Економічні науки / 6. Маркетинг і менеджмент

Попова М. П., студентка

Будрик О. І., аспирант

Комач Л. Д., к.е.н., доцент

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля

Інститут хімічних технологій

м. Рубіжне, Україна

ЕКОЛОГІЧНИЙ АУДИТ ЯК ІНСТРУМЕНТ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

Проблема запобігання природно-техногенним надзвичайним ситуаціям, зменшення їх впливу на населення, природу й економіку має пріоритетне загальнодержавне значення [1, 2]. Актуальним є всебічне вивчення природної та техногенної безпеки життєдіяльності населення України всіма галузями науки, що має на меті розробку оптимальної стратегії, запобігання техногенним і природним катастрофам, зменшення негативного впливу на населення й економіку. Існує необхідність створення державної концепції управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій. Першопричинами екологічних проблем в Україні є:

- успадкована структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей;

- зношеність основних фондів промислової і транспортної інфраструктури;

- недосконалість існуючої системи державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій;

- недостатня сформованість інститутів громадянського суспільства;

- недостатнє розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;

- недотримання природоохоронного законодавства [3, 4].

Сьогодні у світі велика увага приділяється охороні навколишнього середовища, все частіше екологічний фактор стає вирішальним при отриманні підприємством кредитів, а також при страхуванні. Відбувається масштабне впровадження природозберiгаючих технологій, набирає обертів виробництво екологічно чистої продукції. На перший план виходить така – раніше другорядна – проблема, як переробка й утилізація відходів. Тобто з позиції прибутковості в економіці можна відзначити значну роль принципово нового інструменту, як екологічний аудит, метою впровадження якого є забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища в процесі господарської та іншої діяльності. Екологічний аудит – документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання i об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншими критеріями екологічного аудиту [5].

До основних завдань екологічного аудиту належать:

- збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об’єкта екологічного аудиту;

- встановлення відповідності об’єктів екологічного аудиту вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- оцінка впливу діяльності об’єкта екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища;

- оцінка ефективності заходів, що вживаються для охорони навколишнього природного середовища на об’єкті екологічного аудиту;

- формування висновку екологічного аудиту.

Збирання та достовірність інформації про виробничу діяльності об’єкта, повнота обгрунтованостi природоохоронних заходів на об’єкті часто носять необ’єктивний характер, що впливає на об’єктивність висновку екологічного аудиту.

Обов’язковий екологічний аудит проводиться на замовлення зацікавлених органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Питання замовлення виконання робіт та послуг за рахунок коштів державного бюджету на сьогодні встановлює кілька механізмів закупівель за державні кошти (відкриті торги; торги з обмеженою участю; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій), які є достатньо складними за процедурою та реалізація яких потребує значних витрат часу, що є також підставою для регулювання та контролю.

Добровільний екоаудит проводиться за ініціативою замовника процесу аудиту. Звіт, згідно з укладеним договором на проведення добровільного екоаудиту, може містити рекомендації заходів, яких необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей та інші необхідні замовнику цього аудиту відомості. На практиці замовник процедури екоаудиту не завжди об’єктивно сприймає висновки про еколого-економічну ситуацію на об’єкті, що впливає на деякі виключення та обмеженість екоаудиту.

Питання джерел фінансування проведення екологічного аудиту також створюють деякі рамки, оскільки органи державної влади і органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного та місцевого фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Таким чином, при замовленні робіт з проведення обов’язкового екологічного аудиту повинні використовуватися виключно бюджетні кошти, що може впливати на обсяги та час їх виконання, враховуючи нестабільний соціально-економічний розвиток країни [6].

Таким чином, перелічені від’ємні моменти екологічного аудиту дають підставу визнати гостру необхідність вдосконалення Закону України «Про екологічний аудит», розробку вітчизняних стандартів системи екологічного менеджменту та нормативних документів регулювання екоаудиту. Екологічний аудит має бути надійним та об’єктивним інструментом управління еколого-економічними проблемами на різних рівнях соціально-економічного розвитку держави.

Література:

1. Стратегія державної екологічної політики України на період до 2020 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: htt://zakon.rada.gov.ua/signal / kr0645a.dok.

2. Шмандій В. М., Некос В. Ю. Екологічна безпека. - X.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2009. – 364 с.

3. Екологічний менеджмент: Навч. пос./за ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк. – Київ, Центр навч.літератури, 2004. – 407 с.

4. Комач Л. Д., Попов Є. В., Швець В .І. Еколого-економічні основи утилізації та рекуперації промислових та побутових відходів. Утилізація та поводження з відходами. Навч.пос. – Хмельницький: ПП «Авіст», 2011. – 300 с.

5. Закон України «Про екологічний аудит» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – 2009. – Режим доступу до тексту закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bіn / laws.

6. И. В. Басанцов, О. С. Пантелейчук. Экологический аудит в Украине: актуальность, проблемные вопросы и пути усовершенствования / Механізм регулювання економіки. – 2010, №1. – С. 38 – 45.