Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация

Борковська І.П.

НТУУ «КПІ», Україна

Напрямки дослідження прагматики

Особливістю вивчення мови на сучасному етапі є вивчення її в соціальному зрізі і завдяки такому підходу ми можемо більш детально зрозуміти функціювання мови та її умови розвитку, пояснити певні складні явища у сфері мови . Використання певної лексики та виражальних засобів, які допомагають автору досягти певної мети, також залежать від соціальних та прагматичних аспектів. Тому прагматична направленість тексту характерна в рівній мірі як і відношення відповідних мовних одиниць до предметів і явищ реальної дійсності (семантика), а також їх відношення один до одного (семантика) [ 3,106].

Під впливом великої зацікавленості використання мови у спілкуванні, у 60-х роках сформувалась нова наука - прагматика . Такі фактори прагматики як адресант і адресат, умови успішності комунікації, правила та стратегії спілкування, вибір знаків в певній ситуації надзвичайно популярні в наш час. Саме прагматика, яка була виділена із семіотики Ч.С.Пірса та Ч.У.Мориса стала тією наукою, яка виконувала завдання у дослідженні мови в соціальному аспекті а не дослідження внутрішньої структури мови або, іншими словами, статичної структури мови.

Стрімкий розвиток прагматики означав , що вивчення живої мови у дії знаходиться у центрі уваги вчених. Мовець, який здійснює комунікацію в різних умовах та обставинах, знаходиться у різних комунікативно прагматичних просторах. Мова для прагматики є « гнучким засобом знакової репрезентації досвіду і комунікативної взаємодії між членами соціокультурного суспільства в будь-якій конкретній ситуації» [5,25]. Обмінюючись текстами в процесі комунікації, люди, по перше, надають інформацію один одному і, по друге, впливають один на одного.

Даючи визначення прагматики як набору мовних засобів яких застосовує автор щоб досягти своїх цілей, а саме найкраще виразити свої думки або почуття, виразити їх якомога точніше і відповідно обставинам Степанов Ю.В. підкреслює, що певні мовні засоби використовують «для найкращого впливу на слухача з метою переконати його, викликати хвилювання і т.д.» [4,325 ] .

Як відомо, для цілей будь-якого дослідження важливо визначити його предмет. Багато авторів вважають що прагматика вивчає мову у її використанні. Левінсон С.К., аналізуючи таке визначення, підкреслює, шо воно є неповним і приходить до висновку, що предметом прагматики є контекстно обумовлені прагматичні значення як відношення між знаком і людиною[7]. Дж. Н. Ліч розглядає прагматику як науку яка вивчає значення з урахуванням мовленнєвих ситуацій [6 ].

Незайве згадати і чотири основні напрямки дослідження прагматики за Дж. Юла – намір адресанта (прагматика вивчає той шлях, яким значення висловлювання передається мовцем і розуміється слухачем), контекстне значення висловлювання (прагматика вивчає як мовець формує своє висловлювання, ураховуючи місце, час, адресата, умови спілкування), розуміння прихованого (прагматика аналізує те висловлювання, яке не було явно виражене) та загальний фонд знань під час спілкування (прагматика вивчає ступінь того, наскільки слухач близький до мовця в плані реальної або соціальної ситуації) [8,3].

Предмет прагматики В.В.Богданова є те в яких умовах, або іншими словами, в якому контексті (мета комунікантів, час і місце мовлення, рівень знань комунікантів та їх соціальні статуси) комуніканти використовують мову. Адже значення багатьох слів не можна сформулювати чітко без урахування цих умов (прагматичних факторів). Не складно зрозуміти, що існує так звана прагматична орієнтація значення слова. Прагматичні фактори або прагматичні умови можна розділити на лінгвістичні умови, екстралінгвістичні умови та рівень лінгвістичних та енциклопедичних знань. Прагматика за В.В. Богдановим вивчає мовленнєві акти, правила спілкування в діалозі (обмін висловлюваннями, доля участі того або іншого комуніканта в процесі спілкування), правила організації дискурсу (формування цільності та зв’язності тексту), правила організації інформаційного обміну (принципи кооперації, ввічливості та ін..), правила урахування статусу комунікантів, вивчення характеру знань та потреб знань в інформації [ 2, 12—23] .

Н.Д Артюнова вважає предметом прагматики комунікативний зміст висловлювання . Такий комунікативний зміст залежить від декількох факторів: адресанта, адресата, їх взаємодії та соціальної ситуації. Параметри адресанта і адресата повинні бути або узгоджені(керівник-підлеглий), або урівноважені (колеги, друзі) хоча й допускається їх різниця у віці, соціальному статусі, статі і т.д. Потрібно зазначити, що якщо буде існувати неузгодженість таких параметрів це приведе до порушення комунікації. Як зазначає Н.Д.Артюнова «будь-який мовленнєвий акт розрахований на певну модель адресату» [ 1, 358].

Література:

1. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. Отд. лит. и яз. АН СССР. М., 1981. Т.40. № 4. С. 356-367

2. Богданов, В.В. Деятельностный аспект семантики // Семантика и прагматика синтаксических единиц. Калинин, 1984. С. 12—23

3. Наер В. Л. Прагматический аспект английского газетного текста // сб. науч. тр. МГПИИЯ, выл. 178, N., 1981 С.200

4. Степанов Ю.С. В поисках прагматики: (Проблема субъекта) // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. – М.: Наука, 1981. – № 4.: -C.325—332

5. Сусов И.П. Лингвистическая прагматика / И.П. Сусов. –Винница, Нова Кныга, 2009. –272 с.

6. Leech, G.N. Principles of Pragmatics / Geoffrey N. Leech. — London and New York: Longman , 1986, — 250 p.

7. Levinson, Stephen C. Pragmatics / Stephen C. Levinson. - Cambridge: Cambridge University Press, 1983. - 420 p.

8.Yule G. Pragmatics./ Yule G. – Oxford University Press, 1996. – 135 p.