к.геогр.н. Кирилюк С.М.¹, вчитель географії Палагнюк С.Д.²,

учениця 11 класу Боцько А.В.²

¹Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

² Клішковецька гімназія Хотинського району Чернівецької області

Шкідники плодово-ягідних культур Хотинської височини

Вступ. На території Хотинської височини садівництво, як галузь місцевого господарства виникло в кінці 17 ст. У радянський період садівництво Хотинської височини досягло великих успіхів в своєму розвитку: були створені і успішно функціонували спеціалізовані радгоспи. Площі садів досягали більше 5 тис. гектарів, а валове виробництво плодів коливалося від 10 до 15 тис. тонн в рік. Централізоване надходження садової техніки, інвентарю, добрив, отрутохімікатів і інших матеріальних засобів дозволяло у високому ступені механізувати та інтенсифікувати виробництво плодів, понизити собівартість вироблюваної продукції. За останні десять років в садівництві Хотинської височини відбулися незворотні зміни, провідна галузь втратила управління. Дефіцит і дорожнеча техніки, добрив і засобів захисту садів від шкідників та хвороб, розукрупнення господарств призвели до паралічу і розпаду економічно вигідної і традиційної галузі. Площа садів скоротилася в 2 рази, врожайність складає 15 – 34 ц/га. Теперішнє садове господарство Хотинської височини знаходиться на стадії повільного підйому. Кількість насаджень збільшується з кожним роком. Кількість сортів зростає, як і нові способи агротехніки, боротьби з шкідниками, хворобами тощо.

Садово-ландшафтний комплекс – культурний ландшафт – складне комплексне утворення не тільки у зв'язку з його внутрішнім системним устроєм, але і майже завжди – у зв'язку з управлінням, оскільки в його межах існують і взаємодіють різні суб'єкти права – користувачі, власники, власники земель, природних ресурсів, будівель й інших інженерних споруд [2].

Рис. 1. Садові комплекси Хотинської височини [2]

За даними аерофотознімання (Google Earth) та підтвердження на місцевості нами встановлені домінуючі садові культури на території Хотинської височини: найпоширенішими є яблуневі СЛК – під ними знаходиться 42% території. Наступними за кількістю є сливові СЛК, ними зайнято 34% території. Порівняно мало горіхових насаджень, їх всього 20%. І зовсім мало грушевих і вишневих СЛК, на них припадає 2% території. Садові комплекси Хотинської височини формують своєрідні просторові комплекси, які названі садовими кільцями [2]. Садові кільця формуються під впливом специфічного розміщення населених пунктів височини. Виділені такі кільця: велике садове кільце, мале центральне садове кільце, велике центральне садове кільце, північне садове кільце та західне садове кільце (рис. 1).

Територія Хотинської височини характеризується присутністю великої кількістю шкідників та значною їх диференціацією в просторі. За схемою Верещагіна Л.М. (2003) [1], шкідники подово-ягідних культур поділяються на такі типи: сосучі шкідники, шкідники генеративних органів, листогризучі шкідники, шкідники стовбурів і гілок та шкідники ягідних культур.

Сосучі шкідники. На території дослідження найбільш поширенішими видами цього типу є попелиці. Їх ареал на території Хотинської височини необмежений, однак як показали наші власні спостереження найбільша кількість попелиць зустрічається на підвітряних схилах, менша кількість в долинах річок та заплавах і найменша на вододілах. З початком вирощування на схилах Хотинської височини персика з’явилася в невеликих кількостях Смугаста персикова попелиця (Brachycaudus prunicola Kalt.). На нашу думку кількість популяції цього виду попелиць не буде зростати з часом, так як вони важко переносять зимовий період. Практично як і попелиці кліщі займають одне з перших місць по заподіяній шкоді плодовим культурам. Їх ареал на території необмежений і ми не помітили певних ознак розподілу їх по ландшафтних комплексах. Менша кількість у порівняні з попелицями та кліщами на території Хотинської височини поширені листоблішки або медяниці. Ареал листоблішок знаходиться на півночі в лісовій зоні де для них складаються найоптимальніші умови для існування – помірна температура та підвищена вологість повітря. На півдні їх зустрічається незрівнянно мало, а в окремі роки взагалі не спостерігається їх появи. Невеликою кількістю на території представлені Грушеві клопи (Stephanitis puri F.). Незначна кількість пояснюється жорсткістю природних умов щодо їх існування так як територія знаходиться в північній частині ареалу поширення Stephanitis puri F.

