Греськів О. Б. , аспірант Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ, ЗА УМОВ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЇ

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку незалежної Української держави стоїть завдання ефективного та раціонального природокористування. Але знайти вірний шлях його вирішення неможливо без комплексного аналізу розвитку взаємовідношень суспільства і природи з однієї сторони та суб’єктів суспільства в процесі виробництва - з іншої.

Головна особливість комплексності полягає в тому, що вона - найважливіша умова збалансованого розвитку території в економічному, соціальному і екологічному аспектах. Такий розвиток регіонів України повинен бути спрямований на екологізацію всіх видів господарської діяльності з метою оздоровлення навколишнього середовища, не тільки природного, але й соціального.

Концепція збалансованого розвитку території є однією з наукових основ ефективності регіоналізації екологічної, соціальної і економічної політики. Розробка цієї концепції неможлива без врахування регіональних особливостей інтегрального потенціалу території і її складових

На процес досягнення збалансованого розвитку території впливає ціла система факторів. В найбільш загальному вигляді їх можна розділити на дві категорії: галузеві (економічні, демосоціальні, природні) і міжгалузеві. Якщо стосунки в середині окремих галузей вивчені достатньо, то міжгалузеві залишаються найбільш складними і найменш вивченими [2, 3, 6, 7]. До них можна віднести, і проблему використання природних ресурсів і оптимізації розвитку території.

Мета збалансованого розвитку території полягає в суспільно ефективному господарюванні з забезпеченням соціально і екологічно комфортних умов життєдіяльності населення. В такому розвитку закладені резерви підвищення соціальної ефективності виробництва, збереження соціально-економічних функцій ландшафтів, вирішення інтегральних екологічних проблем. Саме ці вимоги виступають основним критерієм ефективності розвитку кожного регіону [1, 5].

Місце Тернопільської області в економіці держави визначається, в першу чергу, природно-ресурсним потенціалом, а також наявністю висококваліфікованих трудових ресурсів і частки суспільного валового продукту (СВП) та національного продукту (НП). За цими показниками Тернопільська область відноситься до найменш розвинутих регіонів України, де частка СВП і НП за останні роки становила відповідно – 1,4% та 1,5% [5].

На основі використання природних ресурсів в регіоні розвиваються аграрно-промисловий, будівельний і рекреаційний комплекси.

Важливе місце у виробничому комплексі Тернопільської області займає агропромисловий комплекс (АПК), для розвитку якого сприятливим є значний потенціал земельних ресурсів. Основою його формування є сільське господарство, яке виробляє сировину для місцевої харчової та деяких галузей легкої промисловості. Займаючи 2,5% площі сільськогосподарських угідь і 2,7% орних земель, область виробляє 3,3% валової продукції аграрного сектора України.

Високий рівень сільськогосподарської освоєності території Тернопільської області, висока розораність земель, сприятливий клімат зумовили значний розвиток важливих галузей сільського господарства, таких як зернове господарство, виробництво цукрового буряка і картоплі, а також овочів. Відповідні умови для формування кормової бази сприяли розвитку тваринництва, птахівництва, вівчарства.

Незважаючи на інтенсивність впливу на земельні ресурси, в тому числі збільшення кількості найменувань, внесених в грунт мінеральних добрив з 54 до 130 штук, широке використання хімічних засобів захисту рослин, механізацію багатьох виробничих процесів - значного приросту урожайності сільськогосподарських культур не спостерігалось. При цьому, не завжди в достатній мірі враховувались можливі побічні наслідки господарської діяльності, на території області виникли вогнища серйозних порушень природних компонентів. На один гектар хімічного обробітку посівів сільськогосподарських культур у рік вноситься в середньому 2кг отрутохімікатів. Це призвело до перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) елементів на певних територіях області.

За останні 5 років в сільськогосподарських підприємствах області намітилась тенденція до скорочення посівних площ просапних культур, зокрема картоплі, цукрових буряків, а серед зернових культур – пшениці та гороху. Такий стан пояснюється тим, що при вирощуванні цих культур господарюючий суб’єкт несе значні затрати, а реалізаційна ціна вирощеної продукції низька, крім того великі труднощі виникають із збутом продукції.

Вивчення та аналіз рівня розвитку та використання потенціалу земельних ресурсів (ПЗР) Тернопільської області дає підставу стверджувати про наявність значних диспропорцій у розвитку АПК, про нераціональність структури виробничого комплексу. Це виявляється, насамперед, у: вузькій спеціалізації виробництва області; наявності значної невідповідності між природно-сировинною базою та виробничими потужностями; низькій інтенсивності і однонаправленості використання потенціалу.

Для усунення зазначених недоліків нам потрібно, по-перше – окреслити основні розбіжності між розвитком господарюючих суб’єктів та потенціалом земельних ресурсів на рівні адміністративних районів, які виступають основною ланкою в економічному механізмі раціоналізації природокористування; по-друге – перевести теоретичні результати наукових досліджень на мову практичної раціоналізації землекористування за основними напрямками конструктивно-географічної оцінки ПЗР території: економічна оцінка ПЗР; математико-картографічне моделювання ПЗР; системно-структурний аналіз; земле-ресурсне районування і по-третє – обґрунтувати методику впровадження отриманих результатів для визначення основних напрямків розв’язання окресленої проблеми.

Література:

1. Горленко И.А., Руденко Л.Г., Манюк С.Н., Лебедь Н.П. Сбалансированное экономическое, социальное и экологическое развитие территории (экономико-географические аспекты).- Киев, 1991.- 56 с.

2. Комплексное лесное хозяйство / Ю. Ю. Туныця, И. И. Грунянский, В. Ф. Верес и др.- М.: Агропромиздат, 1987.- 215 с.

3. Павнюк А. П. Територіальна динаміка економіки України.- К., 1996.

4. Промышленный комплекс Киевского Приднепровья (экономико-географические исследование) М. М, Паламарчук, И. А. Горленко, Л. Г.

5. Руденко и др.; Отв. Ред. И. А. Горленко.- Киев: Наук. думка, 1988.- 252 с.

6. Территориальная организация гропромышленных комплексов.- Киев6 Наук. думка, 1985.- 304 с.

7. Территориальная структура производственных комплексов / М. М. Паламарчук, Г. В. Балабанов, И. А. Горленко и др.- Киев: Наук. думка, 1981.- 311 с.

8. Чеболда І. Ю. Географічні проблеми збалансованого розвитку території./ Наукові записки. Серія: географія.- Тернопіль.: Педагогічний університет, 1998.