Фізична культура і професійний спорт / 1.Фізична
культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції
Перебійніс
В.Б.
Харківська державна академія фізичної культури
Обґрунтування технології оптимізації перед
змагальної
підготовки дзюдоїстів-ветеранів
Теорія адаптивності
людського організму допомагає в розробці й упровадженні в передзмагальну
підготовку спортсменів-ветеранів системи мікро– й мезоциклів тренувальних процесів і їх
оптимізації для змагальної діяльності [5, с. 11]. Під мезоциклом у
підготовці до змагальної діяльності ми розуміємо відносно цілісний етап
тренувального процесу тривалістю від 3 до 6 тижнів.
Побудова тренувального процесу на
основі мезоциклів дозволяє
систематизувати тренувальний процес дзюдоїстів-ветеранів відповідно до головного
завдання етапу
підготовки, забезпечити оптимальну динаміку навантажень і раціональне поєднання
різних засобів і методів
підготовки, відповідність між чинниками
тренерської діяльності та відновними заходами [4, с. 102]. Перш ніж перейти до побудови тренувального процесу на
базі мезоциклів необхідно оптимізувати
початковий етап підготовки дзюдоїстів-ветеранів до тренувальної та змагальної
діяльності. Аналізуючи виступи
провідних українських дзюдоїстів-ветеранів, а також свої власні, сучасну
наукову літературу з проблематики технічного арсеналу й фізичних можливостей дзюдоїстів-ветеранів,
нами розроблено комплекс розвиваючих вправ для входження дзюдоїста-ветерана в
тренувальний ритм і рекомендації щодо його виконання. Смисловою домінантою при
цьому було те, що технічні дії, які дзюдоїст використовував у молодості, як
правило, не відповідають тим діям, якими він володіє в більш солідному віці.
Швидкість, координація,
рухливість суглобів, які мали дзюдоїсти у молодому віці, у більш зрілі роки знижуються, що не
дозволяє спортсменові-ветерану виконувати ті технічні дії, якими він володів раніше
[6, с. 75]. Можна зберегти
й навіть збільшити силу, але
рухливість суглобів, швидкість рішень навіть при регулярних заняттях дзюдо з віком знижуються [7, с. 96]. З цієї причини ми
вважаємо недоцільним початківцям
дзюдоїстам-ветеранам витрачати свій час і своє здоров'я на відновлення тих
технічних даних, якими вони володіли в молодості. Це також справедливо і для
молодих дзюдоїстів, які, вирішивши
підкачатися, зі зрозумілих причин втрачають здатність реалізовувати ті технічні дії, які вони раніше
з легкістю виконували [3, с. 90]. Будь-яка значуща зміна
в зрості, м'язовій масі,
силі корінним чином змінює
можливості у виконанні
технічних дій, які виконувалися в попередньому стані [2, с. 83]. Виконання
певних технічних дій повною мірою залежить від того, в якому функціональному
стані сьогодні знаходиться
спортсмен. Цей факт слід особливо враховувати при виконанні складних дій. Тому
всім дзюдоїстам-ветеранам ми рекомендуємо повернення до спорту починати з
підготовки функціонального стану
свого організму. І лише після
того, як буде створено стійкий запас функціональних можливостей організму відповідної вікової
фізіології, можна розпочати тренування на татамі.
Наші дослідження
показали, що для дзюдоїстів-ветеранів спочатку необхідно проводити якомога
менше часу безпосередньо на татамі
в контакті з партнерами по спарингу й відпрацюванню прийомів. Для «введення» спортсмена в ритм
спеціалізованої підготовки ми
кожен прийом розбили на частини, до яких розробили відповідні розвиваючі вправи:
– махи (з положення
нахилу вперед під кутом 90 градусів, з
положення нахилу
вперед під кутом 45 градусів, з
положення на
четвереньках);
– розніжки (з положення
упор руками на рівні плечей, з
положення стоячи руки
на талії, з положення стоячи з розворотом на 180 градусів);
– шпагати (поперечний,
подовжній);
– стрибки (через лавку,
на лавку);
– стрибки (з положення|становища| «глибокий присід» у довжину, одинарний у
довжину, подвійний у довжину, з
положення «глибокий присід»
вистрибування
вгору);
– зачепи (однойменної ноги, різнойменної
ноги);
– висіди (з положення
сидячи, упор руками за спиною, з
положення стоячи, з положення|становища| лежачи, до двох ніг, з положення|становища| лежачи, до однієї ноги);
– присідання (на двох ногах, на одній нозі);
– падіння на коліна (з крокуванням назад, з розворотом на 180 градусів, з розворотом на 90 градусів);
– падіння (на живіт, на
спину, на бік);
– підтягання (прямим хватом,
зворотним хватом, широким хватом);
– тяга гуми сидячи
(однією рукою, двома руками, в різних напрямах);
– виведення супротивника з|із| рівноваги стоячи (вперед, назад, вбік);
– ривки супротивника (стоячи двома руками,
сидячи двома руками);
– прогини (назад з положення|становища| сидячи, назад на міст з перекиданням, перекидання на
мосту);
– нахили стоячи;
– жим штанги лежачи;
– поштовх штанги вперед;
– махи ногою з гумою.
