Педагогические науки / 5. Современные методы преподавания

К.п.н. Устименко О. М.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

Загальна характеристика іншомовної компетентності у письмі учнів загальноосвітніх навчальних закладів

З лінгвістичної точки зору письмо – це “додатковий до звукового мовлення засіб спілкування за допомогою графічних знаків, що дозволяють фіксувати інформацію для передачі її на відстань для зберігання у просторі та часі” [2, с. 323]. У методиці викладання іноземних мов письмо – це не лише знакова система фіксації мови, що дозволяє передавати інформацію у просторі та закріплювати її у часі, але й продуктивний вид мовленнєвої діяльності, який забезпечує висловлення думки у графічній формі [1, с. 197].

У свою чергу, компетентність у письмі (КП) ми визначаємо як здатність реалізувати комунікацію у письмовій формі в життєво важливих для певного віку сферах і ситуаціях спілкування відповідно до комунікативного завдання. КП передбачає, що мовець уміє планувати, здійснювати і коригувати власну комунікативну поведінку під час породження та варіювання іншомовного мовлення у різних типах письмових висловлювань відповідно до конкретної ситуації спілкування (контексту), мовленнєвого завдання й комунікативного наміру та згідно правил спілкування у цільовій національно-культурній спільноті.

КП ґрунтується на складній і динамічній взаємодії відповідних умінь, навичок, знань і комунікативних здібностей особистості. Отже, успішність формування КП залежить від рівня розвитку вмінь у письмі, сформованості мовленнєвих навичок, обсягу набутих і засвоєних знань про цей вид спілкування та динамічної взаємодії зазначених складників на основі загальних комунікативних здібностей.

Розглянемо компоненти КП.

Уміння письма – це уміння висловлювати свої думки у письмовій формі. До них належать:

- уміння будувати речення і тексти відповідно до того, як саме вони повинні бути написані, а не усно сказаними;

- уміння забезпечувати цілісність, зв’язність, завершеність й адресованість текстів, що пишуться;

- стилістичні уміння, що забезпечують відповідність стилю та жанру, в якому пишеться текст;

- уміння композиційно правильно будувати текст певного жанру і типу (наприклад, наявність вступної, основної і завершальної частини);

- уміння оформлювати писемні тексти/документи так, як це прийнято в певній іншомовній соціально-культурній спільноті;

- уміння стисло передавати зміст і смисл тексту-оригіналу та ін.

На формування КП також впливає ступінь розвитку в учнів інтелектуальних умінь, наприклад, орієнтування у читачеві та ситуації, в якій сприймається написаний текст, прогнозування реакції читача; планування й програмування (укладання розгорнутої смислової програми) мовленнєвих висловлювань; логічної побудови висловлювання, аргументування, узагальнення тощо; усвідомлення і контролю операцій письма та ін., навчальних умінь, наприклад, використання електронних засобів навчання та організаційних умінь, наприклад, самостійного учіння.

Крім того, для КП важливі компенсаторні вміння – уміння виходити зі складного положення в умовах дефіциту мовних засобів під час передавання іншомовної інформації у письмі. Це, наприклад, уміння перефразувати висловлювання, висловити складну думку за допомогою простіших мовних засобів, спиратися на текст з метою пошуку необхідної інформації тощо.

Щодо мовленнєвих навичок письма, то у КП розрізняють так звані технічні навички письма – графічні й орфографічні; мовленнєві навички письма – лексичні, граматичні, а також навички розуміння і вживання засобів міжфразового зв’язку (ЗМЗ). Що стосується навичок вживання ЗМЗ, тут слід дати деякі пояснення. “На стику двох речень, – пише М. І. Жинкін, – лежить те основне, з чого розвивається текст” [3, с. 362].

Як відомо, однією з властивостей тексту є його зв’язність, яка зумовлюється наявністю в ньому спеціальних засобів зв’язку між фразами і абзацами. Розрізняють ЗМЗ лексичного типу (повний і частковий лексичний повтор, синонімічний повтор і займенниковий повтор) та граматичного типу (сполучники, сполучні прислівники, частки, вставні слова і словосполучення). Наведемо приклади часткового лексичного повтору.

Англ.: The game is kind to young people too, particularly in India and Pakistan. Those two countries have had some precocious talents.