Шкідники генеративних органів. Найнебезпечнішими серед даного виду шкідників є довгоносики, яких на території дослідження спостерігається досить велика кількість. Ареал необмежений, тому небезпеку становлять практично у всіх ландшафтних комплексах. Небезпечними на території дослідження є плодові пильщики. Їх ареал необмежений. Слід зауважити, що даний вид шкідників є монофагами і їх присутність безпосередньо пов’язана з вирощуванням яблуні чи груші. Насадженнями цих культур можна окреслити ареал їх поширення. Одними з найнебезпечніших видів шкідників плодово-ягідних культур на території дослідження є плодожерки. Їх ареал необмежений і ми не помітили ландшафтної диференціації у присутності шкідників. Серед плодожерок зустрічаються монофаги – їх ареал нескладно окреслити. Меншої шкоди плодовим насадженням наносять бронзівки, ареал яких на території Хотинської височини необмежений. Помічена деяка просторова диференціація цих шкідників у просторі. Найбільша їх кількість знаходиться в північній лісовій зоні. Менша кількість на півдні де мала кількість лісових насаджень та лісополіс.

Генеративні органи плодово-ягідних культур в значній мірі пошкоджуються Вишневою мухою (Rhagoletis cerasi L.), та М’якотілкою (Rhagonycha fulva Scop.). Rhagoletis cerasi L. зокрема, пошкоджує плоди вишні та черешні. Ареал необмежений, але здебільшого шкідник розповсюджений в районах вирощування цих культур. Rhagonycha fulva Scop. поширені по всій території але незначної шкоди приносять тільки в посушливі роки. У більшості їх можна віднести до ентомофагів, оскільки личинки Rhagonycha fulva Scop. живляться переважно попелицями, яйцями інших шкідників тощо. Помічена певна ландшафтна диференціація у поширенні Rhagonycha fulva Scop., як правило вони обирають вологі помірно затінені місця – заплавні ландшафти, берегові зони ставків, болота тощо.

Листогризучі шкідники. Найнебезпечнішим на сьогоднішній день з даного виду шкідників є Американський білий метелик (Hyphantria cunea Drury.). Поширений по всій території з незначною ландшафтною диференціацією. Найбільша концентрація популяції спостерігається на схилових та вододільних територіях. Значно меншої шкоди садовим насадженням завдають Білани жилкуваті (Aporia cratoegi L.), які поширені по всій території, але наші спостереження показали, що найбільша кількість представників популяції біланів знаходиться в південній та північно-західній частинах території дослідження.

Порівняно малочисельною представлена популяція шовкопрядів. Найтиповішими представниками є Кільчастий шовкопряд (Nalacosoma neustria L.) та Непарний шовкопряд (Ocneria dispar L.). ареал охоплює всю територію дослідження. Комахами наноситься велика шкода в центральній та північно-західній частинах височини. Незначна кількість на території представників популяції Золотогузки (Euproctis chrysorrhoea L.) та Яблуневої горностаєвої молі (Yponomeuta malinellus Zell.). Значної шкоди наносять в окремі роки в основному в піденній частині території. Велика кількість на території дослідження представників популяції листовійок близько 40 видів.

Шкідники стовбурів і гілок. Найчисельнішою групою представників цього виду шкідників є щитівки. Ареал щитівок має місце на всій території. Нами не виявлена закономірність розповсюдження популяції по ландшафтних комплексах. Серед інших шкідників цієї групи на території присутні Зморшкуватий заболотник (Scolytus rugulosus Ratz.), Червиця в’їдлива (Leuzera Purina L.) та Яблунева скляниця (Aegeria myopaeformis Bokh.). Основний ареал цих шкідників знаходиться в південній степовій зоні та в південному лісостепу. На території Хотинської височини вони поширені незначно і шкоду наносять періодично – в окремі роки.

Література:

1. Верещагин Л.Н. Вредители и болезни плодовых и ягодных культур [Текст]/ Л.Н. Верещагин. – К.: Юнивест Маркетинг, 2003. – 272 с.

2. Кирилюк С.М. Ландшафтно-екологічний аналіз та оцінка території для цілей садівництва (на прикладі Хотинської височини) [Текст]: автореф. дис... канд. геогр. наук: спец. 11.00.11 “Конструктивна географія та раціональне природокористування” / Сергій Миколайович Кирилюк – Чернівці, 2007. – 20 с.