Парамонова О.Е. , магістрант
Харківський національний університет внутрішніх справ, м. Харків
Дорослим і дітям властиво боятися темряви, деяких тварин, певних природних явищ, тощо. Природна і головна функція страху – захищати людину. За даними науковців, перші природні страхи виникають у дитини у два – три роки. Завдяки цим механізмам дитина здатна уникати ситуацій, які кваліфікуються її мозком як небезпечні, тобто такі, що становлять загрозу життю, здоров’ю, комфортному самопочуттю тощо [1].
Нині проблема дитячих страхів залишається актуальною.
Сучасна дитина змушена долати нові види страхів, які спричинені фільмами з
елементами жахів, агресії та насильства, персонажами комп’ютерних ігор,
повідомленнями про вбивства та терористичні акти в засобах масової інформації,
тощо. Відтак проблема переживання та успішного «проживання» страхів дітей
потребує глибокого, детального, комплексного дослідження. Більшість дитячих страхів має природний і тимчасовий
характер, а їх зміст обумовлений
віковими особливостями дитини.
Страхи посідають особливе місце в життєвому досвіді
дитини, яка починає освоювати навколишній світ і своє місце в ньому. З одного боку, оберігає дитину від необміркованих і
ризикованих вчинків, а з іншого – здатний поглинати життєву і творчу енергію
дитини, слугувати причиною невпевненості і підвищеної тривожності, гальмувати
розвиток особистості. Важливе завдання дорослих – допомогти дітям, які не
здатні самотужки впоратися з власними страхами, конструктивно їх переживати і успішно подолати.
Страх має важливе значення для розвитку дитини, є
важливою ланкою
у регулюванні її поведінки. Так, Ю. Щербатих виділяє такі основні функції
страху: мобілізаційну; попереджувальну; стратегічну. Необхідно зазначити, що за
певних умов дитина може не впоратися з якимось віковим страхом, і тоді він може
набути для неї деструктивного, патологічного значення. Патологічний страх
вносить істотний дискомфорт у психологічне самопочуття дитини
і погіршує якість її життя: обмежує спілкування, гальмує розвиток особистості
та її соціальну адаптацію та призводить до численних психологічних
і психосоматичних розладів. Відтак страхи можуть стати сильними та стійкими, тривожити
дитину при відсутності потенційної загрози й заважати нормальному виконанню
фізичних, соціальних та інтелектуальних функцій.
Здійснивши аналіз поглядів різних науковців на особливості дитячих страхів, ми виділили два підходи, які відображають дещо різні точки зору на єдиний феномен. Представники психоаналітичного підходу звертають увагу на внутрішню психічну діяльність, інші дослідники — соціально-психологічні аспекти існування дитини.
Страх є базовою емоцією людини, яка необхідна для становлення та нормального функціонування психіки. Більшість дитячих страхів має природний та тимчасовий характер, а їх зміст обумовлений віковими особливостями дитини.
Результати досліджень показали, що 53% дітей з
гіперактивністю характеризуються ознаками тривожних розладів. Найбільш часто
відзначалися тривожні розлади дитячого віку, головним чином «шкільні фобії» або
фобії дитячого дошкільного закладу. Діти з цією патологією скаржаться на
різноманітні страхи, відчувають труднощі при міжособистісних контактах.
У дітей з гіперактивністю виникають проблеми в спілкуванні з батьками,
вчителями, однолітками. Ці труднощі можуть призвести до формування заниженої
самооцінки, відчуття «власної неповноцінності», які усугубляються при наявності
тривожних розладів.
Для визначення прояви гіперактивності у дітей дошкільнят ми
використовували методику «Страхи в будиночках», яка спрямована на визначення змісту страхів та їх кількості. Отримані результати наведені в таблиці 1 та таблиці 2.
Таблиця 1
Порівняння проявів страху в
групах дітей гіперактивних і норми.
|
Група |
Присутність страхів |
Відсутність страхів |
Присутність неявних страхів |
|
Гіперактивні |
11,1 % |
44,4 % |
44,4 % |
|
Не гіперактивні |
4,5 % |
72,7 % |
4,5% (1 із 22) |
|
φ |
0,79 |
1,83 |
3,24 |
|
p |
- |
0,05 |
0,01 |
Із даних наведених у таблиці 1 видно, що у гіперактивних дітей дошкільного віку показник «присутність неявних страхів» (р≤0,01) значно менший ніж у не гіперактивних, це означає,що гіперактивні діти дошкільного віку більш підвладні страхам, які мають неявних характер, тобто на підсвідомості, та характеризується невираженністю.
Порівнюючи прояви страхів у гіперактивних дітей та норми, можна сказати що гіперактивна поведінка може свідчити о наявності страхів. Таким чином можна припустити, що у гіперактивних дошкільників у силу їх емоційної нестабільності діапазон страхів є більш широким, ніж у дітей з нормальним розвитком цього ж віку. Страх є яскравими характеристиками емоційної сфери дітей. Емоційні страхи у дошкільників з гіперактивністю проявляються у вигляді підвищеного збудження і напруженості. А наявність страхів у не гіперактивних дітей може залежити від сімейного фактора, тобто недостатньо уваги з боку батьків, недозволенність відкрито виражати свої почуття.
Страхи у дітей мають симптоматичну схожість зі страхами у дорослих, за винятком того, що діти часто не розглядають свої страхи як необгрунтовані. Страхи у дітей часто бувають мінливими і тривають від одного до декількох тижнів. У деяких дітей, однак, страхи зберігаються або перетворюються з віком у більш реалістичні побоювання. Тривалі страхи можуть з'явитися внаслідок більш високого рівня тривожності [2].
