Проф., д. е. н. Г.І. Башнянин, доц., к. е. н., А.Г. Драбовський

Львівська комерційна академія

ТРАДИЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ

КООПЕРАТИВНИХ СИСТЕМ

Кооперативна система є однією з основних складових національної економічної системи, про що свідчить той факт, що у розвинених країнах світу кооперативи обслуговують близько 20% населення, в країнах, що розвиваються – 33%, а в країнах з перехідною економікою – біля 40%; в кооперативній системі національних економік більшості країн світу виготовляється, реалізується та споживається 10 – 20% ВНП. У сучасній вітчизняній економіці, яка активно трансформується у ринкову кооперативний сектор відчуває на собі значний тиск некооперативного. Саме тому особливої актуальності на сучасному етапі набуває питання пошуку шляхів адаптації кооперативного сектора до ринкового середовища. Роль та значення кооперативної складової у функціонуванні та розвитку національної економічної системи, а також її вплив на ринкове реформування вітчизняної економіки обумовлює актуальність досліджуваної проблеми.

Традиційний етап розвитку економічних знань про кооперацію та кооперативні системи тривав з середини ХІХ ст. до першої половини ХХ ст. На цьому етапі розвитку теорії кооперативних систем можна виділити шість основних напрямів дослідження:

Ø техніко-економічний;

Ø соціально-економічний;

Ø організаційно-економічний;

Ø дослідження кооперативних систем з позицій їх соціальної мети і цільової функції;

Ø дослідження кооперативних систем з позицій їх політичної основи;

Ø дослідження кооперативних систем з позицій їх духовної чи соціально-духовної сутності.

Дослідники, які працювали у межах першого напрямку, досліджували кооперативні системи з позицій техніко-економічної сфери кооперативних систем. Вони зосереджували свою увагу на таких проблемах, як диференціація та інтеграція праці і виробництва. Такий підхід дав можливість логічно виокремити кооперацію від інших форм господарювання і довести, що її виникнення – це об'єктивний історичний процес. Однак він не давав змоги виділити специфіку кооперативних систем.

Прихильники другого напряму досліджували кооперативні системи виключно з позицій характеру кооперативної власності [1-8]. В межах цього напрямку вдалося виділити специфіку кооперативних систем, але не вдалося дати точного наукового визначення кооперативної власності як соціально-економічної основи кооперативних систем.

В ході реалізації третього напряму дослідження кооперативних систем була сформована організаціоналістська концепція кооперації та кооперативних систем, яка дала змогу глибоко вивчити організаційно-економічну сферу кооперативних систем і з’ясувати їх організаційно-економічну природу та закласти основи організаційно-економічної теорії кооперативних систем як однієї з важливих складових економічної теорії кооперативних систем [9-14]. Основний недолік даної концепції кооперативних систем полягає в тому, що його прихильники часто абсолютизували результати своїх досліджень. Вони стверджували, що кооперативні системи – це лише специфічна форма організації праці людей-власників, які діють з метою досягнення певних соціальних і соціально-духовних цілей.

Прихильники четвертого напряму дослідження кооперативних систем вивчали їх з позицій соціальної мети і цільової функції. Цей напрям дослідження здатний привести до формування лише соціальної теорії кооперації і кооперативних систем. Тому такий підхід слід вважати позаекономічним.

Основним результатом п’ятого напрямку дослідження є формування політичної теорії кооперативних систем. Дослідники, які працювали у межах цього напряму стверджували про демократичний характер кооперативних систем. На наш погляд, таке твердження є надто загальним.

При дослідженні кооперативних систем з позицій шостого напряму основним предметом вивчення є духовна сфера цих систем, в якій і через яку реалізуються духовні та інтелектуально-духовні потреби членів кооперативу і відбувається їх духовно-інтелектуальний розвиток. На наш погляд, цей напрям дослідження є найперспективнішим науковим напрямом, оскільки він дасть змогу сформувати в майбутньому найдосконалішу теорію перехідних кооперативних систем.

Література:

1. Туган-Барановский М.И. Социальные основы кооперации / Туган-Барановский М.И. – М., 1918;

2. Жид Щ. Кооперація / Жид Щ. – М., 1918.

3. Вандервельде Э. Кооперация нейтральная и кооперация социалистическая / Вандервельде Э. – М., 1919.

4. Кауфман Г. Теория потребительской кооперации / Кауфман Г. – М., 1912.

5. Бланк Г. Я. Основы теории и истории потребительской кооперации / Бланк Г. Я. – М.: Центросоюз, 1993.

6. Вахитов К.И. Потребительская кооперация СРСР / Вахитов К.И. – М.: Экономика, 1991.

7. Макаренко А., Крашенников и. и др. Теория кооперации / Макаренко А., Крашенников и. и др. – М.: Экономика, 1982.

8. Тотомиянц В.Ф. Теория, история и практика потребительской кооперации / Тотомиянц В.Ф. – С. Петербург, 1913.

9. Рымарчук А. Кооперативы: формы, организация работ, перспективы развития / Рымарчук А. – К.: Техника, 1988.

10. Вахитов К. И. Кооперация. Теория. История. Практика: Избранные изречения, факты, материалы, комментарии / Вахитов К. И. Кооперация. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К⁰», 2004. – 557 с.

11. Горбонос Ф. В. Кооперація: методологічні і методичні основи / Горбонос Ф. В. – Львів: ЛДАУ, 2003. – 264 с.

12. Зіновчук В. В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США / Зіновчук В. В. – К,: Логос, 1996. – 224 с.

13. Зіновчук В. В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу / Зіновчук В. В. – К.: Логос, 1999. – 256 с.

14. Теплова Л. Е., Уколова Л. В., Тихонович Н. В. Кооперативное движение: Учебное пособие для кооперативных вузов / Теплова Л. Е., Уколова Л. В., Тихонович Н. В.– М.: РДЛ, 2004. – С. 360 с.