Пунтус Т.С., Полякова А.В., канд. техн. наук, доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ВИКОРИСТАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

У практиці навчально-виховної діяльності сучасного вищого навчального закладу поширені різні технології навчання. Одним із шляхів удосконалення процесу навчання, реалізації індивідуальних особливостей студентів, здійснення особистісно-орієнтованого підходу в підготовці фахівців є диференціація завдань і методики навчання залежно від можливостей студентів.

Метою даної роботи є розкриття сутності поняття диференційованого навчання та дослідження диференціації у вищій школі.

Диференційоване навчання - спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність, яка з огляду на вік, індивідуальні особливості суб'єктів навчання, соціальний досвід спрямована на оптимальний фізичний, духовний та психічний розвиток студентів, засвоєння необхідного обсягу знань, практичних дій за різними навчальними планами і програмами.

Стосовно цього можна зазначити, що в сучасній вищій школі диференціація навчання спрямована на:

а) досягнення студентами, які мають різний початковий рівень підготовки, однакового рівня знань, умінь і навичок;

б) засвоєння студентами, що мають однаковий рівень знань і вмінь, різних рівнів знань із різних циклів навчальних дисциплін;

в) досягнення різних рівнів засвоєння знань студентами, які мають неоднаковий вихідний рівень і різні можливості.

Аналіз особливостей, що притаманні диференціації навчання, дозволяє сформулювати основні цілі, що мають бути досягнуті впровадженням новітньої технології. З психолого-педагогічної точки зору - це індивідуалізація навчання, що заснована на створенні оптимальних умов для виявлення задатків, розвитку інтересів і здібностей кожного студента. З соціальної точки зору - цілеспрямований вплив на формування індивідуального творчого, професійного потенціалу суспільства в цілях раціонального використання можливостей кожного члена суспільства у його взаєминах із соціумом. З дидактичної точки зору – це дозвіл назрілих проблем вищої школи шляхом створення нової методичної системи диференційованого навчання студентів, заснованої на принципово новій мотиваційній основі.

Отже, визначено, що цілеспрямована диференціація навчання здійснюється кількома способами:

По-перше, це послідовне навчання. У перші два-три роки перебування у вищому навчальному закладі студенти вивчають загальнонаукові та загально професійні предмети у звичайних навчальних групах за єдиними програмами. Потім на основі результатів успішності і виявлених схильностей і інтересів студентів закріплюють за певними кафедрами, і вони вивчають спеціальні предмети індивідуально або в окремих групах.

По-друге, це паралельне навчання. На протязі всього навчання студенти працюють у постійних навчальних групах. Спеціалізація досягається шляхом внутрішньогрупової диференціації під час вивчення різних циклів навчальних дисциплін, факультативних курсів, різного змісту всіх видів практик.

По-третє, ступеневе навчання. Після перших трьох років навчання випускники отримують диплом першого рівня. Бажаючі продовжити освіту навчаються ще рік і отримують дипломи другого рівня. Певна внутрішньогрупова диференціація при вивченні дисциплін є вже на першому ступені навчання.

І по-четверте, індивідуальне навчання. Воно передбачає можливість студентів навчатися за індивідуальними планами. Шляхи диференціації навчання обираються відповідно до вимог підготовки фахівців різних професій.

Також важливо зазначити, що диференційоване навчання може бути реалізовано трьома різними формами, що представлені на рисунку 1.

Рисунок 1 – Форми реалізації диференційованого навчання

Необхідно зазначити, що диференційоване навчання має певну систему оцінювання, яка спрямована на те, щоб ліквідувати її негативний вплив на психічний розвиток студентів і процес навчання взагалі. Вона передбачає:

- оцінювання лише тих знань, які є основою навчального предмета;

- відповідність діапазону оцінок амплітуді коливань в розумовому розвитку студентів і в рівнях засвоєння ними знань;

- всі оцінки позитивні (незнання не оцінюється);

- структурування викладачем навчального матеріалу відповідно наявними оцінками, який забезпечує свідоме вчення студентів з орієнтацією на певну оцінку.

Таким чином, диференційований підхід до навчання у вищій школі дає змогу врахувати особливості окремих груп студентів, здійснити поступовий процес засвоєння матеріалу, що приводить до якісних і кількісних змін рівня знань з дисципліни, виробленню умінь і навичок, розвитку пізнавальної сфери в цілому.