доц. Присяжнюк С.В., Стецюк А.О.

Складання та аналіз балансу як єдиний процес.

На стабільність економічного розвитку держави позитивно впливає налагодження тісних господарських зв’язків між суб’єктами господарювання. У цьому контексті важливо забезпечити високу фінансову стійкість суб’єктів ринку, що сприятиме мінімізації фінансових ризиків для всіх учасників розрахунків, скороченню неплатежів, активізації кредитних відносин і, врешті, підвищенню ефективності економічних процесів у господарському обороті України, суттєву роль у якому відіграє підприємницький сектор. Підприємства цього сектору особливо чутливі до коливань економіки по відношенню до курсу валют, фінансових відносин з іншими країнами, впливу міжнародних фінансових стандартів у процесі виробництва продукції. Відтак об’єктивною умовою підтвердження їх ефективної діяльності протягом року є дотримання показників фінансової стійкості, основні з яких розраховуються на підставі балансу.

За балансом як формою фінансової звітності зовнішні і внутрішні користувачі мають змогу оцінити стан ресурсів підприємства та джерела їх формування, а також ступінь фінансової незалежності.

Проблемам змісту, форми та методики складання балансу присвячені праці багатьох вчених, а такі відомі дослідники, як І.Ф. Шер, І.П. Руссіян, висунули баланс на передній план теорії бухгалтерського обліку. Суттєвий вклад у розвиток теоретичних питань балансу як елементу методу бухгалтерського обліку внесли вітчизняні науковці, зокрема Ф.Ф. Бутинець, Й.Я. Даньків, О.А. Дубінін, М.В. Кужельний, Ю.А. Кузьмінський, М.Я. Остап’юк, В.В. Сопко , В.П. Солдатов.

Окремі дослідники пов’язують проблеми балансу з питаннями розробки та удосконалення методики аналізу фінансової стійкості. Так, глибокий аналіз поняття фінансової стійкості та факторів, що впливають на її формування, в міжнародному досвіді проведено Д.Б. Базаржановим; Л.В. Донцовою та Н.А. Нікіфоровою сформульовано завдання аналізу фінансової стійкості. Сутність поняття фінансової стійкості визначають Л.А. Лахтіонова, В.В. Бочаров, Ю.С. Значний вклад у розвиток економічного аналізу підприємств вніс український вчений М.І. Яцків. Ним обґрунтовано роль економічного аналізу в підвищенні ефективності роботи підприємств, розробці управлінських рішень та доведено значення системного економічного аналізу для комплексної оцінки діяльності підприємств.

Втім, здебільшого баланс і методика аналізу фінансової стійкості розглядаються та досліджуються окремо, внаслідок чого складання балансу перетворюється на технічну роботу, а проведення аналізу його показників потребує додаткових розрахунків. Метою нашої статті є складання балансового звіту підприємства, виявлення можливих джерел фінансування активів балансу підприємства.

Складання та аналіз балансу слід взаємопов’язувати, розглядаючи як єдиний процес, що сприятиме підвищенню якості аналізу фінансової стійкості. Визначено, що форма балансу має відповідати потребам його наступного аналізу, тобто оцінка статей та розміщення їх у балансі має максимально спрощувати процедуру аналізу, підвищувати його інформативність та достовірність. У свою чергу, принципи та методика аналізу фінансової стійкості мають розроблятися, виходячи із природи, сутності та форми діючого балансу. Комплексне вивчення сутності балансу, процесів його складання та аналізу дозволить максимально ефективно використовувати балансову інформацію для аналізу фінансової стійкості підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства відіграє особливу роль у системі управління фінансовими ресурсами підприємства. Одним з індикаторів фінансового стану підприємства є якість бухгалтерського балансу, що характеризує раціональне співвідношення між майном і джерелами коштів та визначає здатність підприємства своєчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями .Також важливим є фінансове прогнозування ,яке передбачає визначення майбутнього стану підприємства на підставі сформованих традицій його розвитку. Головне призначення фінансового прогнозування полягає у забезпеченні збалансованості активів і пасивів балансу підприємства у майбутньому у зв’язку зі зміною обсягів виробництва і реалізації продукції, визначенні раціональних джерел фінансування активів підприємства. З метою фінансового стану підприємства і якості бухгалтерського балансу використовуються фінансові коефіцієнти, знання яких повинні відповідати раціональній структурі балансу. На практиці фінансові коефіцієнти визначаються, як правило , на основі статистики діяльності підприємства з різним рівнем фінансового благополуччя. Згідно МСФЗ інформація, яка підлягає поданню безпосередньо у балансі, як мінімум, безпосередньо баланс має включати рядки, які подають такі