Таблиця 2
Частота прояву різних страхів
у гіперактивних та нормальних дітей.
|
Типи страхів |
Частота прояву страхів |
|||||
|
Гіперактивні |
Норма |
|||||
|
Абс. од. |
% |
Абс. од. |
% |
φ |
р |
|
|
1 Коли
залишається один |
5 |
27,8 |
3 |
13,6 |
1,12 |
- |
|
2 Нападу |
2 |
11,1 |
3 |
13,6 |
0,23 |
- |
|
3 Захворіти,
заразитися |
3 |
16,7 |
5 |
22,7 |
0,47 |
- |
|
4 Померти |
6 |
33,3 |
2 |
9,1 |
1,94 |
0,05 |
|
5 Смерті
батьків |
4 |
22,2 |
7 |
31,8 |
0,68 |
- |
|
6 Покарання від
батьків |
1 |
5,6 |
2 |
9,1 |
0,42 |
- |
|
7 Казкових
персонажів (Баби Яги, Змія Горинича, Бармолія та ін.) |
3 |
16,7 |
2 |
9,1 |
0,72 |
- |
|
8 Перед тим, як
заснути |
1 |
5,5 |
1 |
4,5 |
0,15 |
- |
|
9 Жахливих снів |
1 |
5,5 |
1 |
4,5 |
0,15 |
- |
|
10 Темряви |
1 |
16,7 |
1 |
4,4 |
1,30 |
- |
|
11 Тварин
(вовка, ведмедя, собаку, павуків, змій, корів та ін.) |
3 |
5,6 |
2 |
9,1 |
0,42 |
- |
|
12 Стихій |
1 |
38,9 |
5 |
22,7 |
1,11 |
- |
|
13 Висоти |
7 |
5,5 |
1 |
4,5 |
0,15 |
- |
|
14 Глибини |
1 |
5,5 |
1 |
4,5 |
0,15 |
- |
|
15 Замкненого
простору |
1 |
11,1 |
1 |
4,5 |
0,79 |
- |
|
16 Води |
2 |
5,6 |
2 |
9,1 |
0,42 |
- |
|
17 Вогню,
пожежі |
1 |
44,4 |
4 |
18,2 |
1,81 |
0,05 |
|
18 Війни |
8 |
16,7 |
6 |
27,3 |
0,81 |
- |
|
19 Лікарів |
3 |
33,3 |
9 |
40,9 |
0,43 |
- |
|
20 Крові |
6 |
27,8 |
7 |
31,8 |
0,27 |
- |
|
21 Уколів |
5 |
50 |
10 |
45,5 |
0,28 |
- |
|
22 Болі |
9 |
27,8 |
10 |
45,5 |
1,16 |
- |
|
23 Комах |
5 |
5,6 |
2 |
9,1 |
0,42 |
- |
|
24 Старості |
1 |
5,6 |
2 |
9,1 |
0,42 |
- |
Результати дослідження показують, що найбільш частіше діти з ознаками гіперактивності бояться: смерті (своєї та батьків), війни, висоти, крові, уколів, комах, залишатися на одинці. Можна припустити, що дітей, які бояться уколів іноді лякають самі батьки, говорячи: «Зараз прийде лікар і зробить укол», діти звичайно лякаються, тому, що ця процедура неприємна і причиняє біль. Страх залишатись на одинці зазвичай виникає коли дитина дуже чуйно реагує на відсутність матері, починає турбуватися, відчуває страх самотності, у деяких дітей може виникати тривога та паніка. Це все прояв почуття незахищеності та несамостійності, можливо батьки завжди були поряд, а потім різко залишили дитину на самоті на довгий час, дитина злякалась і це переросло в стійкий страх залишатись самому. Коли дитина боїться висоти або війни це говорить про те що вона розуміє, як це небезпечно для життя, або в її житті вже траплялись нещасні випадки пов’язані з цими страхами. Кров у дитини практично завжди асоціюється з біллю, тому і виникає страх крові. А комах діти бояться, скоріше за все тому що вони можуть вкусити, у дітей які вже відчували це, може надовго залишитись в пам’яті. Всі перераховані страхи, які найбільш частіше зустрічаються у гіперактивних дітей та дітей з віковою нормою не пов’язано з наявністю гіперактивності, так як ці типи страхів практично у рівній кількості зустрічаються в обох групах випробовуваних.
За даними таблиці 2 можна зробити висновок, що частота проявів страху у гіперактивних дітей та у дітей з віковою нормою не значно відрізняється за кількістю проявів. Результати показують, що гіперактивні діти більш бояться «померти» (р≤0,05) та «вогню, пожежі» (р≤0,05), ці страхи відносяться до групи страхів, які пов’язані з заподіянням фізичної шкоди та смерті (своєї). Ці страхи засновані на інстинкті самозахисту. Це може говорити про те, що у цих дітей підвищений рівень тривожності, який обумовлює наявність гіперактивної поведінки.
Науково доведений той факт, що в 95% всіх випадків
виникнення дитячих страхів, прямим або непрямим чином до цього причетні мама і
тато малюка. Важливе завдання дорослих — допомогти дітям, які не здатні
самотужки впоратися з власними страхами, конструктивно їх переживати
і успішно подолати.
Список використаних
джерел
1 Даценко Т. О. Феномен
дитячого страху: психологічний вимір / www.elibrary.kubg.edu.ua / — С. 182 -187
2 Захаров А. Дневные и ночные страхи у детей. Серия «Психология ребенка» / А. И. Захаров. — СПб. : Издательство «СОЮЗ», 2000. — 448 с.
3 Сиротюк А.Л. Синдром
дефицита внимания с гиперреактивностью. – М.: ТЦ Сфера, 2003. –125 с.