Экономические науки / 2.Внешнеэкономическая деятельность

Репетацька В.В., Боб Ю.В.

Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Глобалізаційні процеси в системі світового ринку праці

У сучасних умовах світової економіки глобалізаційні процеси є підґрунтям соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Ринок праці сприяє посиленню мобільності робочої сили, інтернаціоналізації соціальних і трудових стандартів життя, інтенсифікації транснаціональних зв’язків, і тим самим прискорює взаємопроникнення й зближення ринків. Інтеграція України до світового ринку праці постає важливою умовою оптимізації національної участі у міжнародному розподілі праці [1, с.136-138].

Суттєвий внесок у дослідження проблем, пов’язаних із визначенням інтеграційних векторів реалізації міжнародного співробітництва і розвитку світового ринку праці, зробили відомі науковці Б.Баласса, А.Жирицький, Х.Злотник, І.Івахнюк, В.Іонцев, Р.Робсон, А.Філіпенко, Е.Хекшер, Р.Цвильов, О.Шнирков та інші. Проблеми розвитку трудового потенціалу висвітлені у працях провідних учених України та інших країн світу. Суттєвий внесок у його дослідження зробили зарубіжні учені: Г.Беккер, В.Врублевський, В.Пискунов, Г.Сергійова, Т.Шульц та українські учені: І.Бондар, М.Долішній, В.Лич, С.Пирожков, В.Приймак, М.Саєнко, С.Цапок, Л.Шаульська та інші.

Світовий (міжнародний) ринок праці – це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. В умовах глобалізації виробництва, зростання взаємозалежності в сучасному світі національні ринки праці дедалі більше втрачають свою замкненість та відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, котрі набирають постійного, систематичного характеру. Таким чином, поряд з міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів значних масштабів набуває тепер і міжнародний ринок робочої сили, який являє собою не просто суму національних ринків, а систему, що базується на їхніх взаємозв'язках та взаємодоповненнях [2, с.95-97].

Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва – капіталу і праці. Підвищення міжнародної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред'являє тепер попит не тільки на робочу силу країни свого базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною. Попит на іноземну робочу силу почав помітно зростати тоді, коли виник масований експорт приватного виробничого капіталу й почалося створення у всіх країнах підприємств з використанням місцевої робочої сили [3].

У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два найзначніші сегменти. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також країн із середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг). Наймання працівників у такі організації відбувається на чисто міжнародній основі і, як правило, з урахуванням лише професійної придатності. Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення глобальних проблем.

Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці – робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників треба відмітити нелегальну робочу силу, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США. До цієї категорії працівників можна приєднати також «екологічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови (наприклад, посуха) змушені покидати свої насаджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.

Працівники, що пересуваються між країнами нелегально, по суті не мають юридичних і політичних прав. За необхідності приватні компанії легко можуть позбавитись їх, вдаючись до депортації.

Економічна функція нелегального ринку праці зводиться переважно до обслуговування потреб величезної маси дрібних та середніх підприємств в індустріальних країнах, які, на відміну від великих підприємств, неспроможні застосовувати в широких масштабах дорогі працезбережувальні технології. Ці підприємства не можуть також за потреби переводити свої капітали у країни з дешевою робочою силою, як це часто роблять гігантські ТНК.

На сьогодні сформувалися й активно функціонують кілька регіональних ринків праці (Південно- та Північноамериканський, Європейський, Близькосхідний, Африканський), які являють собою арену масових міграційних процесів, усталеного міждержавного обміну трудовими ресурсами [3].

До традиційних спонукальних мотивів та причин міжнародної міграції трудових ресурсів належать: різниця в рівнях економічного розвитку окремих країн; нерівномірність у темпах і обсягах нагромадження капіталу на різних ділянках світового господарства; наявність національних відмінностей у розмірах заробітної плати; діяльність ТНК і пов'язана з нею міжнародна мобільність капіталу; масове хронічне безробіття в слаборозвинутих країнах. До цих чинників в останнє десятиріччя долучилися: політична та економічна кризи колишньої соціалістичної системи; поглиблення регіональної та світової економічної інтеграції; зростання попиту з боку лідерів світової економіки на інтелектуальну робочу силу; стрімкий розвиток сучасних засобів зв'язку, комунікацій та транспорту; інформаційний фактор, а також чинники неекономічного характеру: воєнні та релігійні конфлікти, розвал федеративних держав, національні, сімейні та етнічні проблеми [4].

