Психология и социология / 8. Педагогическая психология

К.психол.н. Темрук О.В.

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Україна

Особливості розвитку особистісної свободи

майбутнього вчителя

У сучасних умовах розвитку гуманного демократичного суспільства здійснення шкільного навчально-виховного процесу вимагає висококваліфікованих вчителів-професіоналів, здатних високоякісно виконувати свої функції. Щоб сформувати особистість свого учня, педагог перш за все повинен бути сам розвиненою особистістю, яка володіє високою загальною і педагогічною культурою, мати глибоку психолого-педагогічну підготовку. В якості однієї із провідних характеристик особистості майбутнього вчителя, що забезпечує його професійне зростання та успішність як спеціаліста, ми вбачаємо високий рівень розвитку особистісної свободи, «сенс і призначення якої полягають у тому, що вона виступає рушійною силою, спрямовуючою людину до її духовної інтеграції зі світом через пошук, вибір і знаходження свого призначення, яке полягає в неповторному, властивому тільки їй способі зміни світу через досягнення своєї представленості в ньому» [7].

В основу внутрішньої свободи В.А.Чернобровкіною [7] покладено зміст особистісного досвіду відношень зі світом, іншими людьми й собою, що містить чотири смислові підструктури: - позитивну життєву позицію, що відображає емоційний аспект раннього досвіду особистості, заснований на переживанні довіри, безпеки, надійності, визнанні власної цінності й значущості, а також цінності інших людей; - стійку психологічну межу, засновану на досвіді диференціації особистістю Я і не-Я, що забезпечує здатність не вступати у симбіотичні, залежні стосунки, відділяти свої переживання й потреби від почуттів та очікувань інших людей, усвідомлювати сферу власного самовизначення й відповідальності; - розвинену систему смислових одиниць досвіду, що забезпечують усвідомлення особистістю діалектики впливу зовнішньої детермінації і самодетермінації на життя людини, що забезпечує життєстійкість особистості, її здатність протистояти травматичним і руйнівним зовнішнім впливам, долати життєві труднощі й вирішувати складні завдання життєдіяльності, підтримуючи цілісність своєї особистості та зберігаючи дієздатність і активність; - погляди і переживання, що відповідають екзистенціональному світогляду і забезпечують можливість утримувати рефлексивну позицію стосовно світу, себе і свого місця в ньому, зберігати погляд на своє життя як ціле на основі буденних цінностей.

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчує, що проблема особистісної свободи майбутнього вчителя окреслюється у досить обмеженій кількості наукових праць [1-6].

Так, наприклад, Л.Г.Подоляк та В.І.Юрченко зазначають, що набуття особистісної свободи як усвідомленої необхідності є аспектом духовного зростання особистості майбутнього фахівця. Внутрішня свобода виявляється у свободі обґрунтованого вибору та відповідальності за свій вибір; свідомо взятому на себе обов’язку перед вищими цінностями; свідомому виборі реалізації своїх творчих потенційних можливостей [3].

Вивчаючи проблему формування відповідальності як професійно особистісної якості майбутнього вчителя, О.В.Торшевська зауважує, що неможливо розглядати відповідальність відокремлено від поняття свободи [6]. Відповідальність не суперечить свободі, як стверджує Т.М.Титаренко, вона передбачає свободу прийняття рішень, свободу вибору цілей та способів, методів і стилів їх досягнення [5].

Потенціал свободи, за А.А.Костильовою, перебуваючи у нерозривному зв’язку із потенціалом відповідальності та смисловим потенціалом, який забезпечує здатність педагога орієнтуватися на гуманістичні змісти у своїй професійній діяльності, визначає особистісний потенціал педагога як інтегральну системну характеристику індивідуально-психологічних особливостей особистості педагога [2]. На думку С.Б.Єлканова, досягнення особистісної свободи, що забезпечує гармонійність взаємостосунків педагога з оточуючими, є одним із завдань професійного самовиховання майбутнього учителя [1].

Майбутній учитель повинен не лише сам володіти високим рівнем особистісної свободи, а й виявляти готовність до її формування у школярів [4].

На етапі експериментального дослідження ми ставили своїм завданням виявлення особливостей розвитку особистісної свободи майбутніх учителів на початковому етапі професійної підготовки. З цією метою ми використали опитувальник В.А.Чернобровкіної «Я і Світ» [7], який дозволяє охарактеризувати особистісну свободу за чотирма рівнями: низький, знижена норма, «хороша норма», високий. В опитуванні приймали участь 60 студентів І курсу Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова різних спеціальностей.

Результати дослідження показали, що високий рівень особистісної свободи виявили лише 6,7% майбутніх учителів, 43,3% досліджуваних мають рівень «хорошої» норми. На низькому і зниженому рівнях особистісної свободи знаходяться 20,0% та 30,0% досліджуваних відповідно. Що ж стосується середнього показника особистісної свободи студентів на початковому етапі навчання, то він знаходиться на зниженому рівні – 182,1.

