Економічні науки: 10. Економіка підприємства

Суслова І.Ю.

Науковий керівник Хачатрян В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стратегія виходу торговельного підприємства на міжнародну арену

Оцінюючи теперішню ситуацію, яка склалася на ринках будь-яких країн світу можна зауважити, що основним пріоритетом для підприємств, в тому числі торговельних став вихід на зовнішній ринок, орієнтація на міжнародні стандарти та підвищення своєї конкурентоспроможності на цьому ринку. Тобто основною задачею є завоювання окремого сегмента на ринку, який би належав цьому підприємству і міг приносити стабільний прибуток, що забезпечується в основному шляхом реалізації абсолютних чи відносних переваг. Слід відмітити, що не останню роль в цій тенденції відіграє так званий процес глобалізації, який передбачає інтеграцію елементів підсистеми в одну велику систему, що забезпечує кращу взаємодію, переплетіння та взаємодоповнення всіх включених у неї ланок.

Що ж спонукає торговельне підприємство шукати шляхи реалізації своєї продукції на зовнішньому ринку? Які критерії характеризують готовність підприємства брати участь у міжнародній торгівлі? Що передбачає собою вихід торговельного підприємства на зовнішній ринок? На всі ці та інші питання можна дати досить коротку відповідь, підприємство як і будь-яка інша відкрита система реалізовує своє прагнення до розвитку та еволюції шляхом виходу на якісно новий рівень зв’язків та співпраці. Причин же тому може бути декілька, починаючи від того що торговельне підприємство досягло такого рівня розвитку, що йому тісно лише на внутрішньому ринку, тобто воно наситило належний йому сегмент своєю продукцією, а завоювати новий немає можливості або ж бажання, тоді відбувається переорієнтація ще й на зовнішній ринок. Або ж торговельне підприємство, яке розмішене в Україні, припустимо має якісь конкурентні переваги порівняно з такими самими підприємствами інших країн, через що воно може реалізовувати свою продукцію на більш вигідних умовах, або за нижчими цінами, або охопити більший сегмент ринку, все це призводить до того, що таке підприємство буде вигідно відрізнятися від своїх конкурентів, а тому завоює більше споживачів на міжнародній арені. Якщо на внутрішньому ринку пропонувати певні пільги або кращі умови, то це буде запорукою лояльності багатьох споживачів, але об’єми їх закупівель ні в якому разі не зрівняються з об’ємами закупівель іноземних споживачів, які укладатимуть контракти на досить солідні партії. Ще однією причиною виходу на зовнішній ринок може бути відсутність стабільного попиту на внутрішньому ринку, тобто його сезонність, через що є виправданою орієнтація на зовнішній ринок. Існує ще безліч причин, які можуть спонукати торговельне підприємство до розширення сфери свого впливу, але в більшій мірі це стосується недержавних підприємств, які діють на власний ризик.

Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок: експортування, спільне підприємництво, пряме інвестування [4, с. 98].

Що ж стосується, державних закордонні торговельні підприємства – це термін, який використовується для державних торговельних підприємств в неринкових економіках. Такі державні торговельні підприємства також відомі як зовнішньоторговельні організації [1, с. 127].

В деяких випадках державні торговельні підприємства утворюються урядом для розв’язання проблем націоналізованих галузей. В розвинутих країнах цей метод застосовується для мінімізації таких негативних соціальних явищ, як безробіття, що виникає внаслідок спаду виробництва в галузі.

Основними вимогами ГАТТ до державних торговельних підприємств є: діяти на суто комерційній основі і не дискримінаційно; не порушувати або нуліфікувати погоджені тарифні поступки; не слугувати для застосування дестабілізуючих заходів, таких як кількісні обмеження або субсидії; діяти прозоро – надавати відповідну інформацію про свою діяльність [1, с. 128].

Якщо ж взяти до уваги те, що після вступу України до СОТ відбулося швидке зростання кількості так званих закордонні торговельні підприємства, то держава стала важливим суб’єктом просування торговельних підприємств на зовнішній ринок.

Процес виходу фірм на міжнародні ринки можна розглядати як процес поступового розвитку. Відмінності між добре відомим і навіть інколи безпечним внутрішнім ринком та далеким і ризикованим зарубіжним ринком здаються настільки значними, що більшість фірм віддає перевагу поступовому їхньому подоланню.

Фірма, що хоче діяти у світовому масштабі, повинна враховувати, що процес інтернаціоналізації її діяльності буде породжувати нові проблеми соціального, економічного і морального характеру. Як тільки фірма стає на шлях інтернаціоналізації своєї діяльності, вона повинна враховувати громадську думку країни, де збирається працювати, що є головним принципом і основою успіху в її діяльності.

Література:

1. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / За ред. к.е.н., доц. Т.М.Циганкової. – К.: КНЕУ, 2003.

2. Мельник Т. Тенденції розвитку міжнародних торговельних відносин та зовнішнього сектору України // Економіст. – 2008. - №11. - С. 52-55.

3. Омельянович О.П. Інтеграційні процеси України // Економіка і держава. – 2007. - №10. - С. 12-16.

4. Черевань В.П., Румянцева А.П., Романенко Л.Ф. Міжнародна економічна діяльність: Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім “Слово”, 2003. – 280 с.