О. П. Буряк

к.е.н., доц., здобувач кафедри економічної теорії ЛКА

Аналіз криз регіональних та національних банків США

 

Банківські кризи супроводжують ринкову економіку впродовж всього періоду її існування, однак на сьогодні не знайдено універсального методу, який би запобігав банківським кризам. Незважаючи на наявність систем банківського контролю та нагляду, банківські кризи продовжують розгортатися у національних економіках світових держав. Тому дослідження чинників, які створюють передумови наростання негативних тенденцій у банківському секторі, з’ясування причин сучасних банківських криз, наслідків та досвіду їх подолання, є необхідним для розробки програм антикризового регулювання банківської діяльності.

Особливої уваги в даному питанні заслуговує досвід США, оскільки Сполучені Штати мають значний досвід у подоланні таких глобальних криз, як Велика депресія 30-х років та економічна криза 70-х років XX століття, і де антикризова політика має комплексний характер.

Для більш детального розгляду питання кризи регіональних банків США в 2007-2009 рр. слід звернутися до історії банківських криз в минулому.  До світової кризи 1929-1933 pp. банківські кризи були характерними для США. А за період 1800-1933 pp. мали місце 14 банківських криз, при цьому відбувалося масове припинення банками повернення вкладів.

Банківські кризи у США відіграли важливу роль у трьох фундаментальних реформах банківської системи, а саме:

-       створення Федеральної Резервної Системи (1913 p.);

-       відділення комерційних банків від інвестиційних та введення в дію федеральної системи страхування депозитів (1933 p.);

-       поєднання систем страхування депозитів комерційних банків та ощадних установ (1989 p.).

Що стосується причин кризи саме регіональних банків в США в 2007-2009 рр., то тут необхідно розглянути декілька аспектів, а саме: 

-              банківська криза була наслідком ризикованих фінансових операцій на ринку нерухомості. Починаючи з 2001 р. ринок нерухомості невпинно зростав. Таке зростання не було достатньо обґрунтоване економічними показниками, а саме зростом кількості населення, коефіцієнтом ВВП на душу населення тощо. В деякій мірі зростання ринку нерухомості відбулося саме через наявність дешевих і вільних грошей у банківській системі.  Банки, не маючи достатньо власних резервів, мали доступ до дешевих грошей на міжбанківській біржі, які згодом видавалися на ризиковані операції по іпотечних розрахунках. Наявність дешевих грошей на ринку спричинило різкий ріст цін на нерухомість. У деяких містах ціни зростали більш як на 50%  на рік, що є абсолютно не характерно для держав із розвинутою економікою.  А одним із вирішальних показників виникнення кризи регіональних банків були саме невиправдані і ризиковані операції для фізичних осіб по іпотечних операціях.  Банки видавали позики абсолютно без жодних вимог по заставі майна, якого не було в дійсності, а також не здійснювався контроль за вказаними джерелами фінансування клієнтів таких позик.

-     однією складових кризи регіональних банків був надмірний ризик щодо платоспроможності клієнта.  Траплялися випадки, де клієнту надавався кредит, при якому щомісячна оплата становила понад 50 або й 60 % від його сукупного доходу до оподаткування. Кредити видавалися фізичним особам, яким банк був зобов’язаний відмовити у позиці через їх неплатоспроможність  і саме ігнорування таких фактів і спричинило поштовх до банківської кризи. 

-     регіональні банки пішли на невиправданий ризик з цінними паперами, а саме майбутніми зобов’язаннями, які почалися активно впроваджуватися за рахунок ринку нерухомості. Видані кредити по іпотечних зобов’язаннях перепродувалися з одного банку в інші, а то й взагалі розбивалися на частини і пізніше продавалися на фондовому ринку. 

В наслідок фінансової кризи збанкрутувало 123 банки. Лише за листопад 2009 р. було  закрито три регіональні банки. Найбільшим з банків, що збанкрутував, був Orion Bank: його сукупні активи становили 2,7 млрд. дол., депозити - 2,1 млрд. дол.  Iberiabank з Луїзіани погодився купити активи банкрута на 2,4 млрд. дол., при цьому ФКСД  і Iberiabank підписали угоду про розділ можливих збитків по активах на 1,9 млрд. дол. [1].

Ліквідатором активів неспроможних організацій в обов’язковому порядку була призначена Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД ) - держкорпорація, що відповідає за систему страхування вкладів в Америці. У всіх випадках ФКСД  знайшла інші банки, які погодилися прийняти безактивні та втрачені рахунки.

На сьогоднішній день банківська система налічує близько 2000 національних банків, їх філій та інших структур, розташованих на всій території США і в багатьох країнах світу. Національні банки продовжують відігравати вирішальну роль у створенні і розподілі багатства країни і забезпечують стабільність і зростання економіки.  Не зважаючи на те, що національні банки становлять лише 29% від усіх комерційних банків США, вони налічують 69%  всіх банківських активів [2]. Слід звернути увагу на те, що кількість національних міжштатових банків та їх відділень за останніх два десятиліття значно збільшилась. Своєю чергою зменшилась кількість малих безфілійних банків.  З 1994 по 2003 р., кількість комерційних банків зменшилась на 29%, водночас кількість філій зросла на 15%. В середньому кількість філій на одну банківську установу зросла з 6,3 до 12,2 у 2009 р. Закономірною тенденцією є те, що найбільша кількість відділень припадає на найбільші банки, тобто банки з сумою активів більше $10 мільярдів. В середньому, ці банки налічують 417 відділень.

