння соціуму (подальший розвиток технологій, можливо, переважно біотехнологій), так і на безліч соціальних програм, які охоплюють реструктуризацію системи освіти, перебудову суспільства, його потреб, менталітету та вироблення відповідного морального імперативу.

Человечеству необходимо новое мышление, новая система ценностей и ориентации для выживания, для становления нового типа глобальной общности людей, способных переступить через то, что их разъединяет, ради достижения общей цели сохранения, как социальной, так и биологической жизни на планете. Людству необхідно нове мислення, нова система цінностей та орієнтацій для виживання, для становлення нового типу глобальної спільноти людей, здатних подолати те, що їх роз'єднує, заради досягнення спільної мети збереження як соціального, так і біологічного життя на планеті. Устойчивое развитие ноосферпой ориентации может и должно основываться на активном включении в социоприродный процесс духовно-информационных факторов, смысл которых заложен в требованиях экологического императива. Сталий розвиток ноосферної орієнтації може і повинен грунтуватися на активному включенні в соціоприродний процес духовно-інформаційних факторів, зміст яких закладений у вимогах екологічного імперативу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Доклад Римского клуба «Пределы роста». [Электронний ресурс] – Режим доступу: http://yvision.kz/post/298708

2. Моисеев Н.Н. Коэволюция природы и общества. Пути ноосферогенеза. [Электронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ecolife.ru/jornal/echo/1997-2-1.shtml

3. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера / Н.Н. Моисеев. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 352с.

4. Пределы роста: 30 лет спустя. [Электронний ресурс] – Режим доступу: http://foresthill.jimdo.com/%D0%B1%D0%B8%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%8B%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0-30-%D0%BB%D0%B5%D1%82-%D1%81%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%8F/

5. Burgess E.W. Introduction to the Science of Sociology / E.W. Burgess, R.E. Park. – Chicago: The University of Chicago Press, 1921. – 1258 p.