Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

князь ГАГАРІН А.є. (1844–1917) - видатний учений

у галузі помології

Гагарін А.Є.

Гагарін Анатолій Євгенович народився 20 червня 1844 р. в Одесі, освіту отримав у Ришельєвському Ліцеї. У 1861 р. від’їжджає до Німеччини, де спочатку вчиться на математичному факультеті Політехнічного інституту в Карлсрує, а згодом, протягом трьох семестрів, у Гоенгеймській академії сільського господарства та лісівництва. Після літньої практики на півдні Росії вступив до Тюбінгенського університету, де упродовж трьох років займався переважно геологією, ботанікою та фізіологією рослин, готуючись до захисту дисертації на здобуття ступеня доктора природничих наук.

За сімейними обставинами повернувся до родового маєтку «Вікна» на південному кордоні Подільської губернії, де почав впроваджувати у виробництво набуті знання і творчо розробляти новітні підходи з ведення плодівництва, городництва та степового лісорозведення. Заклав унікальний плодовий розсадник, в якому протягом тридцяти років проводив випробування різних сортів плодових дерев вітчизняного та іноземного походження. Тут вперше було застосовано систему зрошення для плодових садів (насосною системою Вортінгтона), а також обробіток ґрунту плантажним плугом Сака. Новітнім також стало і те, що яблуню вирощували на карликовій щепі дусене, а грушу – на айві.

Для об’єднання зусиль суспільства в галузі розповсюдження наукових знань та умінь у садівництві в 1891 р. А.Є. Гагарін генерує ініціативу створення Імператорського Російського товариства плодівництва і його друкованого органу – журналу «Плодівництво», редакцію якого він очолював упродовж 26 років. Витрати на утримання журналу та забезпечення діяльності Товариства перші кілька років князь узяв на себе. Брав участь у розробці програми часопису, відстоював практичну його спрямованість і, головне, – доступність як за викладом матеріалу, так і за ціною. На сторінках видання А.Є. Гагарін неодноразово виступав як автор статей, перекладач і рецензент іноземної спеціальної літератури. Крім того, відповідав на численні запити передплатників і давав практичні рекомендації садівникам у спеціальній авторській рубриці журналу «Бесіди садівника», яку вів декілька років.

Фундаментальний науковий проект князя – довідник «Атлас плодів» побачив світ у 1906 р. під його науковою редакцією. Він містив хромолітографічні малюнки й описи 100 найголовніших промислових сортів плодів Російської імперії. А.Є. Гагарін ініціював і редагував видання, присвячене історії плодівництва та плодових дерев на території країни (Винклер Фр. К истории наших плодовых деревьев: науч. изд. / Фр. Винклер ; ред. А. Е. Гагарин ; Императорское Рос. О-во плодоводства. – СПб., 1913. – 56 с., рис.), та найвідоміший тогочасний довідник із помології, автором якого був відомий подільський фахівець у галузі садівництва І. П. Усіков. Ставлячи за мету поширення знань у галузі садівництва, А. Є. Гагарін як заступник голови товариства налагодив масштабну роботу з вивчення вітчизняного плодівництва, створивши широку мережу власних кореспондентів у різних регіонах країни, ініціював проведення виставок. Подібна практика сприяла виявленню фахівців на місцях і залученню їх до активного наукового життя. Таким чином були відкриті більшість імен спеціалістів-помологів із регіонів.

Завдячуючи авторитету князя в наукових та урядових колах, у кожній губернії було відкрито філіал Товариства плодівництва та місцеві товариства сільського господарства. А. Є. Гагарін став першим головою Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, реєстрація якого впродовж кількох десятиліть негласно призупинялась.

Становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Наддніпрянщині, й особливо для потреб садівництва, багато в чому відбулися, завдячуючи особистості князя А.Є. Гагаріна і його власної ініціативи щодо фінансування такого типу робіт. Ще за життя його шанували у фаховому середовищі як видатного помолога, засновника і почесного члена Імператорського Російського товариства плодівництва, члена Ради Імператорського Ботанічного саду та почесного члена багатьох європейських товариств садоводів у галузі садівництва.

Література:

1. Корзун О. В. Становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) : [монографія] / О. В. Корзун ; НААН ДНСГБ ; відп. ред. В. А. Вергунов. – К., 2011. – 248 с. (Кн. 51).

2. Корзун О. В. Дослідні установи для потреб садівництва Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ століття: з історії створення та діяльності / О. В. Корзун // Історичні записки: Зб. наук. пр. /Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганск, 2009. – Вип.21. –Ч.1. – С. 99–106.

1. Яропуд В. В. Розкажу про сади на одній паралелі з Парижем. Історія подільського садівництва / Василь Яропуд. Серія «Наука - Україні». – Вінниця: Книга-Вега, 2002. – С. 24–27.