Сумець О. М, Ткаченко І. А.

Академія внутрішніх військ МВС України, Харків

ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Сьогодні є незаперечним факт звернення фахівців і вчених, бізнесменів і господарників до логістики для рішення в основному проблем економічного характеру. Що послужило поштовхом для широкого розвитку логістики наприкінці ХХ століття? Які рушійні сили спровокували цей процес? Для відповіді на це питання розглянемо фактори розвитку логістики.

За масштабністю ці фактори варто класифікувати на глобальні і субглобальні. Необхідність такої класифікації викликана нагальною потребою системного підходу до вивчення в більшій мірі зовнішніх факторів, оскільки вони є сьогодні визначальними у розвитку логістики як практичної науки.

Розглянемо глобальні фактори.

1. Міжнародна експансія промисловості. Цей фактор спонукає фактично всі великі компанії до участі в бізнесі за межами своєї країни. У зв'язку з цим організації тепер перебувають у постійному пошуку в межах суші і води земної кулі кращих варіантів доставки, збереження, розподілу і збуту своєї продукції. І в цьому їм допомагає логістика.

2. Ріст міжнародної торгівлі. Даний факт зафіксований Програмою дій «Порядок денний на ХХI століття (AGENDA 21)», що була схвалена Конвенцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Саміт «Планета Земля», 1992 р.). У даному документі зазначено, що «за останні роки світова торгівля продовжувала зростати більш інтенсивно, ніж світове виробництво. Відкрита, справедлива, надійна, недискримінаційна багатобічна система торгівлі, що погоджується із цілями постійного розвитку, веде до оптимального розподілу глобального виробництва відповідно до конкурентоздатності і є вигідною для всіх торговельних партнерів». Зазначена вигода сьогодні багато в чому підсилюється завдяки логістиці, що інтегрує діяльність міжнародних фірм і компаній для досягнення найбільш високих результатів.

3. Міжнародний поділ праці і кооперація. На світовому ринковому просторі сьогодні йде інтенсивний процес утворення нових і трансформація існуючих транснаціональних компаній, які змушені використовувати в бізнесі глобальні логістичні канали і ланцюги, що пов'язано з можливостями підвищення віддачі на вкладений капітал, використанням логістичних посередників в інших країнах (де більш низькі тарифи), а також сприятливими фінансовими умовами.

4. Необхідність забезпечення конкурентних переваг на світовому ринку збуту продукції. У Програмі дій «Порядок денний на XXI століття (AGENDA 21)» зазначено, що «…все більша увага приділяється підвищенню ролі підприємств і особисто конкурентоздатності ринків на основі впровадження політики, що передбачає конкуренцію». Це може бути досягнуто, насамперед, за рахунок швидкої адаптації товаровиробників до умов ринкового середовища, і попиту на продукцію. Успіх у досягненні сильної конкурентної позиції на ринку можливий за умови використання логістики.

5. Зміна філософії ринку. Сьогодні світова економіка переживає наступну фазу трансформації ринку, а саме перехід від «ринку продавця» до «ринку покупця». Це спричиняє:ускладнення системи ринкових відносин і підвищення вимог до якісних характеристик процесу розподілу, ріст «диктату споживача» стосовно виробників і їхніх партнерів по бізнесу.

6. Зростаюча економічна міць регіонів. Цей процес представляє більш широкі можливості переміщення матеріалів через збільшення споживання продуктів. Більш сильна економіка має й більш ефективну логістику завдяки більш удосконаленій інфраструктурі.

