Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., Богацька Н.М., Онуфрійчук О.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Створення технопарків і наукових парків як засіб інноваційного розвитку економіки України

Анотація. У статті розглядаються проблеми створення та розвитку технопарків та наукових парків на теренах України. Охарактеризовано науково-технічний прогрес як провідний чинник економічного розвитку, що є багатоаспектним феноменом та пов'язаний не тільки з поняттями науки, техніки, технологій, а й освіти, інноваційного процесу, з проблематикою державного регулювання та інституційного управління.

Ключові слова: технологічний парк, науковий парк, НТП, бізнес-інкубатор, інноваційні проекти, інвестиційні проекти, державне регулювання.

Актуальність проблеми. Світові тенденції розвитку НТП та аналіз нововведень і розвиток інновацій в Україні зумовлюють оновлення виробництва та визначають необхідність створення нових форм господарювання у постіндустріальному суспільстві, на кшталт бізнес-інкубаторів, технопарків та наукових парків. На сьогоднішній день технопарки залишаються проблемним інструментом впливу на розвиток інноваційних процесів та економіки в цілому. Основним завданням дослідження є: розгляд організаційних механізмів функціонування технопарків, узагальнення проблем, визначення перспектив розвитку НТП в Україні.

Аналіз останніх наукових досліджень. Свої наукові праці та дослідження питанням даної проблеми присвятили такі українські та іноземні вчені: В.Будкін, О. Власюк, А. Мазур, Д. Мерцалов, Т. Морозов, В. Новицький, Ю.Пахомов, В. Семиноженко, Ю. Симоненко та інші науковці.[1-4]

Метою статті є аналіз та обґрунтування теоретичних засад створення і функціонування технопарків в умовах розвитку конкурентоспроможності українських підприємств на світовому ринку.

Виклад основного матеріалу. Розвиток сучасного суспільства в значній мірі визначається наявністю й ефективністю інноваційних процесів, що протікають у ньому, які обумовлюють перетворення результатів науково-дослідних робіт у нові продукти, технології, послуги. Сьогодні у світі одним з найбільш ефективних механізмів реалізації такого перетворення є різні інноваційні структури і, насамперед, науково-технологічні парки.

Більшості розвиненим країнам світу та тим, які інтенсивно розвиваються, притаманне державне сприяння інноваційним процесам. Жодна країна світу не змогла прискорити темпи свого технологічного розвитку без використання інновацій, без новітніх стратегій та підтримки інноваційного розвитку. Одним із головних інструментів забезпечення організації інноваційного процесу ми вважаємо створення технопарків, технополісів, наукових парків, бізнес-інкубаторів, зон високих технологій, тощо.[4]

Основним завданням цих інноваційних структур є сприяння розвитку високих і надвисоких технологій. Сьогодні в найбільш розвинутих країнах світу існують і успішно функціонують сотні таких структур, і їхня кількість постійно збільшується. Функціонування та розвиток цих утворень у більшості країн забезпечуються за рахунок різних прямих і непрямих методів державної підтримки. [6]

До прямих методів державної підтримки інноваційної діяльності належать програми фінансового стимулювання, пряме інвестування акціонерного капіталу і державних кредитів. При цьому забезпечується прискорення і піднесення у сфері наукових досліджень, освоєння новітніх галузей промисловості.

У високорозвинених країнах рівень бюджетних асигнувань досить високий: у Великобританії – 62%, Франції - 74%, у Німеччині - 78%, у Нідерландах - 70% , у Бельгії – майже 100%, тоді коли українські технопарки знаходяться на самофінансуванні, а державою надаються лише деякі пільги та преференції, що відносяться до непрямих методів стимулювання.[3] Вони підвищують технічний рівень виробничої бази, стимулюють впровадження прогресивних технологій, наукоємної продукції, прилив іноземних інвестицій і активність підприємців, але непрямі методи не забезпечують динамічного розвитку інновацій в Україні. Про це свідчить те, що Україна знаходиться на 52 місці у всесвітньому рейтингу інновацій [9], а у рейтингу конкурентоспроможності на 72 місці [10], що зовсім не відповідає її реальному науковому потенціалу[1].

Несприятливими умовами розвитку технопарків на сьогоднішній день виступають такі:

1) політична нестабільність в країні;

2) обмежений попит на інноваційні пропозиції в середині країни;

3) низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

4) відсутність зацікавленості фінансових установ у підтримці інноваційних проектів;

5) наявність західної конкуренції, кількість якої особливо зросла за останній рік зі вступом України до СОТ;

6) прагнення західних замовників без істотних інвестицій комерціалізувати в своїх інтересах наявний в Україні науковий потенціал.