Окрім загальної оцінки, за допомогою опитувальника можна діагностувати особистісну свободу за окремими шкалами: позитивна життєва позиція, межа Я – не-Я, самодетермінація, екзистенціональний погляд на життя. Розглянемо детальніше рівень сформованості кожного із компонентів особистісної свободи.

Кількісний аналіз отриманих результатів показав у цілому знижений рівень позитивної життєвої позиції – 63,4. Що ж стосується порівневої характеристики, то ніхто із студентів не виявив високого рівня позитивної життєвої позиції, лише 23,3% мають рівень «хорошої» норми, більша ж частина досліджуваних мають низький і знижений рівні позитивної життєвої позиції (33,4% та 43,3% відповідно), яким відповідають негативні уявленні про себе і про інших людей, визначають внутрішню несвободу або залежність, і одночасно є ознаками неадекватних, порушених відносин людини зі світом.

Аналіз отриманих даних свідчить про переважання у майбутніх учителів високого рівня (30,0%) та рівня «хорошої» норми (40,0%) за шкалою «Межа Я – не-Я», що є свідченням сприйняття людиною себе як окремої особистості зі сформованою ідентичністю, ціннісними орієнтаціями. Однак, значна кількість досліджуваних виявляє низький (13,3%) та знижений (16,7%) рівні за зазначеною шкалою. Таким досліджуваним властиве уявлення про значний вплив інших людей на власний внутрішній стан, почуття, внаслідок чого те, що з ними відбувається, сприймається як залежне від оточення.

Успішність педагогічної діяльності вчителя залежить від такого важливого компоненту особистісної свободи як самодетермінація і життєстійкість. Кількісний аналіз отриманих даних за шкалою «Детермінація і самодетермінація» виявив на високому рівні та рівні «хорошої» норми 3,3% та 43,3% досліджуваних відповідно; на зниженому та низькому рівнях знаходяться 36,7% і 16,7% осіб, що становить більше половини досліджуваних, для яких властива низька життєстійкість, неспроможність протистояти труднощам та долати їх. Одержані дані є тривожним симптомом, оскільки низький рівень розвитку даного структурного компоненту особистісної свободи перешкоджатиме успішному професійному становленню майбутніх учителів, і вочевидь, що цьому повинна приділятись спеціальна увага вже на початкових етапах навчання.

Найбільший відсоток досліджуваних, що виявили високий рівень, зафіксовано за шкалою екзистенціального погляду на життя – 36,7%, а на рівні «хорошої» норми виявлено 33,3% опитаних першокурсників. Знижений та низький рівні виявили 16,7% та 13,3% досліджуваних відповідно.

Виявлені середні показники зниженої норми як особистісної свободи загалом, так і таких її окремих шкал як позитивна життєва позиція та самодетермінація свідчить про необхідність спеціальної роботи з майбутніми вчителями з розвитку вищезазначеного феномену, який є однією із професійно значущих якостей педагога. Водночас виникає питання про вплив навчально-виховного процесу на розвиток особистісної свободи під час професійної підготовки майбутнього вчителя. Виявлення динаміки особистісної свободи вчителя продовж навчання у вищому навчальному закладі стане завданням наступного етапу нашого дослідження.

Література:

1. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя / С.Б.Елканов. – М. : Просвещение, 1989. – 198 с.

2. Костылева А.А. Актуализация личностного потенциала педагога как средство развития диалогической направленности педагогического общения : Дис. …. кандид. психол. наук : 19.00.07 – педагогическая психология / А.А.Костылева. – Курган, 2010. – 227 с.

3. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрантів і аспірантів / Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. – К.: ТОВ “Філ-студія”, 2006. – 320 с.

4. Руденко А.А. Подготовка будущего учителя начальных классов к развитию личностной свободы учащихся : Дис. … канди. Пед. Наук – 13.00.08 / А.А.Руденко. – Волгоград, 2005. – 212 с.

5. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості у межах і за межами буденності. / Т.М.Титаренко. – К. : Либідь, 2003. – 376 с.

6. Торшевська О.В. Проблема формування відповідальності як професійно-особистісної якості майбутнього вчителя початкових класів / О.В.Торшевська // Матеріали наукова конференції «Соціум. Наука. Культура» : Режим доступу : http://intkonf.org/torshevska-ov-problema-formuvannya-vidpovidalnosti-yak-profesiyno-osobistisnoyi-yakosti-maybutnogo-vchitelya-pochatkovih-klasiv/

7. Чернобровкіна В.А. Психологія особистісної свободи: Монографія / В.А.Чернобровкіна. – Луганськ : Видавництво ДЗ «ЛНУ імені Т.Шевченка», 2012. – 458 с.