Пашко Р.Б.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

Економічна доцільність та соціальна необхідність державного регулювання фондового ринку

Становлення фондового ринку, розбудова його внутрішньої інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення системи регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового ринку, наявність великої кількості професійних та непрофесійних учасників, величезні обсяги різноманітних угод, що укладаються, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших факторів створюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як наслідок призводить до падіння його ефективності.

Вагомий внесок у розвиток теорії і практики державного регулювання фондового ринку зробили Дж. Стігліц, Т. Кембелл, Г. Марковіц, Е. Нікбахт, Р. Тьюлз, Ю. Фама, У. Шарп та ін..

Серед вітчизняних дослідників цієї проблеми доцільно назвати М. Алєксєєва, Л. Алексеєнко, В. Корнєєва, В. Колесника, Ю. Кравченка, П. Бороздіна, В. Гейця, А. Ковальова, Н. Кузнєцова, А. Кузнєцову, О. Мозгового, О. Ромашка, С. Румянцева, та інших.

Однак, у науковій літературі відсутні комплексні науково обґрунтовані дослідження щодо побудови цілісної системи функціонування та регулювання розвитку фондового ринку, в т.ч. щодо оцінки ефективності використання методів регуляторної політики.

Регулювання фондового ринку повинно передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов’язкових для всіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що є закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушить (“Dura lex sed lex” — “Суворий закон, але це закон”, як говорили ще стародавні римляни, маючи на увазі, що закони треба виконувати). Це підтримує віру людей у необоротність позитивних змін, без якої не може розвиватись ринкова економіка. Що стосується великих інвесторів і емітентів цінних паперів, деякі обмеження їх «свободи» державним контролем – лише невелика плата за стабільність, довіру і забезпечення законності в їх сфері, які дозволять забезпечити державний контроль [3, 215].

Весь досвід економічного розвитку показує, що висока якість фондових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання.

По-перше, високоякісний, добре відрегульований фондовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов’язують з конкретною країною. Завжди знайдуться ті, хто буде проти жорстких мір і норм, що регулюють фондовий ринок. Але кожного разу, коли якась фірма надає неправильну і не таку інформацію, або коли хтось здійснює тиск з метою змінити інформацію, не оголошені раніше зміни в системі продажу цінних паперів, падає престиж держави на світових ринках капіталу, що приносить збитки всім підприємствам і користувачам капіталу в країні. Тому потрібен якісний контроль над фондовим ринком, який починається на ранніх етапах його розвитку і з часом завойовує повагу як з боку користувачів капіталу, так і з боку інвесторів.

По-друге, якісний, добре відрегульований ринок - це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Сьогодні іноземні джерела капіталу складають значну долю в загальному обсязі інвестуючих заощаджень. Та внутрішні заощадження можуть і повинні відігравати важливу позитивну роль в економіці [2, 612-613].

По-третє, висока якість фондового ринку підвищує динамічність системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки. Справа в тому, що пайова форма фінансування, використання акцій для забезпечення економічного зростання створюють враження економічного плюралізму і закріплюють ідеологічну основу змін. Населення бачить, що перехід до ринкової економіки створює шляхи для розвитку особистості та росту благополуччя. Але сам контроль над фондовим ринком не в змозі вирішити соціальні проблеми, коріння яких сягають в історію. Тому для регулювання фондового ринку втручання держави повинно бути обов’язковим.

Регулювання фондового ринку - це один із видів державної політики, тому її слід розглядати в аспекті ролі держави у сфері випуску й обігу інвестиційних цінних паперів. Цю роль можна тлумачити як функцію управління, функцію участі, функцію впливу, функцію регулювання. Стосовно фондового ринку держава виконує кожну з цих функцій, але пріоритет безперечно належить останній з названих. Саме регулювання забезпечує оптимальний рівень впливу держави на фондовий ринок.

Необхідність державного регулювання фондового ринку обумовлюється рядом причин:

По-перше, на ринку, де знаходяться в обігу різні види цінних паперів та їх похідних, реалізуються загальнонаціональні інтереси держави, а саме:

· підтримання процесу розширеного відтворення суспільного виробництва, як основи формування та подальшого розвитку соціально-орієнтованої економіки країни;

· зміцнення політичного та економічного суверенітету держави;

· піднесення міжнародного авторитету держави;

· забезпечення активної та збалансованої інвестиційної політики країни;

· встановлення соціальної стабільності в суспільстві;

· формування сучасної структури власності та методів управління в галузях, що мають загальнодержавне значення з врахуванням інтересів суспільства;

· відновлення довіри населення до держави [4, 307].

По-друге, на фондовому ринку постійно присутні та активно взаємодіють інтереси різних його учасників - емітентів, інвесторів, професійних учасників, інститутів-регуляторів. Ці інтереси можуть вступати в протиріччя між собою і з метою забезпечення стабільності та правового впорядкування ринку, регламентації взаємовідносин між усіма його учасниками держава запроваджує відповідну систему регулювання.

По-третє, головною діючою особою на фондовому ринку виступає інвестор - як вітчизняний так і іноземний. На будь-якому фондовому ринку найбільш масовим інвестором є населення. Але характерною рисою останнього є те, що цей інвестор не має спеціальних знань та кваліфікації з питань фондового ринку. А тому, без створення надійної системи захисту прав та майнових інтересів громадян, а також інших інвесторів неможливо забезпечити подальший розвиток ринку капіталу (фінансового ринку). Це під силу лише державі.

Таким чином, державне регулювання фондового ринку означає здійснення державою та її інститутами системи заходів щодо впорядкунання, контролю та нагляду за фондовим ринком з метою забезпечення його соціальної справедливості, прозорості, надійності і відкритості та запобігання зловживанням і порушенням на ньому.

Література:

1. Калач Г.М. Сучасні тенденції фінансової політики у сфері фондового ринку // Актуальні проблеми економіки.- №6 (96).- 2009.- С.217-218.

2. Кравченко Ю.Я. Фондовый рынок: Учебное пособие.- К.: Дакор, КНТ, 2008. С.611-615.

3. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. – Київ: КНЕУ, 1999. – С.215-216

4. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник.- Видання 2-ге, доповнене.- К.: Кондор, 2004.- С. 307-309.