Максименко С. Г.

Пирогова М. В.

Донецький Національный Університет Економіки і  торгівлі
 імені Михайла Туган-Барановського
 

Концептуальні засади розвитку системи державного регулювання страхової діяльності в Україні в умовах кризи

 

Страхування як окрема ланка фінансової системи та потужний захисний механізм, без якого неможливе функціонування економіки, на сучасному етапі набирає помітного розвитку. Це пов’язано із ризиковими умовами, в яких функціонує сучасне суспільство, і передусім бізнес.

Ситуація на страховому ринку ускладнюється наявністю цілої низки проблем, без вирішення яких неможливо очікувати покращання ситуації, що склалася, зокрема таких, як недовіра до страховиків, низька платоспроможність потенційних покупців страхових продуктів та неповна інформованість про розвиток страхового ринку та наявні страхові продукти, низький рівень застосування маркетингу та реклами; недосконалість відповідної нормативно-правової бази, галузевий монополізм, порушення чинного законодавства, надмірна кількість видів обов’язкового страхування, відсутність на ринку привабливих інвестиційних інструментів.

Неефективність державного регулювання страхового ринку України є вагомим зовнішнім чинником, що впливає на діяльність страхових компаній. Відсутня донедавна цілеспрямована державна політика у сфері страхування  призвела до безсистемності розвитку страхового ринку.

За сучасних умов функціонування вітчизняного ринку страхування змінити ситуацію на ліпше можна лише в разі підвищення ефективності державного регулювання страхової діяльності, яке є важливим чинником успішного розвитку всіх сфер економічної системи держави.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є праці вітчизняних та закордонних науковців і практиків (Базилевича В., Вовчак О., Залєтова А., Заруби О., Осадця С., Плиси В., Слюсаренко О., Суслова В., Філонюка О., Шахова В., Шумелди Я., Яковенка І. та ін.), а також чинне законодавство України, яке стосується страхування.

Актуальність теми дослідження зумовлена потребою висвітлення чинної в Україні системи державного регулювання страхової діяльності, з метою аналізу цієї системи й обґрунтування шляхів подальшого вдосконалення її функціонування.

В сучасній економіці України державне регулювання страхової діяльності здійснюється за допомогою двох методів: методу непрямого впливу (через податкову, інвестиційну, тарифну, антимонопольну та ін. політику держави) та методу прямого втручання у процес його функціонування – проведення законотворчої роботи та організації нагляду та контролю.

Одним з головних методів державного регулювання страхового ринку в Україні, на нашу думку, є правове забезпечення страхової діяльності. Система правового забезпечення налічує низку законодавчих та нормативних актів, що регулюють страхову діяльність, а саме: Конституцію України; міжнародні угоди, підписані та ратифіковані Україною; Цивільний кодекс України; закони та постанови Верховної Ради України; укази та розпорядження Президента України; декрети, постанови та розпорядження Уряду України; нормативні акти (інструкції, методики, положення), прийняті міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і зареєстровані  Міністерством юстиції України; нормативні акти органу, який відповідно до законодавства України, здійснює нагляд за страховою діяльністю.

Концептуальні основи розвитку державного регулювання страхової діяльності в Україні повинні будуватися з урахуванням  наступних принципів:

- верховенство права - правове регулювання страхової діяльності;

- системність - погодженості заходів щодо реформування страхового ринку із заходами й планами інших галузей економіки, обґрунтованість можливості введення обов'язкових видів страхування, що повинне відповідати майновому стану громадян і проводиться паралельно із заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

- конкурентність - держава гарантує всім страховикам вільний вибір видів страхування й однакові рівні можливості в проведення діяльності;

- стабільність - забезпечення постійного й надійного ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих і ефективних механізмів і правил його функціонування;

- обмеження присутності держави на страховому ринку - держава, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподатковування, формування статутних фондів, установлення правил формування, розміщення страхових резервів, контролю платоспроможності страховиків;

- мотивація діяльності страховиків і страхувальників – держава створює умови, за допомогою яких фізичні і юридичні особи зацікавлені в страхових послугах, а страхові компанії – у наданні таких послуг;

- довіра - заснована на моральній і матеріальній відповідальності страховика перед страхувальником, на надійному правовому захисті страховика.

Структуру механізму державного регулювання страхової діяльності становлять прямі й непрямі методи впливу держави для здійснення страхової діяльності й розвитку страхового ринку.

Реалізація концепції  розвитку державного регулювання страхової діяльності повинна здійснюється в наступних напрямках:

- забезпечення стабільності розвитку страхового ринку на основі вдосконалення системи правового забезпечення й системи регулювання, нагляду й контролю за діяльністю учасників страхового ринку;

-  удосконалювання механізмів захисту інтересів споживачів страхових послуг;

- підвищення капіталізації страховиків і конкурентоспроможності національного страхового ринку;

- посилення державного регулювання й  нагляду за діяльністю по перестрахуванню;

- регуляцію оптимального співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням.

- формування адекватної системи професійної підготовки й сертифікації фахівців зі страхування й забезпечення державної підтримки науково-дослідних робіт у цій сфері;

- підвищення рівня страхової культури населення.

Використанні джерела:

1. Річні звіти Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг // www.dfp.gov.ua

2. Очимовская Т. Перестрахование урегулировали // www.uainsur.com/news

3. Страховий ринок України: стан та перспективи розвитку: монографія / [А.А.Мазаракі, С.О.Булгакова, С.І.Василенко, В.В.Тринчук та ін.]. - К.: Київ. нац. торг. – екон. ун-т. - 2007. – 460

          4. Чернова Г.В. Модель формирования инвестиционного портфеля страховой организации /Г.В.Чернова//Страховое дело. – 2007. № 2. – С. 15– 24