Мартиненко П.Ю.

Науковий керівник: Якубовська О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Брановcького

ПРОБЛЕМИ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Становлення ринкових умов господарювання в Україні зумовило перехід до дворівневої банківської системи, однією з головних функцій якої є кредитування. Надзвичайно важливим питанням в Україні є надання кредитів населенню, оскільки соціально-економічний рівень життя в нашій країні є досить низьким.

Певна особа, щоб підвищити свій соціально-економічний рівень життя, прагне більших доходів, тому часто люди розпочинають власну діяльність, що потребує значних коштів. І тут на допомогу може прийти лише розвинена практика кредитування.

Питаннями щодо проблеми кредитування займалися вітчизняні вчені Л. Абалкін, Е. Гайдар, А. Іларіонов, А. Некипілов, М.Осьмовий, а також іноземні: Дж. Сакс, А. Ослунд, Л. Тейлор, Я. Корнай, Л. Бальцерович, В. Клаус.

Метою статті є визначення основних проблем кредитування фізичних осіб та обґрунтування шляхів його удосконалення.

Кредитування приватних осіб – це ринковий сегмент, що динамічно розвивається. Зараз на нього виходить усе більше банків, і завдяки зростанню конкуренції умови кредитування стають привабливішими для клієнтів.

Приватних клієнтів кредитують за тими ж принципами, що й суб’єктів господарювання: на умовах цільової спрямованості, строковості, повернення, платності та забезпеченості.

Розглядаючи діяльності банків у сегменті кредитування населення із позиції макроекономічного стимулювання економічного зростання, можна виявити, що вона є двозначною: з одного боку – це стимулювання споживчого попиту і розширення ринку, з іншого – надмірна концентрація ризиків для банків у певному сегменті кредитування та зволікання з вирішенням проблеми здешевлення кредитів для корпоративного сектору. Аналіз особливостей цього процесу на українському кредитному ринку свідчить про те, що істотні кількісні зрушення в обсягах кредитування населення не завжди супроводжуються якісними змінами. В результаті посилюються ризикові чинники в діяльності банків, що у перспективі може спровокувати дестабілізуючі наслідки як для грошово-кредитного ринку, так і для економіки в цілому. [1, c. 70-72]

До першої групи ризиків відносяться ті, що пов’язані із цільовим призначенням кредитів населенню. Незважаючи на те, що темпи приросту обсягів довгострокового кредитування фізичних осіб були помітно вищими порівняно з темпами кредитування юридичних осіб, зростання обсягів довгострокових кредитів мало переважно споживче призначення: з 38,5 млрд. грн. кредитів, наданих банками фізичним особам на кінець 2008 р. 31,4 млрд. грн. становили кредити у поточну діяльність і лише 7,1 млрд. грн. – іпотечні кредити.

За інформацією експертів іпотечного ринку лише близько 10 % населення може розраховувати на отримання іпотечного кредиту.

У 2008 році за оцінками дилерів авторинку 60 % реалізованих автомобілів продано в кредит. Із початку 2009 року банки спростили умови автокредитування, в результаті чого автокредитування охопило до 70% продажів автомобілів. При цьому зріс попит на комфортні та дорожчі авто як результат підвищення купівельної спроможності споживачів. [2, c. 35-36]

Друга група ризиків пов’язана з тим, що кредитування населення відбувається в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, що, в свою чергу, знижує об’єктивність оцінки платоспроможності позичальника.

За даними НБУ, за підсумками 2008 року обсяг проблемних кредитів, наданих фізичним особам, порівняно з початком року збільшився на 16,1 млн. грн., тоді як загальний обсяг кредитів населенню зріс більше, ніж у 2 рази.

Загалом для споживчого кредитування характерний вищий рівень заборгованості порівняно з корпоративним портфелем. І поки ринок споживчого кредитування в Україні розвивається активно, проблема неякісних активів є другорядною.

До третьої групи ризиків відносять ті, що сформувалися внаслідок розбалансованості активів і пасивів за термінами.

У структурі кредитування банками фізичних осіб переважну частину займають довгострокові кредити. За 2007 р. їх обсяги зросли у 3 рази, водночас довгострокові депозити фізичних осіб упродовж 2008 р. зростали повільніше – на 65,7 %.

Вказана тенденція відповідним чином впливає і на загальну збалансованість активів та пасивів банків за термінами: при зростанні загального обсягу довгострокових кредитів за 2008 р. на 89,4 % загальний обсяг довгострокових депозитів зріс лише на 62,4 %.

Четверта група ризиків виникла в результаті валютної незбалансованості кредитних вкладень. Якщо в 2007 році темпи зростання обсягів кредитів фізичним особам у національній валюті були вищими порівняно з кредитами в іноземній валюті, то за підсумками 2008 року зафіксовано протилежну тенденцію: обсяги кредитів у національній валюті зросли в 2,1 рази.

Переважна більшість населення не має офіційних постійних доходів в іноземній валюті, тобто погашення заборгованості здійснює за рахунок купівлі валюти на ринку. Це посилює ризики дестабілізації фінансової стійкості банків, оскільки потенційно створюється тиск у валютному сегменті. [3, 67-69]

Внаслідок цих проблем, для зниження ризиків національний банк нині розробляє нові підходи про розрахунки показників ліквідності банків, зокрема, планує запропонувати показник загальної (довгострокової) ліквідності, що стимулюватиме банки проводити зваженішу політику щодо управління активно-пасивними операціями, особливо в іноземній валюті.

Одним із підходів до регулювання операцій в іноземній валюті може стати також запровадження лімітів на проведення банками валютних операцій.

Враховуючи наявні зміни у кредитній політиці банків у бік кредитування споживчих витрат населення, необхідно задіяти макрорегулятори (податкові, бюджетні, монетарні) з тим, щоб забезпечити позитивний імпульс для змін на користь кредитування інвестицій.

Таким чином, активізація кредитування споживчих витрат населення при збереженні нинішніх тенденцій потенційно може обернутися для економіки загостренням ризиків залежного розвитку, коли банки в силу об’єктивних і суб’єктивних чинників фактично позбавляють кредитів цілі сектори економіки. Структурна відсталість та інституційна слабкість економіки України робить можливість такого деформованого розвитку досить реальною. Як свідчить досвід, пріоритети діяльності багатьох українських банків не завжди збігаються з національними цілями соціально – економічного розвитку. [2, 40-41]

Література:

1. Зазвонова, Л. А. Деньги и кредит [Текст] : учеб. пособие для вузов / Н. Н. Агафонова, Т. В. Богачева, Л. И. Глушкова ; под. общ. ред. А. Г. Гринь ; Изд. 2-е, перераб. и доп. – К. : Издательство Европейского университета, 2007. – 170 с.; с. 70-72

2. Особливості кредитування банками фізичних осіб [Текст] / Арістова А. // економ. журн. : Вісник НБУ; К.: Либідь, 2008; № 2; с. 35-36, c. 40-41

3. Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні [Текст] / Даниленко А., Шелудько Н. // економ. журн. : Вісник НБУ; К.: Либідь, 2008; № 5; с. 67-69