Совгіра С.В., Задорожна О.М.

Уманський державний педагогічний університет імені Павлі Тичини

ПРИРОДООХОРОННИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРИБЕРЕЖНИХ СМУГ РІЧКИ СИНЮХИ

Антропогенні зміни річок зумовлені діяльністю людини, як на водозборах, так і на самих водостоках. Наслідки впливу господарської діяльності на малих річках є більш чіткими і настають раніше в порівнянні з великими та середніми річками. Найбільшої трансформації і антропогенного навантаження зазнають невеликі річки, струмки, ставки, водозбірні басейни яких зайняті найрізноманітнішими будівлями, сміттєзвалищами. Це пояснюється не лише їх маловодністю, але й недостатньою охороною. Деградація малих річок незворотна і призведе до деградації великих рік, тому проблема їх збереження та оздоровлення є однією з найгостріших для нашої держави [4].

Основним документом у цьому плані є «Водний кодекс України» прийнятий Верховною Радою України 06.06.1995. Відповідно Водному кодексу України, для створення і підтримання сприятливого водного режиму, поліпшення санітарного стану малих річок і водоймищ, охорони їх від замулення і забруднення вздовж річок створюють водоохоронні зони, які за законом є природоохоронними територіями з відповідними правилами їх використання і господарювання в них.

До складу водоохоронної зони річки входять: береги в межах корінного русла і заплава річки; надзаплавні тераси, схили і бровки корінних берегів, балки і яри, які впадають у річкову долину; частини схилів, балкова мережа вище витоку річки. Осушені землі, стік з яких потрапляє до річкової мережі, повністю включаються до складу водоохоронних зон, як і поля ґрунтозахисних сівозмін, розташованих на землях, що межують із заплавами або крутими берегами річкових долин, ярів, поверхневий стік з яких суттєво впливає на режим твердого стоку та санітарний стан річок та ставків.

У межах водоохоронних зон по берегах річки виділяють прибережні захисні смуги, ширина яких становить:

- для річок довжиною до 100 км - не менше 25 м;

- довжиною понад 100 км - не менше 50 м;

- вздовж берегів ставків і водосховищ до 3 га площею виділяються прибережні захисні смуги шириною 25 м від урізу води, для ставків і водосховищ понад 3 га - не менше 50 м.

Над проблемою природоохоронного потенціалу прибережних смуг річок працювали науковці, такі як Г.О. Білявський [1, 2], Г.Є. Гончаренко [3], С.В. Совгіра, О.В. Тімець [4], та багато інших, які встановили, що в результаті інтенсивного техногенного впливу зменшується природоохоронний потенціал прибережних смуг.

Наші дослідження проводилися на прибережних захисних смугах р. Синюхи (табл.), кожна з яких вимірювалася в трикратній повторності на трьох досліджуваних ділянках від с. Торговиця до с. Тернівка Новоархангельського району Кіровоградської області, від с. Добрянка до смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, від с. Синюхин Брід до м. Первомайськ Миколаївської області.

Таблиця

Прибережні захисні смуги р. Синюхи

Ділянки	Прибережні зони
	1 вимір	2 вимір	3 вимір	Середнє
від с. Торговиця до с. Тернівка Новоархангельського району Кіровоградської області
1	10	18	34	20,6
2	18	21	16	18,3
3	16	12	15	14,3
4	22	16	18	18,6
5	9	13	14	12,0
від с. Добрянка до смт.Вільшанка		Вільшанського району Кіровоградської області
6	12	10	18	13,3
7	8	13	16	12,3
8	17	10	28	18,3
9	21	22	25	22,6
10	13	23	21	19,0
від с. Синюхин Брід до м. Первомайськ Миколаївської області
11	5	11	12	9,0
12	9	21	34	21,3
13	14	12	19	15,0
14	18	13	22	17,6
15	13	13	18	14,6

Як показали результати дослідження ні на одній з ділянок не дотримується ширина прибережної смуги. Причини такого ставлення населення до водоохоронних зон в тому, що там, де вода підходить до присадибних ділянок, у переважній більшості прибережна смуга не дотримується. Тому замулюються джерела, річки і ставки.

Одним із заходів захисту річок та ставків від замулення і забруднення є створення водоохоронних зон, у межах яких виділяють зони суворого обмеження господарської діяльності - прибережні смуги. Позитивно впливають також установлені в гирлах ярів мулофільтри, які затримують твердий стік і є своєрідними біологічними фільтрами.

Оскільки розчинені у воді речовини здатні мігрувати на значні відстані і забруднювати водойми та водотоки, забороняється в межах 500-метрової смуги водоохоронної зони, що прилягає до прибережної смуги, застосовувати будь-які мінеральні та органічні добрива, а також гербіциди. Необхідно категорично заборонити внесення добрив у зимовий та весняний періоди.

Для захисту земляної греблі ставка від руйнування хвилею, на її мокрому схилі слід передбачити посадку кущових верб. По краю греблі, щоб не затінити її схили, доцільно висадити один ряд деревних порід. На вершині греблі й сухому схилі деревні насадження не створюють. Але іноді, щоб уникнути заболочення за греблею, проводять насадження дерев і за сухим схилом греблі.

Отже, нами були проведені дослідження природоохоронного потенціалу прибережних смуг річки Синюхи, і встановлено, що ні на одній з ділянок не дотримується ширина прибережної смуги і відповідно запропоновані окремі рекомендації щодо її дотримання.

Література:

1. Білявський Г.О. Практикум із загальної екології: Навч. посібник / Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. - К.: Либідь, 1997. -160 с.

2. Білявський Г.О. Напрямки вдосконалення екологічного картографування агроландшафтів. Агроекологія і біотехнологія: Збірник наукових праць. Вип. - Київ, 2000. -150с.

3. Гончаренко Г.Є. Екологічні проблеми малих річок Центральної частини України / Гончаренко Г.Є., Миколайко В.П. / Тез. міжн. конф.: Проблеми сучасної екології. - Запоріжжя, 2000. - 60с.

4. Совгіра С. В. Експедиційні дослідження в системі сучасної освіти. Малі річки Уманщини / Совгіра С.В., Тімець О.В.: Монографія. - К.: Науковий світ, 2005.-250 с.