7. Зростаючий дефіцит ресурсів. Це проблема глобального характеру номер один. Результати її обговорення знайшли відбиття в Програмі дій «Порядок денний на XXI століття (AGENDA 21)»: «…збільшується використання людством енергії, води і інших ресурсів як у валовому обсязі, так і на душу населення, і їхній недолік може виникнути в багатьох частинах світу...». У цьому ж документі підкреслено, що міжнародна співдружність повинна прагнути до:

– забезпечення кращого управління природними ресурсами, при якому враховуються потреби розвитку;

– впровадження більш ефективних виробничих процесів, що ведуть до відсутності відходів або скорочення їхнього обсягу до мінімуму;

– удосконаленню виробничих систем шляхом впровадження таких технологій і процесів, при яких ресурси використовуються більш ефективно і, у той же час, створюється менше відходів, тобто одержання більшого ефекту при менших витратах є одним з найважливіших шляхів досягнення сталості в сфері бізнесу і промисловості;

– розвитку науки: вона повинна продовжувати грати усе більш важливу роль у підвищенні ефективності використання ресурсів, у пошуку нових методів і варіантів розвитку. Вона повинна постійно займатися переоцінкою і сприяти розвитку менш інтенсивних тенденцій в галузі використання природних ресурсів, включаючи інтенсивне використання енергоресурсів у промисловості, сільському господарстві і на транспорті.

Зазначеним документом країнам рекомендовано по необхідності за допомогою міжнародних організацій «… розробляти, застосовувати й впроваджувати економічні підходи і ... нові та удосконалені структури, які стимулюють більш раціональне використання ресурсів».

Як видно, логістика фігурує, принаймні, у неявному виді, практично в кожному зазначеному пункті документу. Сьогодні вже незаперечним є той факт, що в області економії ресурсів логістика має досить широкі можливості, реалізувати які покликані саме «нові і удосконалені структури» – служби й відділи логістики.

До субглобальних факторів розвитку логістики відноситься ріст обсягів виробництва і пов'язане із цим збільшення витрат сфери обігу.

Прокоментуємо даний фактор, використовуючи матеріали економічної і соціальної Ради ООН, що опубліковані Комітетом по внутрішньому транспорту Європейської економічної комісії ООН.

Одержання продуктів і послуг пов'язане з величезними матеріальними витратами. Так, у Європейських країнах у промисловості вони в середньому становлять до 50 % всіх витрат, а в деяких галузях питома вага матеріальних витрат збільшується до 80 – 90 %. Витрати, що пов'язані зі збереженням сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції на складах, становлять у середньому 10 – 15 % для країн Західної Європи і 20 – 28 % для держав СНД. А, приміром, в Україні, відповідно до результатів розрахунку фахівців, у більшості галузей економіки в середині 90-х рр. ХХ ст. питомі витрати на виробництво продуктів і послуг були вищими, ніж у Японії, в 2,8 рази, чим у США – в 2,7 рази і чим у Німеччині – в 2,3 рази. Однією з основних причин такого перевищення стало ігнорування принципами логістики.

У західних країнах близько 93 % часу руху товару від джерела сировини до кінцевого споживача витрачається на його проходження по різних каналах постачання, збуту і на збереження, тобто на логістичні операції. Скорочення цієї складової дозволяє прискорити оборотність капіталу і, відповідно, збільшити прибуток, одержуваний в одиницю часу, а також знизити собівартість продукції. А щодо виробництва товарів, як свідчить статистика, то цей цикл займає лише 2 % від сумарного часу циклу процесу виробничо-комерційної діяльності.

Проведені у Великобританії дослідження виробничого циклу продукції, включаючи її доставку кінцевому споживачеві, показали, що у вартості товару, що потрапив до споживача, більше 70 % становлять витрати, що зв'язані зі збереженням, транспортуванням, упакуванням і іншими операціями, які забезпечують просування матеріального потоку.

Досить висока частка витрат на логістику в кінцевій ціні товару показує, які резерви поліпшення економічних показників суб'єктів господарювання містить оптимізація управління матеріальними потоками шляхом удосконалення конкретних логістичних операцій. Даний інструментарій для підприємств, фірм і компаній є досить ефективним у конкурентній боротьбі за стійкі позиції на ринку.

Наведені фактори розвитку логістики свідчать про нагальну необхідність розвитку в Україні мережі логістичних ланцюгів пересування матеріальних потоків, сучасної транспортної і дорожньої інфраструктури і т. п.