Зелінський Р.Л.

Харківський національний економічний університет,

фінансовий факультет

Основні напрямки реформування менеджменту в Україні як основи розвитку економіки в умовах переходу до ринкової економічної системи

Система управління економікою, яка існувала в колишньому СРСР, призвела до загострення економічних і соціальних проблем суспільства. Тому пострадянські держави, в тому числі й Україна, були змушені переходити до нового типу економічних відносин, які засновувались на ринкових засадах. Це, в свою чергу, сприяло поступовому реформуванню системи менеджменту.

На сьогоднішній день в Україні спостерігається процес транзитивності економіки. Це означає, що сучасна економіка України акумулює риси як адміністративно-командної, так і ринкової економічної системи. Безперечно, це призводить до низки негативних економічних явищ, серед яких мають місце тривалі інфляційні процеси, багатоукладність економіки, кризовий стан підприємств, набагато нижчий рівень життя населення в порівнянні з економічно розвинутими країнами, недостатня розвиненість ринкових відносин. А тому для того, щоб подолати ці негативні прояви в національній економіці, необхідно реформувати систему менеджменту, передбачаючи нові управлінські перспективи.

Менеджмент характеризується як система певних виробничих відносин. В свою чергу, виробничі відносини зумовлюються рівнем розвитку продуктивних сил та залежать від форми власності на засоби виробництва. З цього ми бачимо, що розвиток менеджменту напряму пов’язаний із формами власності на засоби виробництва. А тому можна констатувати, що головною умовою успішного розвитку менеджменту в Україні є зміна форми власності. Для того, щоб перейти на ринкові відносини, нам необхідно збільшити частку недержавної форми власності.

Окрему увагу потрібно звернути увагу на систему оплату праці. Деякі вчені вважають, що в Україні не потрібно вводити систему оплати праці згідно виробленої продукції. Ми з ними повністю погоджуємося, оскільки за такої системи працівник не буде задумуватися над тим, як якісніше виробити певний товар, а буде думати про те, як йому виготовити більшу їх кількість і, таким чином, отримати більшу заробітну плату. Це приведе до зниження конкурентоспроможності вироблених товарів і посилення психологічного тиску на працівників.

Для покращення рівня розвитку економіки потрібно вводити державне регулювання і планування. Але воно не повинно бути обов’язковим для виконання. Тобто потрібно створити так зване «індикативне планування», згідно якого держава формує певний план, який носить рекомендаційний характер, і надсилає його на підприємства, а останні, в свою чергу, вирішують чи потрібно його дотримуватися, виходячи із власних можливостей та перспектив.

Ще однією умовою розвитку менеджменту на підприємствах є створення власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), метою яких є підвищення ефективності своєї діяльності.

Щоб досягти високого розвитку економіки, необхідно здійснювати професійно-кваліфікаційну підготовку працівників. Також потрібно проводити кваліфікаційні атестації працівників, метою яких є зіставлення фактичного виконання ними робіт з нормативними критеріями їх трудових функцій. Звичним явищем повинна бути перепідготовка фахівців.

В умовах суперконкуренції важливого значення набуває правильне визначення головних орієнтирів і напрямів змін у господарській політиці, розвиток колективних засад управління, підвищення ролі людського чинника, застосування системи відносин, побудованих на основі лідерства, а не жорсткого адміністративного управління.

Важливою запорукою розвитку менеджменту повинен бути перехід від диктату продавця до диктату споживача. Маємо на увазі те, що продавець повинен продавати товари і надавати ті послуги, які користуються попитом у споживачів. Тим самим споживач ніби сам вирішує що потрібно виготовляти і продавати.

Для досягнення високого розвитку економіки повинен відбутися перехід від виробництва і управління, спеціалізованого за групами споріднених товарів, до глибокої спеціалізації виробництва і управління за окремими товарами. Також потрібно підвищити самостійність відділень, які повинні самі розробляти стратегічні напрямки виробничої діяльності, виявляти можливих споживачів продукції, здійснювати її виробництво і збут, забезпечувати необхідні вкладення в модернізацію виробництва.

У процесі реформування українського менеджменту в процесі виробництва товарів і надання послуг необхідно запровадити ще і такі засоби управлінського характеру:

- проводити послідовну, справедливу та виважену політику керівництва стосовно підлеглих;

- гарантувати право працівників на участь в обговоренні та прийнятті рішень організаційно-управлінського та виробничого характеру;

- формувати повагу до працівників, стимулювати їхню професійну діяльність, визнавати їх внесок в спільну справу організації;

- забезпечувати виробничу та організаційну кооперацію, а не конкуренцію між працівниками.

На наше переконання, вищевказані напрями вдосконалення менеджменту сприятимуть покращенню процесу організації виробництва на підприємствах усіх форм власності, що, безпосередньо, підвищить конкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг на міжнародних ринках.