Паньків О.М.,викладач

Відокремлений Підрозділ Національного Університету Біоресурсів і

Природокористування України «Бережанський Агротехнічний Інститут»

Непрямі податки, зарубіжний досвід їх використання

Для удосконалення вітчизняної практики застосування непрямих податків об’єктивно потребує звернення до зарубіжного досвіду з метою порівняльного аналізу, при зіставленні різних норм фінансового державного регулювання.

У системі фіскальних відносин науковці звертаються до вивчення зарубіжного досвіду оподаткування як до джерела нагромаджених практичних знань. Непрямі податки становлять досить вагому частину в загальному обсязі податкових надходжень у розвинених країнах світу: на рівні штатів США, за розрахунками О. Мещерякової, їхня частка не перевищує 40%, значна частина приділяється адмініструванню непрямих податків, у країнах Євросоюзу і Східної Європи [1, 92].

Одним із найбільш важливих видів непрямих податків є податок на додану вартість, який часто називають “європейським податком”, підкреслюючи вагоме значення у встановленні та розвитку європейського інтеграційного процесу. У Європі податок на додану вартість є важливим джерелом дохідної бази бюджету Європейського Союзу (сьогодні кожна країна її учасниця перераховує 1.4% власних надходжень від цього податку до консолідованого “європейського” бюджету.) [2, 92].

За результатами узагальнення наукових праць різних учених, ставки податку на додану вартість у різних країнах досить відрізняються між собою і залежать від загального економічного стану країни та її економічної політики. У таких країнах, як Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Данія, Фінляндія та інших, встановлена єдина ставка податку на додану вартість, величина якої коливається від 3 до 28%. Найнижчі ставки застосовуються в Японії – 3%, Панамі – 5%, у багатьох країнах Латинської Америки – 6-7%, у Канаді – 9%, а найвищі у Болгарії – 20, Чехії, Словаччини та Норвегії – 23%, Данії – 25%. [1;43] У багатьох країнах існує кілька ставок податку на додану вартість. У Німеччині та Нідерландах, наприклад, їх дві, у Ізраїлі, Австрії та Іспанії – три, у Греції, Італії, Румунії – чотири, у Кенії, Марокко та Туреччині – п’ять, у Бельгії – шість.

У розвинених країнах Європейського Союзу з метою захисту малозабезпечених громадян прийнято стандартну ставку на більшість товарів і дещо нижчу на основні продукти харчування, книги та ліки [2;45].

Важливим аргументом, на користь застосування акцизного збору, в податкових системах розвинених країн світу можна вважати можливість регулювання за допомогою диференціації ставок рівня рентабельності підакцизних товарів та врахування змін, які очікуються на споживчому ринку внаслідок введення чи підвищення ставок цього податку. Наявність властивих акцизному збору позитивних ознак зумовлює досить чільне його місце в податкових системах розвинених країн світу, досвід яких є корисним для України, особливо зважаючи на обраний нею курс на гармонізацію з податковою системою країн Європейського Союзу.

Коротко зупинимося на аналізі такого досвіду, систематизованого на основі наукових праць різних вчених. Так, в окремих країнах надходження від акцизних зборів є вагомою статтею бюджетних доходів. У Польщі, Чехії та Угорщині надходження від акцизних зборів становлять 10—15 % усіх податкових надходжень, в Канаді — 9,9, в Японії — 7,3, у США — 6,8 % [1;45]

Щодо співвідношення специфічних та універсальних акцизів, то в країнах Європейського Союзу зменшення частки перших як у валовому внутрішньому продукті, так і в податкових надходженнях відбувалось найшвидшими темпами серед країн — членів Організації економічного співробітництва і розвитку. Відбувалось це в основному за рахунок політики, яку проводив Європейський Союз у цьому напрямі, а також внаслідок значно вищого рівня фіскальної ефективності універсальних акцизів завдяки ширшій базі оподаткування та значно більшої еластичності споживання підакцизних товарів щодо цін і доходів споживачів.

Отже, можна стверджувати, що поширення застосування ПДВ у країнах Європейського союзу супроводжувалося суттєвим зниженням акцизів, а також, як провило, й інших видів податків, зокрема мита. Частка митних зборів за свідченням А. М. Соколовоської є дуже низькою в усіх розвинених країнах [1;46].

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, вважаємо за необхідне наголосити на потребі подальших досліджень практики використання непрямого оподаткування як невід’ємних елементів податкової системи на сучасному етапі. У межах уніфікації податкового законодавства України з відповідними нормами права в країнах Європейського Союзу знадобиться порівняльний аналіз світового непрямого оподаткування.

Літературні джерела

1. Мищерякова О.В. Налоговие системи розвитих стран мира. – М.:Фонд “Правовая культура” – 2005.-

2. Лютий І. О., Дрига А. Б., Петренко М. О. Податки на споживання в економіці України. – К: Знання, 2005 – 453с.

3. Луніна І.О., Флорова Н.Б. Ефективність оподаткування споживання в Україні // Фінанси України – 2007- №1.