суми тією мірою, якою вони подані

a) основні засоби;

б) інвестиційна нерухомість;

в) нематеріальні активи;

г) фінансові активи (за винятком сум, зазначених в ґ), є) та ж));

ґ) інвестиції, обліковані із застосуванням методу участі в капіталі;

д) біологічні активи;

е) запаси;

є) торговельна та інша дебіторська заборгованість;

ж) грошові кошти та їхні еквіваленти;

з) торговельна та інша кредиторська заборгованість;

и) забезпечення;

і) фінансові зобов’язання (за винятком сум, зазначених в з) та и));

к) зобов’язання та активи щодо поточного податку, як визначено в

МСБО 12 “Податки на прибуток”;

л) відстрочені податкові зобов’язання та відстрочені податкові

активи, як визначено в МСБО 12;

м) частка меншості, подана у власному капіталі;

н) випущений капітал і резерви, що відносяться до акціонерів

материнського підприємства.

Безпосередньо баланс має містити рядки, які подають такі суми:

а) загальну суму активів, класифікованих як утримувані для продажу,

та активів, включених у ліквідаційні групи, класифіковані як

утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5 “Непоточні активи,

утримувані для продажу, та припинена діяльність”;

б) зобов’язання, включені у ліквідаційні групи, класифіковані як

утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5.

Набуті таким чином фінансові коефіцієнти дають підстави для визначення граничних значень показників структури балансу.

У прогнозному балансі підприємства концентрують результати усіх бюджетів, оскільки в ньому віддзеркалюються дані фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Якщо усі бюджети складено правильно, то в прогнозному балансі сума активів має дорівнювати сумі зобов’язань підприємства.

Розроблення прогнозу балансового звіту здійснюється на підставі аналізу балансу за минулі періоді з метою виявлення причин зміни валюти балансу та внесення пропозицій щодо збільшення валюти балансу у майбутньому періоді.

На наш погляд, для загальної оцінки валюти балансу підприємства треба скласти спрощений баланс, в якому об’єднуються в окремі групи однорідні статті. Оцінка валюти балансу здійснюється на підставі виявлення “хворих” статей балансу, а саме: наявності у балансі суми статі “збитки звітного періоду”, яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства – в результаті чого поганий його фінансовий стан;

наявності сум за дебіторською заборгованістю, не сплачено вчасно;

наявності сум за статтею “Інші оборотні активи”, наявності простроченої кредиторської заборгованості. У балансі відображаються активи, зобов’язання і власний капітал підприємства.

Згідно П(С)БО 2 «Баланс» згортання статей активів і зобов’язань є недоступним , окрім випадків, що передбачені в даному стандарті. Активи відображаються в балансі за умови, що оцінка його може бути вірогідно визначена й очікується одержання у майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Витрати на придбання і створення активу не можуть бути відображені в Балансі , включаються до складу витрат звітного періоду звіті про фінансові результати. Зобов’язання відображається в Балансі, якщо його оцінка може бути вірогідно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому результаті його погашення.

Порівнюючи національні і міжнародні стандарти фінансової звітності можна зробити висновок, що суттєвої різниці між ними немає .

Загалом комплексний підхід до дослідження балансу підприємства як інформаційної системи аналізу фінансової стійкості забезпечує поєднання в єдиному логічному ланцюгу з одного боку вимог, принципів та правил щодо складання балансу як форми фінансової звітності, з другого – принципів та методики аналізу фінансової стійкості. Це підвищує значення інформаційного потенціалу, яке узагальнює баланс підприємства. Тільки у такий спосіб можливо забезпечити високу якість аналізу фінансової стійкості та обґрунтувати пропозицій з її оптимізації. Важливу інформацію з балансу дістають і аудитори , які отримують можливість вибрати правильні рішення в процесі своєї робити, планувати перевірки , виявляти слабкі місця в системі обліку, різні помилки у зовнішній звітності клієнта. І нарешті ,аналітики для аналізу фінансового стану підприємства також використовують дані балансу.