Розвал ринку нерухомості відбився на всій економці, а епіцентром його стали національні банки. Як наслідок, збитки по позиках та іпотеках перевищили $500 млрд. до середини 2008 р.. Готівка масово переводилась в більш стабільні цінні папери уряду США. Криза ліквідності зачіпила фінансові установи, які колись були одними з найпотужніших у світі.  Наприклад, інвестиційний банк Bear Stearns був куплений компанією JPMorgan Chase. Ще два потужні інвестиційних банки, Merrill Lynch і Countrywide Financial, були приєднані до національного банку, Bank of America.  В той час Кантрівайд (Countrywide Financial) забезпечував 20% усіх іпотечних кредитів США.  Національні банки Вошінгтон Мючуал (Washington Mutual) та ІндіМек (IndyMac) ввійшли в історію, як найбільші за величиною провали фінансових установ  в історії США, відповідно перша та четверта найбільші.  А Lehman Brothers, один з провідних інвестиційних банків з майже $700 млрд. активів, став найбільшим банкрутством в історії США.

На початку кризи великі національні банки були змушені взяти державну допомогу з метою підтримки національної безпеки.  Всі з них або виплатили одержані фонди або зобов’язались їх виплатити протягом короткого періоду часу.

Доцільно зазначити і те, що економічний спад та фінансова криза в США та світовій економіці різко знизили доходи національних банків в 2009 р. Основною причиною низьких прибутків були очікувані витрати, які знову зросли набагато швидше ніж доходи. Також різко зросли збитки по всіх видах кредитів, починаючи з сфери споживчого (для населення) кредитування і включаючи кредитування бізнесу.  В середньому по галузі, рівень збитків по позиках (списаних) досяг найвищого рівня з 1934 р., тобто періоду Великої депресії в США.

Виходячи з проаналізованого матеріалу можна окреслити основні тенденції та перспективи розвитку національних банків в США. На нашу думку, основні тенденції їх розвитку в майбутньому можна згрупувати таким чином: злиття банків; ріст банків з відомими торговими марками;  ефективність управління, посилення контролю щодо власного капіталу та банківська відповідальність; період інновацій та нововведень; державне втручання.

Своєю чергою окреслимо основні тенденції та перспективи розвитку регіональних банків в США, які  на нашу думку, в майбутньому можна згрупувати таким чином: поглинання малих банків; банківська та інвестиційна діяльність буде чітко розмежована; ефективність управління, посилення контролю щодо власного капіталу та банківська відповідальність; попередження кризових явищ;  державна допомога з боку уряду; покращення якості обслуговування та надання ширшого асортименту банківських послуг.

Отже, Національні банки є основою банківської системи США. Найбільших 25 банків, які становлять приблизно 3% від усіх комерційних банків, контролюють близько 50% депозитів та 58% усіх банківських активів.  З консолідацією та злиттям банківських структур, роль національних банків продовжуватиме зростати. 

Фінансова криза показала слабкі місця в банківській системі США і зокрема кожного банку. Економічна криза захлиснула великі фінансові установи, які колись були одними з найпотужніших у світі.  Національні банки, які вели більш консервативну політику і добре управляли ризиками, скористались і надалі користатимуть з цього економічного становища для збільшення активів та розширення діяльності.

Під час останньої фінансової кризи в США, з метою оздоровлення великих банків і покращення їхніх активів уряд країни надав обов’язкову фінансову допомогу у вигляді фінансових вкладень і кредитів.  Таким чином держава стала акціонером комерційних банків.  Проте вже через один рік більшість банків повернула усі кошти назад державі. Тобто наявність державних активах в комерційних банках є тимчасовим явищем і не носить постійний характер.

Регіональні банки, як один з двох важливих елементів банківської системи США відіграють дуже важливу роль в економіці держави.  Їх роль і значення регулюються на місцевому рівні штатовими урядами США, а також вони підлягають під виконання обов’язкових норм і правил, які встановлені федеральним урядом.

В структурі банківської системи на даний час регіональні банки складають понад 76% від кількості зареєстрованих банків-членів ФРС.  На нашу думку, регіональні банки відіграватимуть вирішальне значення у подальшому оздоровленні банківської системи США.

Банківська система будь-якої країни доволі сильно інтегрована у її економіку, є одним з найактивніших її суб’єктів, відіграє суттєву роль в розвитку її економіки, адже у разі порушень головних принципів її функціонування, вона може стати джерелом економічної нестабільності в країні. Тому для банківської системи та її елементів стратегічне антикризове управління у всіх його проявах повинно бути не лише об’єктивною необхідністю, а важливою складовою повсякденного функціонування відсутність якої знижує ефективність банківської системи та установ, рівень довіри до них.

Література:

1.       Равреба М. Політика/Економіка -  «У США за добу регулювальники закрили ще три банки», // http://www.imk.com.ua/ua/news/info/87325  14.11.2009

2.       Comptroller of the Currency Administrator of National Banks, US Department of Treasury. Office of the Comptroller of the Currency, Annual Report Fiscal Year 2009, 2010, p.6.