Ситуація на ринку праці України характеризується наступним. Найбільшим попитом серед фахівців на заході України користуються торгові представники і менеджери з продажу послуг. Як і раніше, великий попит на страхових і рекламних агентів та ріелторів. Але, на жаль мало хто з працедавців пропонує фіксовані зарплати. Для того, щоб привернути людей, компанії обіцяють фахівцям підвищені відсотки від продажу послуг. Наприклад, менеджерам по залученню індивідуальних клієнтів ПриватБанку за продаж страхового поліса ОСГПО пропонують бонус у розмірі 10%, КАСКО - 15%, страхування майна, особисте страхування - 20%. Крім менеджерів з продажу товарів і послуг, у Львові і Житомирі виріс попит на головних бухгалтерів. Збільшилися також їх зарплати.

Проте вимоги до цих фахівців також посилилися. Майже у всіх компаніях вимагають знання іноземних мов, часто не тільки англійської, але і польської або німецької. До того ж, працювати бухгалтерам часто доводиться без помічників. В той же час претендентів в містах Західної України більше всього серед представників робочих спеціальностей: каменярів, малярів, паркетників і покрівельників.

Циклічна криза не тільки безпосередньо впливає на динаміку зайнятості, а й виступає каталізатором структурних змін у цій сфері, від яких дедалі більше узалежнюється функціонування ринку праці. Основною з таких змін є формування нової стратегії провідних фірм світу у сфері робочої сили. Тепер у центр внутрішньофірмової стратегії ставиться завдання скорочення витрат на робочу силу, які становлять значний і, що найголовніше, зростаючий елемент виробничих витрат. У зв'язку з кризою будівельної галузі багатьом українцям, що виїхали на заробітки до Європи, Києва і Москви, довелося повернутися, але знайти роботу тут не менш проблематично.

Найважче знайти роботу на півдні і в центрі України, зокрема, в Одесі, Миколаєві і Херсоні, Іллічівську, а також невеликих містах цих областей. Унаслідок кризи було звільнено багато співробітників портів, працівників транспортної галузі і водіїв. Тому саме вони є лідерами серед претендентів в Одеській області [5, с.13-17]. Шукають роботу також представники робочих спеціальностей і інженери, але зростання числа їх резюме не можна назвати масовим, оскільки звільнень в промисловості було меншим, ніж на сході. Більшість підприємств обмежилися лише зниженням зарплат в середньому на 10-20% і фіксацією ставки в гривні.

Вирішення проблеми безробіття лідери західних країн пов'язують із підвищенням гнучкості ринку праці, що передбачає розширення прав підприємців у питаннях наймання і звільнення робочої сили. Підприємець, який має можливість у будь-який час звільнити зайву робочу силу, буде з більшим бажанням наймати додаткових працівників за появи перших ознак поліпшення економічної кон'юнктури.

Отже, світовий ринок праці – є важливим елементом налагодження економічних стосунків між країнами світу. Стати рівноправним суб’єктом світового ринку праці та учасником інтеграційних процесів Україна зможе лише за умови підвищення ефективності використання наявного трудового потенціалу і забезпечення його розвитку згідно з міжнародними стандартами, оскільки він є головною продуктивною силою та основою забезпечення конкурентоспроможності економіки кожної держави. Для визначення напрямків посилення інтеграційної взаємодії України необхідним є всебічний і глибокий аналіз процесів, що відбуваються на світовому ринку праці.

Література:

1. Корчевська Л.О. Прогнозування рівня використання трудового потенціалу України як складова управління його розвитком // Актуальні проблеми економіки. - №3 (81). - 2008. – С.136-141

2. Корчевська Л.О. Функціонування світового ринку праці на основі маркетингових досліджень // Вісник Донецького національного університету: сер. В: Економіка і право. – 2008. – вип.2. – С.94-103

3. Алле М. Глобализация: разрушение условий занятости и экономического роста. Эмпирическая очевидность. - М.: ТЕЙС, 2003. - 314 с.

4. Козик В.В., Панкова Л.А., Григор'єв О.Ю. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини. – к.: Знання, 2006. – 589 с.

5. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України // Україна: аспект праці. – 2005. - №2. – С.13-17