Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Конончук Є.М., студентка

Кавиршин О.Г. к.е.н., доцент

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Достатній рівень оборони як показник незалежності держави

У сучасному світі розвинені країни у стратегіях свого національного розвитку відстоюють, насамперед, свої власні інтереси. Україна, інтегруючись у сучасну світову систему, повинна виходити з позицій власних національних інтересів, враховуючи існуючі тенденції міжнародних відносин. Події, що розгортаються зараз у світі, на перший план виводять проблему забезпечення безпеки у сфері оборони, рівень якої в сучасних умовах визначається, в першу чергу, економічним потенціалом та розвитком країни.

Різке падіння витрат на оборону в Україні свідчить про те, що перерозподіл фінансових ресурсів відбувся не на користь забезпечення оборони держави. До того ж видатки на оборону, що затверджувались Державним бюджетом України, ніколи не відповідали фактично профінансованим, що вивело сферу оборони за рівень критичної межі, зумовивши різке зниження боєздатності та боєготовності Збройних Сил України. Це відбулось через відсутність системи планування й обґрунтування державних бюджетів в частині оборонних потреб, невизначеність державних пріоритетів у фінансуванні оборонних програм і відсутність контролю за використанням виділених коштів. Воєнна організація за таких умов виявляється неспроможною забезпечити обороноздатність держави, їй вистачає коштів лише на утримання небоєготового особового складу збройних сил.

Важливим етапом до розуміння важливості оборонного комплексу є вивчення досвіду більш розвинутих країн. Це можна зробити на основі дослідження Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (СИПРІ, який нещодавно представив черговий щорічник Sipri-2009. У черговому, сороковому по рахунку, відображені тенденції у сфері озброєння і міжнародної безпеки. Головний висновок авторів цієї фундаментальної праці - військові витрати в світі в 2008 році збільшилися в порівнянні з попереднім роком на 4% і досягли 1464 млрд. дол. (у 2007 році - 1339 млрд.). Сьогодні національна оборона всіх країн - це 2,4% світового ВВП, або приблизно 200 дол. на кожного жителя планети.

Лідер зростання військових витрат за останнє десятиліття як і раніше США - 58%. Пентагон в 2008 році отримав на військові витрати 607 млрд. дол., 41% від загальносвітового показника. Керівник проекту інституту "Військові витрати" Сем Перлофріман відзначає: в умовах боротьби з міжнародним тероризмом багато країн дивляться на "війну з терором" виключно через військову призму і використовують її як виправдання збільшення асигнувань на озброєння. Тільки війни в Іраку і Афганістані вже обійшлися Америці в 903 млрд. доларів.

У Державному бюджеті на 2008 р. Міністерству оборони України були передбачені асигнування в сумі 9 907,1 млн. грн., що становило 1,03% від валового внутрішнього продукту та 56,9% від потреби (17,4 млрд. грн.). У порівнянні з 2007 р. видатки були збільшені на 1,45 млрд. грн., але з урахуванням інфляції (понад 22%) фінансування Збройних Сил залишилося на рівні минулого року. У 2008 р. продовжено позитивну тенденцію зменшення частки спеціального фонду в загальному обсязі видатків Міністерства оборони. Разом з тим помісячний обсяг фінансування Міністерства оборони коливався від 5,9% (січень) до 12,9% (грудень) при середньомісячному необхідному рівномірному обсязі фінансування у 8,3%. Це не повною мірою забезпечувало виконання покладених завдань і є гіршим показником у порівнянні з 2007 р., коли помісячне фінансування становило 1/12 бюджету. Загальне недофінансування Державної програми розвитку Збройних Сил України у 2006 – 2008 рр. становить близько 6,4 млрд. грн. Унаслідок цього уповільнилось надходження до Збройних Сил нових та модернізованих зразків озброєння та військової техніки, не вирішено належним чином одну з головних умов успішного переходу Збройних Сил на професійну основу – забезпечення військовослужбовців житлом, не досягнуто встановлених показників укомплектованості Збройних Сил військовослужбовцями за контрактом та ін.

Але відносини, що складаються з приводу економічного забезпечення оборони, не вичерпуються виробництвом, розподілом, обміном і споживанням предметів оборонного призначення всередині суспільства. Вони виходять за національні рамки як одна із складових системи міжнародних відносин поряд з економічними, політичними та іншими. Одним з найважливіших напрямів воєнної інтеграції є військово-технічне співробітництво, що не лише зміцнює позиції держави на міжнародній арені та зменшує бюджетний тягар при створенні нових зразків озброєння, але й, поряд з цим, є джерелом отримання державою значних доходів.

В рамках міжнародного співробітництва Україна отримує міжнародну технічну допомогу, яка була спрямована на удосконалення системи підготовки військово-службовців та працівників Збройних Сил, оснащення полігонів та придбання обладнання для Військово-Морських Сил. Згідно зі Стратегічною програмою залучення міжнародної технічної допомоги на 2008 – 2009 рр., протягом року було отримано майже 7800 тис. дол. США, проведено більше 30 курсів та семінарів.

Таким чином суспільство та держава нарешті мають усвідомити, що виконання функції “оборона” виходить за межі компетенції збройних сил, вимагаючи чіткого планування та координації дій численних структур механізму державного управління у сфері оборони й безпеки держави. А забезпечення фінансування оборонних статей бюджету, які визначають рівень обороноздатності держави, стан боєготовності та боєздатності її збройних сил є гарантом створення умов для перетворення України на міцну незалежну державу, здатну брати активну участь, з позицій національних інтересів, у процесах глобалізації та регіоналізації.