Для систематизації та
застосування наших
рекомендацій ми ці фізичні вправи розбили на частини, включивши їх у розминку для рук і для ніг.
Стан опорно-рухового апарату в дзюдоїстів-ветеранів багато в
чому визначається рівнем культури фізичної активності. Характер вікових змін морфофункціональних властивостей апарату руху залежить
від способу життя, рівня та змісту
фізичної активності [1, с. 30].
Для досягнення ефекту в найбільш складному
поєднанні швидкісно-силової та технічної підготовки при вдосконаленні ритму змагальної
вправи як головної складової спортивного результату доцільно в підготовці
дзюдоїстів-ветеранів дотримуватися розроблених нами методичних положень та активно
використовувати розроблений у ході проведеного дослідження комплекс розвиваючих
вправ.
Література
1. Ананченко К.В. Развитие ветеранского и любительского дзюдо в Украине / К.В. Ананченко, В.Б. Перебейнос // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях : Сборник статей IX международной научной конференции, 8-9 февраля 2013 года. – Белгород – Харьков – Красноярск – Москва: ХНПУ, 2013. – С. 29-31.
2. Пакулін С. Л.
Дзюдо як філософія вирішення проблем
сьогодення в Україні / С. Л. Пакулін // Materiały IX Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji [«Naukowa myśl informacyjnej powieki — 2013»] (07-15 marca 2013 roku). Volume 23. Budownictwo i architektura. Fizyczna kultura i sport. :
Przemyśl. Nauka i studia, 2013. — S. 82-85.
3. Пакулін С. Л. Заняття дзюдо — правильний вибір для школярів і батьків / С. Л. Пакулін // Материали за 9-а международна научна практична конференция, [«Найновите научни постижения — 2013»]. — Том 17. Лекарство. Физическа култура и спорт. — София. «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2013. — С. 88-92.
4. Перебейніс В.Б. Формування оптимального технічного арсеналу дзюдоїстів-ветеранів / В.Б. Перебейніс, К.В. Ананченко // Слобожанський науково-спортивний вісник : наук.-теорет. журнал. – Харків: ХДАФК, 2012. – № 2. – С. 100-103.
5. Перебейнос В.Б. Особенности тренировочного процесса дзюдоистов-ветеранов / В.Б. Перебейнос, К.В. Ананченко // Актуальні проблеми розвитку традиційних і східних єдиноборств : Зб. тез VII міжнародної науково-методичної конференції (м. Харків, 22 лютого 2013 р.). Вип.7. – Х.: Академія ВВ МВС України, 2013. – С. 11-14.
6. Перебейнос В.Б. Рекомендации
дзюдоистам-ветеранам при подготовке к соревнованиям / В.Б. Перебейнос // Материали за 9-а международна научна практична конференция, [«Образованието и науката на XXI век – 2013»], (17-25 октомври, 2013). Том 14. Технологии. Физическа култура и спорт. – София. «Бял ГРАД-БГ»
ООД, 2013. – С. 74-76.
7.
Перебейнос В.Б. Текущее состояние развития движения ветеранов и любителей физической
культуры и спорта в Украине (на примере дзюдо) / В.Б. Перебейнос,
К.В. Ананченко // Стратегічне
управління розвитком галузі «Фізична культура і спорт» : Матеріали І
регіональної науково-практичної інтернет-конференції (м. Харків, 23.10.2012 р.). – Х. : ХДАФК, 2012. – С. 94-97.