Савчин О.Я.

Львівська комерційна академія

особливості утворення диференціальної

земельної ренти

Становлення ринкової економічної системи в Україні зумовило формування ринку земельних ресурсів. Земля як специфічний фактор виробництва, включена в ринковий оборот стає товаром, що надає власникам землі додаткові фінансові ресурси для задоволення людських потреб. Важливе значення при цьому набуває земельна рента, яка є складним явищем і включає в себе низку природних та економічних чинників.

Земельна рента є особливим видом стабільного доходу від економічної реалізації власності на землю. Вона поділяється на три форми: абсолютну, монопольну, диференціальну. Причиною утворення абсолютної ренти є монополія приватної власності на землю, а джерелом її виникнення є перевищення прибутку, який одержують виробники товарної сільськогосподарської продукції над середнім прибутком. Монопольна рента утворюється на земельних ділянках, які розташовані у сприятливих кліматичних зонах та відрізняються особливим складом грунту і є різницею між монопольною ціною та суспільною вартістю виготовленого продукту.

На формування диференціальної ренти значний вплив мають природно-кліматичні умови виробництва сільськогосподарської продукції, які є невідтворювані за допомогою людської праці та дістаються товаровиробнику даром, як будь-які інші сили і явища природи. Ті землекористувачі, які будуть обробляти кращі за якістю та місцем розташування земельні ділянках понесуть менші витрати на виробництво продукції, отже, знаходитимуться у більш вигідному становищі, ніж ті, які працюють на гірших землях. Це дасть їм змогу отримати додатковий дохід у формі диференційної ренти І (рис. 1).

З рисунка 1 видно, що власники земельної ділянки D₀, найкращої за якістю та місцем розташування отримують диференціальну земельну ренту І у розмірі r₀ і знаходяться у більш вигідному становищі, ніж власники земельної ділянки D₁, розмір диференціальної ренти І на якій становить r₁.

Рис. 1. Диференціальна земельна рента

Власники ж земельної ділянки D₂ зможуть забезпечити лише беззбиткове виробництво та отримати нормальний середній прибуток, виходячи з того, що ціна продукції визначається витратами виробництва на гірших землях. Власникам ділянки D₃ доцільно було б вивести її з виробництва, оскільки ціна продукції, виробленої на ній не дасть змоги покрити навіть виробничі витрати. Отже, земельна ділянка D₂ є граничною.

Обмеженість пропозиції землі та постійне зростання попиту на сільськогосподарську продукцію внаслідок збільшення чисельності населення унеможливлює використання лише найкращих земель. Це створює необхідність залучати у виробництво інші земельні ділянки. Ті виробники, які намагатимуться покращуватимуть якість земельних ділянок шляхом здійснення у них додаткових капіталовкладень отримають надлишковий дохід у формі диференціальної ренти ІІ. Зокрема, на рисунку 1 показано, що виробники, які здійснюють капіталовкладення у землю праці та капіталу отримують додатковий дохід у формі диференціальної ренти ІІ в розмірі r_о.

В економічній літературі немає єдиної думки щодо розмежування диференціальної ренти І та диференціальної ренти ІІ. Більшість економістів пов’язує утворення диференціальної ренти І з природною родючістю грунтів, а диференціальної ренти ІІ – з інтенсифікацією виробництва, додатковими капіталовкладеннями, що ведуть до підвищення економічної родючості грунтів. На перший погляд ці положення не викликають заперечення. За їх допомогою теоретично пояснюється механізм утворення цих двох форм ренти. Але на практиці таке розмежування є проблематичним. Деякі економісти пропонують природною вважати родючість цілинних земель. Але тепер майже вся земля включена в сільськогосподарський оборот з використанням сучасних технологій. Достовірних даних про колишню природну родючість певних ділянок землі також немає. Тому рекомендується розглядати тільки диференціальну ренту загалом, без поділу її на ці дві форми, або вважати, що диференціальна рента І втратила своє значення і в практиці існує лише диференціальна рента ІІ [1, с. 192-195]. В цих твердженнях, на нашу думку, допускаються такі неточності:

1. Ніяка родючість землі сама по собі не проявляється. Це відбувається лише за допомогою тих засобів і технологій виробництва, які існують у даний час. Результатом їх взаємодії із землею є одержаний врожай. Саме так пояснюється механізм утворення диференціальної ренти.

2 Рівень розвитку продуктивних сил сільськогосподарського виробництва хоч і впливає на рівень продуктивності сільськогосподарської праці, але в утворенні диференціальної ренти головну роль відіграє не абсолютна родючість земель, а її відмінності, тобто відносні величини. А вони є при будь-якому рівні абсолютної родючості грунтів і можуть лише змінюватися в просторі і в часі.

Тому, основною причиною утворення диференціальної ренти ІІ є не самі по собі додаткові капіталовкладення, а те, що при цьому змінюються умови виробництва. Тобто механізм утворення диференціальної ренти І і ІІ однаковий – обидві вони виникають внаслідок існування різних природно-економічних умов виробництва, що мають об’єктивний характер щодо сільськогосподарського виробництва.

Відмінності між диференціальною рентою І і ІІ зумовили порядок їх утворення. Диференціальна рента І утворюється на основі того рівня технологій виробництва сільськогосподарської продукції, який взято за базовий період, а диференціальна рента ІІ – на основі тих змін в умовах виробництва, які відбуваються в наступні роки. Тому цю диференціальну ренту спочатку одержують орендатори землі, оскільки діє орендний договір, де включена диференціальна рента І.

Після закінчення орендного договору землевласники при вкладанні нового орендного договору включають у загальну суму орендної плати і цю форму ренти, в результаті чого вона стає рентою І. Але протягом дії нового орендного договору знову відбуваються зміни в технологіях виробництва сільськогосподарської продукції, що ведуть до змін в умовах виробництва й утворення диференціальної ренти, надлишок якої і є рентою ІІ. Диференціальна рента може утворюватися і на гірших ділянках землі, якщо була проведена зрошувальна меліорація.

Отже, земельна рента виникає у трьох формах – абсолютній, диференціальній та монопольній. Причиною виникнення диференційної земельної ренти є відмінність земель за якісним складом грунтів та відстань земельних ділянок від ринків збуту. Утворення диференціальної ренти І пов’язане з природною родючістю грунтів, а диференціальної ренти ІІ – з інтенсифікацією виробництва, додатковими капіталовкладеннями, що ведуть до підвищення економічної родючості грунтів.

Література

1. Седышев Ю. А. Дифференциальная рента и выравнивание экономических условий хозяйствования колхозов / Седышев Ю. А. – М.: экономика, 1966. – С. 192-195.