Буковинська державна фінансова академія

Безробіття як одна з основних соціально-економічних проблем України

Безробіття і зайнятість - найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. На сьогоднішній день однією з корінних соціально-економічних проблем в економіці країни є безробіття. Під безробіттям розуміють таке соціально-економічне явище, коли частина економічно-активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі, і вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним лихом.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження таких науковців, як Амартія сен, К. Х. Брайер, В.Галицького, І. Гнобіденка, Ю. Маршавіла, В. Саульського та інших.

Актуальність теми полягає в тому, що проблема безробіття сьогодні є дуже важливим питанням, що відображає рівень зайнятого населення та аналіз рівнів безробіття з метою ефективного використання робочої сили. Безробіття є не тільки економічною, але й серйозною соціальною проблемою. Причому соціальні аспекти даної проблеми є більш суттєвими для суспільства.

До 90-х років ХХ ст. в усіх постсоціалістичних країнах безробіття офіційно не визнавалося. В Україні вперше в 1991 році з прийняттям Закону «Про зайнятість населення» законодавчо визначається безробіття.

В Україні кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, скоротилася з 558,7 тис. осіб на 1 жовтня 2009 року до 526, 3 тис. осіб на 1 листопада. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 96,6 % незайнятих громадян, із них 78,6 % отримали допомогу по безробіттю [2].

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за жовтень 2009 року знизився на 0,1 % і на 1 листопада становив 1,8 % населення працездатного віку. Скорочення обсягів зареєстрованого безробіття у жовтні 2009 року спостерігалося в усіх регіонах, крім АРК, Запорізької та Херсонської областей. Значне зменшення кількості зареєстрованих безробітних відбулося у Волинській та Чернівецькій областях. Кількість вільних робочих місць заявлених підприємствами, установами та організаціями у службі зайнятості, у жовтні 2009 р. збільшилася на 3,4 тис., або на 4,5 %, і на кінець місяця становила 77,5 тис. [1].

За сприяння державної служби зайнятості у жовтні 2009 р. працевлаштовано 70,3 тис. осіб, що на 23,8 % більше, ніж у вересні 2009 р. [2]. Рівень працевлаштування незайнятих громадян у жовтні 2009 р. порівняно з вереснем 2009 р. зріс на 2,3 відсоткового пункта і становив 10,6 %. Зростання зазначеного показника за вказаний період спостерігалося всіх регіонах країни, крім АРК та Запорізької області.

Із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у жовтні 2009 р. на допомогу по безробіттю витрачено 335,7 млн. грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця становила 515,1 тис. осіб. Середній розмір допомоги у жовтні 2009 р. становив 651,68 грн.,що дорівнює законодавчо встановленому розміру мінімальної заробітної плати (650 грн.) [3].

Висновок: отже, безробіття – серйозна економічна та соціальна проблема, оскільки породжує низку негативних наслідків: економічних ( не довиробництво ВВП: за Законом Оукена, збільшення фактичного безробіття на 1% призводить до скорочення реального ВВП на 2,5 %; потребує кошти на утримання безробітних), соціальних (зниження життєвого рівня, декваліфікація робочої сили, зростання показників соціальної патології).

Виходячи із запропонованих даних, які показують рівень розвитку безробіття, стає зрозумілим, що ситуація на ринку праці щодо безробіття має тенденцію на покращення, кількість незайнятих скоротилася, а кількість вільних робочих місць збільшилася на 4,5 %.

Необхідно дотримуватись поглядів Кейнса, який у своєму аналізі центральне місце відводив зайнятості, адже безробіття у 30-х рр. набуло катастрофічного характеру, вчений-економіст заперечував можливість стихійного, автоматичного відновлення нової зайнятості на основі вільних ринкових цін. Особливе місце в кейнсіанській теорії відводиться державному регулюванню ринкової економіки, яке у свою чергу може забезпечити максимальний рівень зайнятості і мінімальний рівень безробіття за допомогою державних інструментів. Тому, якщо державний апарат країни працює неефективно в соціально-економічному напрямку, то виникає така проблема як безробіття.

Джерела літератури:

1. Радіонова І. О. Соціально-економічні проблеми безробіття / І. О. Радіонова // Економіст. – 2009. №1. с. 49 – 51

2. Сунцова О. О. Фінанси та економічне зростання: теоретичні аспекти / О. О. Сунцова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №6. – с. 4-7

3. www.ukrstat.gov.ua.