Нім.: Deutsch spricht man in der Bundesrepublik Deutschland, in der Schweiz, Österreich und in Liechtenstein. Diese Länder liegen in Europa.

Франц.: Les romans de V. Hugo, H. De Balzac, A. Dumas sont connus dans le monde entíer. Ces trois écrivains font la gloire de la littérature française.

Ісп.: No obstante, Daniel, el Mochuelo, escuchaba con frecuencia las conversaciones des sus padres en la planta baja, durante la noche, cuando él se acostaba (M. Delibes).

Засоби зв’язку граматичного типу мають багато функцій і служать для вираження порівняння, контрастування, причини, додавання, висновку, часу, наведення прикладів тощо. Наведемо деякі приклади.

Англ.: Distinguished dailies like “The Washington Post” or “The New York Times” exert a powerful influence all over the country. However, the “Post” and “The Times” are not national newspapers in the sense the “The Times” is in Britain or “Le Monde” is in France, since each American city has its own newspaper. (Прислівник however виражає тут функцію контрастування.)

Нім.: Er möchte Deutschland besuchen. Aus diesem Grund lernt er Deutsch.

Франц.: Des jeux sportifs sont très populaires en France. Pourtant, le football, le rugby et le tennis sont préférés par les Français. (Прислівник pourtant виражає функцію контрастування).

Ісп.: Bien mirado, pocas cosas más cabían en su cerebro normalmente desarrollado. No obstante, en la ciudad, los estudios de Bachillcrado constaban, según decían, de siete años y, después, los estudios superiores, en la Universidad, de otros tantos años, por lo menos (M. Delibes).

КП включає такі декларативні знання, як мовні знання (знання правил орфографії та синтаксису, лексичних одиниць, граматичних структур, ЗМЗ, характерних для письма, стилістичних особливостей різних типів і жанрів текстів), країнознавчі та лінгвокраїнознавчі (фонові) знання, знання про компенсаторні стратегії в іншомовному письмі. До процедурних знань, що входять до складу КП, відносяться знання прийнятих у соціально-культурній спільноті певної мови структури, позамовних, мовних і мовленнєвих стандартів написання різних текстів, а також знання як планувати, здійснювати і коригувати писемне висловлювання певного типу, як користуватися компенсаторними стратегіями. Наприклад, знання як висловлювати почуття, потреби, бажання тощо, як описувати когось або щось, як аргументувати, доказувати, як логічно та послідовно викладати думки у тексті, використовуючи потрібні ЗМЗ, як структурувати інформацію в особистих і ділових листах та інших документах, як стисло передавати зміст і смисл оригінального тексту, як переконструювати своє висловлювання, переказавши думку за допомогою простіших мовних засобів та ін.

Комунікативними здібностями письма є 1) внутрішня мотиваційна готовність (бажання) стати учасником писемного спілкування, створювати тексти різної жанрової приналежності; 2) здібність орієнтуватися на сприйняття написаного майбутнім читачем, виходячи з власних цілей та намірів, тобто намагаючись, щоб читач сприйняв створений текст саме так, як потрібно і бажано тому, хто його написав (орієнтація у читачі та ситуації, в якій сприймається написаний текст); 3) здібність угадувати наперед реакцію читача; 4) здібність повільно та повністю свідомо добирати зміст і мовну форму своїх писемних висловлювань, часто багаторазово змінюючи, переробляючи їх, намагаючись досягти бажаного ефекту (повне усвідомлення та постійне коригування); 5) здібність спонукати партнера по спілкуванню до мовленнєвих і/або позамовних дій та ін.

Комунікативні здібності включають і загальні здібності до письма, в тому числі розвинені на матеріалі рідної мови писемні мовні й мовленнєві здібності, що лежать в основі вмінь особистості породжувати письмові тексти, тобто виконувати мовленнєві (текстові) операції та дії.

Література:

1. Азимов А. Г. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам) / Азимов А. Г., Щукин А. Н. – М. : Изд-во ИКАР, 2009. – 448 с.

2. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / Ахманова О. С. – 2-е изд., стереотип. – М. : Советская энциклопедия, 1969. – 607 с.

3. Жинкин Н. И. Механизмы речи / Жинкин Н. И. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1958. – 370 с.