Також негативним фактором виступає вплив фінансово-економічної кризи, яка зменшила темпи розвитку НТП в Україні. Але незважаючи на це технопарки забезпечують поступовий розвиток інновацій. За останні 8 років було створено 16 технопарків, як розробили 116 інноваційних проектів, створили 3246 нових робочих місць, 12,3 млрд. грн. інноваційної продукції, майже 1 млрд. грн. було перераховано до бюджету, при цьому державна підтримка інноваційних проектів становила всього 0,5 млрд. грн.[6]

Найбільшу частку (99%) у розвитку інновацій та обсягу реалізованої інноваційної продукції забезпечує 3 найстарших технопарки: Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона (м. Київ), Інститут монокристалів (м. Харків), Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка (м. Київ).

Загалом механізм формування перших українських технопарків – це логічний процес продовження співпраці з колишніми партнерами на ряду із способом мінімізації витрат як на комерціалізацію так і оподаткування у відповідності з чинним законодавством.

Завдяки технопаркам рейтинг конкурентоспроможності України на світовому ринку поступово зростає, але при цьому не вичерпує можливого потенціалу навіть на третину, адже залишається низка зазначених вище проблем, які потребують вирішення для подальшого розвитку наукових парків та технопарків[10].

Безумовно, Україна переживає нелегкі часи, але для підвищення динаміки росту техніко-економічних показників діяльності технопарків необхідно запровадити пряме фінансове стимулювання та надання пільгових державних кредитів, фінансування базисних інновацій виробничого сектору, забезпечення інновацій у неринковому секторі, опираючись на досвід зарубіжних країн. Стимулювання інноваційної діяльності має забезпечити створення великої кількості виробничих підприємств, що входитимуть до технопарків, які забезпечать нові робочі місця, підвищать валовий випуск продукції та зростання не тільки економічних, а й соціальних показників розвитку держави.

Висновки. Проведений аналіз результатів діяльності технопарків в Україні дозволяє сформулювати ряд проблем, пов’язаних з їхнім утворенням та функціонуванням: дефіцит бюджетних коштів, недоліки в законодавстві, щодо створення та розвитку інноваційно-інвестиційного середовища, розвитку та фінансування науки та освіти в Україні. Доцільно розробити державну програму організації та фінансового стимулювання технопарків і бізнес-інкубаторів, оскільки нинішні темпи їх створення не відповідають інтересам України. Дану програму слід розробляти спільно із зацікавленими міністерствами, щоб забезпечити створення регіональних інноваційних мереж в Україні з використанням вітчизняного та закордонного досвіду.

Література:

1. Будкін В., Петренко З., Нгуєн Тхі Тхань. Зони високих технологій: світовий досвід та реалії України // Економіка України. – 2005. - №10. – с.68-74.

2. Данько М.С. Інноваційні процеси формування інституційної інфраструктури в Україні//Проблеми науки.-2003.-№2.-с.2-9.

3. Семиноженко В. Технологічні парки в Україні: перший досвід формування інноваційної економіки. «Економіка України» №1. – 2004.- с.6.

4. Тульчинська С.О. Роль науково-технологічних парків у розвитку інноваційних процесів//Проблеми науки .-2008.-№10.-с.13-17.

5. Виступ В. Семиноженка на науково-практичній конференції «Стратегія сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови української економіки (2004-2015)» 21 квітня 2004 року – інтернет ресурс -http://www.semynozhenko.net.

6. Офіційний сайт технопарку «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» / Доповідь Голови Громадської Ради технопарків України « Технологічні парки України: стан та проблеми»// - інтернет ресурс - http://www.tp.platon.kiev.ua/about/publish.php.

7. Инновационная инфраструктура: мировой опыт создания технопарков»// Теория и практика управления №5, май 2004. – інтеренет ресурс http://www.silicontaiga.ru.

8. Зарубіжний досвід технопарків// - інтернет ресурс – http://www.raexpert.ru.

9. Розрахунки журналу «Foreing Policy»/Рейтинг глобалізації// - інтернет ресурс - http://www.podrobnosti.ua/print/society/2009/10/30/469862.net.ua.

10. Всесвітній економічний форум/ The Global Competitiveness Report 2007-2008/ рейтинг конкурентоспроможності/ інтернет ресурс -http://www.rpl.net.ua/2008/10/28/ukranska_konkurentospromozhnost_u_svt.html.