Дорош М.В.

Науковий керівник: Гудима Р.Р.

Буковинська державна фінансова академія

Проблемні аспекти розвитку інноваційного сектору України

Вичерпання чинників екстенсивного економічного розвитку обумовлює постійне посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, адекватних сучасному стану розвитку світової економіки. Саме тому розвиток високотехнологічної економіки є визначальним фактором економічного зростання, адже перехід економіки на виробництво високотехнологічної продукції супроводжується кардинальним зниженням рівня матеріалоємності та енергоємності виробництва, зростання продуктивності праці та підвищення конкурентоспроможності економіки країни.

На даний час ні для кого не секрет, що Україна займає досить слабку позицію на світовому ринку високотехнологічної продукції та послуг, хоча насправді ця позиція не відповідає реальному, досить потужному науково-технічному потенціалу країни. Звідси випливає судження про існування нереалізованих можливостей з боку українських виробників наукомістної продукції. Дане явище зумовлене різноманітними перешкодами, що заважають ефективному розвитку високотехнологічних ринків України. Головною є проблема відсутності позитивних зрушень у галузевій структурі української економіки. Для України характерним є вкрай низькі показники експорту високотехнологічних товарів і послуг, зумовлені формуванням типу міжнародної конкурентоспроможності, що базується на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів і робочої сили. Наявні передумови для формування високотехнологічного типу конкурентоспроможності не використовуються належним чином, про що свідчать розриви у рівнях ліцензійних платежів і високотехнологічного експорту, які можна спостерігати у міжнародних рейтингах конкурентоспроможності.[3, с.33]

Наступним не менш вагомим недоліком щодо технологічного розвитку в Україні є відсутність відповідного механізму правового регулювання діяльності даного сектору. В Україні на сьогодні, на жаль, гостро не ставиться питання про розробку і широке використання високих технологій та про інноваційний розвиток економіки. Можна припустити, що дані проблеми присутні саме через відсутність відповідної правової бази й умов ресурсного забезпечення. Адже саме за допомогою законодавства можна забезпечити концентрацію ресурсів на провідних напрямках науково-технологічного відновлення виробництва і сфери послуг у країні, можна також забезпечити суспільство високотехнологічною, конкурентоспроможною, екологічною продукцією та відповідними послугами. Втручання держави у розвиток високотехнологічного сектору методом законодавчого регулювання може також позитивно відобразитись на експортному потенціалі держави, що саме по собі забезпечить вихід нашої продукції на світовий ринок.

Ще одним фактором, який не дозволяє в повній мірі реалізувати українській економіці її потенціал та зайняті більш високі позиції на світовому ринку технологій є обмежений доступ приватного капіталу до високотехнологічного сектору України. Адже підприємства авіаційної, ракетно-космічної галузей, галузей радіоелектроніки, обчислювальної техніки, точного приладобудування належать здебільшого до переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації (згідно із законодавчими актами України). Отже саме через відсутність вітчизняного й іноземного приватного капіталу в статутних фондах підприємств обмежується доступ високотехнологічних підприємств до фінансового ресурсу та ефективного менеджменту.[1, с.82]

Не менш важливим та вагомим фактором порівняно з вище переліченими є факт присутності в нашій економіці низької активності вітчизняних підприємств щодо питань створення на договірній основі високотехнологічних об’єднань для реалізації окремих науково-виробничих проектів за участі українських підприємств та провідних компаній інших країн.

Відсутність в Україні системи податкових стимулів (різноманітних податкових пільг) щодо використання винаходів, виробництва, розробки та впровадження нових технологій також негативно відображається на розвитку високотехнологічного сектору в цілому.

На сьогодні ми можемо бачити слабкий вплив ринкових важелів регулювання. Можливо це спричинено деякою нерозвиненістю українського ринку цінних паперів, валютних бірж, внутрішнього ринку системних виробничих інновацій, зокрема технологій. Також спостерігається незавершення формування великих науково-виробничих структур, економічно стійких, здібних до формування власних чинників саморозвитку і до здійснення всього відтворювального циклу.[2, с.45]

Загалом ігнорування Україною світових тенденцій розвитку високотехнологічного сектору з кожним роком наближає національний сектор високотехнологічного виробництва до втрати його науково-технологічного потенціалу, а це, в свою чергу, загрожує технологічній безпеці країни та можливості мати власні конкурентні переваги.

ЛІТЕРАТУРА:

1. І.Г.Яненкова. Напрями ефективного залучення організації ресурсу інноваційно-технологічного розвитку економіки України // Економіка і Держава. – 2008. - №6. – с.80-84.

2. М.І.Сайкевич, Л.Є.Лебединець. Вплив міжнародного кредитування на перспективи розвитку економіки України // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №6. – с.43-48.

3. Л.Федулова. Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України // Економіст. – 2009. - №1. – с.32-36.