Канд. філол. наук, доц.. Пушко В.Ф., магістр Калініченко К.Л.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Особливості розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів

Творчість людини – необхідна умова повноцінного життя, яка сприяє її становленню як творця і проектувальника власної долі, особистості з високим рівнем культури і духовності.

У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) зазначено важливість різнобічного розвитку індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб.

Проблема творчого розвитку дітей засобами художнього слова набула особливої актуальності у другій половині ХХ століття. У зазначений період літературна творча діяльність молодших школярів як вид художньо-творчої діяльності досліджувалась педагогами і психологами Ш.О.Амонашвілі, Л.І.Айдаровою, Л.В.Занковим, Т.О.Ладиженською, В.О.Левіним, В.Я.Ляудісом, З.Н.Новлянською, В.О.Сухомлинським, Г.О.Цукерман та ін. Дитяча літературна творчість як різновид художньої творчості розуміється вченими як могутній чинник становлення особистості, засіб розвитку внутрішнього духовного світу, загальної креативності, що забезпечує дитині успішність у пізнанні й активних перетворювальних діях (А.М.Богуш, Н.В.Гавриш, Н.Є.Миропольська, Г.С.Тарасенко та ін.).

Вивчення досвіду роботи вчителів початкових класів ЗОШ № 23 м. Первомайська показує, що останнім часом спостерігається підвищення інтересу до літературно-творчого розвитку учнів: використовуються різноманітні творчі завдання, підготовчі вправи перед написанням письмових творчих робіт, які стимулюють основні психічні процеси, використані в літературній творчості. Водночас розвиток літературно-творчих здібностей, як показують результати педагогічного експерименту, майже не виходить за межі уроків читання та розвитку зв’язного мовлення, відбувається ситуативно. Оволодіння учнями доступними способами літературної творчої діяльності залишається переважно некерованим, спонтанним процесом, спостерігається недооцінка почуттєвого та процесуального аспекту літературно-творчої діяльності молодших школярів.

Потрібно зазначити , що творчий розвиток дитини відбувається протягом певних періодів, які послідовно змінюють один одного і кожний з них характеризується своїми особливостями, формуванням певних якостей, задіяних у літературно-творчому процесі. Попередній етап цього розвитку готує його новий ступінь. Від того, наскільки успішно розвинулись літературно-творчі здібності дитини на попередньому етапі, як повно реалізувалися її можливості, залежить подальший творчий розвиток учнів початкових класів. Схильність до літературної творчості може починатись з інтересу, але обов’язково виявляється у великому бажанні займатися цим видом діяльності.

Схильність – це прагнення, здібності – це можливості; між ними існує глибокий взаємозв’язок та постійний взаємовплив [1].

Отже, важливе значення у розвитку літературно-творчих здібностей мають внутрішні умови розвитку дитини – природні задатки, схильність та інтерес до літературного виду діяльності, особистісні якості самого учня (розумова активність, працелюбність, саморегуляція). Однак вирішальне значення у повноцінному розвитку творчих здібностей відіграють зовнішні умови, а саме спеціально організований процес включення молодшого школяра у творчу діяльність засобами художнього слова, його організація, зміст та методи навчання.

Оригінальну систему розвитку літературно-творчих здібностей молодших школярів створив видатний вітчизняний педагог В.О.Сухомлинський у 60-х роках ХХ ст., працюючи у Павлишській школі на Кіровоградщині .

Головний принцип його роботи у школі – пробудження дітей до творчості. Однак вчений наголошував на тому, що основним завданням вчителя у цій роботі є збагачення чуттєвого досвіду учнів, пробудження в них почуття прекрасного, щоб спалах творчого вогника перетворився на постійну духовну потребу.

Шляхом здійснення творчого розвитку дітей були їх „мандрівки до джерел живого мовлення”: екскурсії на природу, уроки милування, які викликали бажання висловлювати свої почуття і переживання, розповідати про красу. В.О.Сухомлинський, як тонкий психолог і методист, вважав суперечність між багатством образів, почуттів молодших учнів та недостатністю мовних засобів для їх вираження поштовхом до розвитку мовленнєвої творчості дітей. Ця педагогічна „знахідка” є дуже важливим прийомом стимулювання мотивації дітей до літературно-творчої діяльності.

Аналізуючи зарубіжний досвід розвитку літературно-творчих здібностей дітей, слід звернути увагу на систему навчання словесної творчості італійського письменника і педагога Джанні Родарі. Його книга „Граматика фантазії” була першою в світі, яка містила систему прийомів словесної творчості. Головна думка його методики полягає в тому, що всім дітям подобається творити, кожен має здібність до творчості, але для цього необхідно пробудити фантазію. З цією метою Дж. Родарі застосовує прийоми активізації уяви, які допомагають зробити навчання цікавим, продуктивним процесом, наповнюють урок живою роботою дитячої думки, розкривають нові смислові можливості слів, стимулюють мовленнєву свободу дитини.

Отже, структура літературно-творчих здібностей школяра представляє собою комплекс мотиваційних та інструментальних компонентів. До внутрішніх мотиваційних характеристик літературно-творчих здібностей молодших учнів належить схильність до занять літературною творчістю, допитливість, творчий інтерес, почуття захопленості, бажання висловитись, поділитись враженнями тощо. Зовнішніми мотивами є довіра до вчителя; прагнення отримати гарну оцінку, похвалу, позитивний відгук від слухачів тощо.

Повноцінний розвиток літературно-творчих здібностей можливий за умови формування мотивації літературної творчості та цілеспрямованого педагогічного впливу на розвиток кожного з компонентів інструментальної складової літературно-творчих здібностей молодшого школяра у різноплановій творчій діяльності (літературній, музичній, образотворчій, театральній тощо).

Література:

1. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. – М.: Знание, 1984. – 80 с.