Бойко Т.Ю.

НТУУ „КПІ” ФММ, гр.УС-61

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ

Відкритість економік і лібералізація світової торгівлі не тільки полегшують вихід країн на зарубіжні ринки, але й виставляють високі вимоги до товарів і послуг, з якими національні підприємства виступають на світовому ринку. Рівень задоволення цих вимог залежить від ступеню конкурентоспроможності країни, її підприємств та продукції, яку вони виробляють. На сучасному етапі розвитку світового господарства, в епоху глобалізації та інтернаціоналізації виробництва основним фактором, що впливає на ефективність діяльності підприємства та як наслідок – галузі, є конкурентоспроможність продукції.[1]

Чорна металургія є однією з базових галузей національного господарства України і має значний вплив на економічний і соціальний розвиток країни. Україна займає 8 місце серед найбільших виробників сталі, її питома вага у світовому виробництві становить близько 3%. Найбільшими виробниками сталі в Україні є: Метінвест Холдинг, до складу якого входять МК „Азовсталь” і Єнакіївський метзавод, Індустріальний Союз Донбасу (Алчевський меткомбінат і ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського), ArcelorMittal Кривий Ріг, ММК ім. Ілліча і МК Запоріжсталь. Всього питома вага 5 крупніших підприємств в структурі внутрішнього виробництва чорних металів складає близько 90%.

У світовому масштабі вітчизняні виробники є достатньо дрібними гравцями: крупніший український виробник Метінвест Холдинг входить лише в четверту десятку компаній за обсягами виплавки сталі. Таким чином, можливості вітчизняних металургів впливати на ціноутворення і кон’юнктуру світового ринку чорних металів достатньо обмежені.

Вітчизняний металургійний комплекс виявився одним із найбільш постраждалих від фінансово-економічної кризи в світі. Українські металургійні підприємства значно скоротили обсяги виробництва металопродукції, а також втратили значну частку зовнішніх ринків.[2]

За даними Державного комітету статистики Укриїни обсяги виробництва основних видів металопродукції в Україні у 2009 році скоротилися на 15-20%. Найбільше скорочення відбулося у виробництві труб - на 34% порівняно з 2008 роком, до 1,5 млн. т., сталі - на 20% (до 29,8 млн. т.), на 17% впали обсяги виробництва чавуну(до 25,7 млн. т.), готового прокату в країні було вироблено на 15% менше ніж у 2008 році(26,9 млн. т.).

Станом на 01.11.2009 обсяги експорту чорних металів скоротились на 61%, порівняно з відповідним періодом 2008 року і становили $8292953,3 тис. Обсяги імпорту скоротились на 70,3% і становили $911409,6 тис.

Висока частка продукції чорної металургії у вітчизняному експорті і валютних надходженнях суттєво позначається на зовнішньоторговельній політиці України і на процесах економічної інтеграції. Зокрема, в докризовий період (перше півріччя 2008 р.), експорт продукції даної галузі складав 43,3 % від загального експорту країни, забезпечуючи майже 32 % валютних надходжень в Україні згідно поточного рахунку платіжного балансу. Наразі доля металургії в національному товарному експорті дещо знизилася (до 32,1 %, за результатами першого півріччя 2009 року), що стало одним із факторів посилення напруженості на внутрішньому валютному ринку.

Орієнтація галузі переважно на зовнішні ринки (близько 80% продукції реалізується на експорт), робить її чутливою до кон’юнктури світових ринків чорних металів, а також вжиття різних дискримінаційних заходів по відношенню до українського експорту в різних країнах. До того ж до 50% українського експорту належить до напівфабрикатів, які є найбільш чутливими до коливань попиту і цін. Падіння цін на українську металургійну продукцію було пов’язано зі зростаючою конкуренцією виробників з Китаю і сезонним скороченням попиту в основних країнах-споживачах.[2]

Проблема вітчизняного металургійного комплексу в тому, що Україна отримала його у спадщину надзвичайно енергоємним. На думку багатьох експертів значну кількість заводів потрібно закрити, оскільки окрім збитків вони нічого не приносять. Потрібно дати змогу розвиватись і далі таким заводам як «Азовсталь», заводи ім. Ілліча, ім. Дзержинського, «Криворіжсталь», «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь» і Донецький комбінат. Проте є й інші, менші металургійні заводи, які стають містоутворюючими. У таких випадках вкрай необхідною є реструктуризація металургії, котра враховує внутрішню й зовнішню потреби в металі, його рентабельність.[3]

Стратегія підвищення конкурентоспроможності металургійного комплексу України на зовнішніх ринках має спиратися на стабільні фінансові джерела, які необхідні для проведення докорінної реконструкції технологічної бази галузі, модернізації, насамперед у напрямі підвищення енергоефективності та ресурсозбереження.

Список літератури:

1. Беззубченко, О.А Оцінка конкурентоспроможності галузей національної економіки в Умовах глобалізації [Текст] / О.А Беззубченко //Економічний простір – 2009.- №21.-С. 85-93.

2. Черніков, Д.В Аналіз ринку металів в умовах світової економічної кризи та його вплив на формування державного бюджету України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.customs.gov.ua/ dmsu/control/uk/publish/article

3. Панченко В.Г. Механізми і інструменти подолання кризи в промисловому комплексі України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uspishnaukraina.com.ua/uk/news/1197.html