Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Клімова О. І., аспірант

Донецький державний університет управління

державНЕ РЕГУЛЮВАННЯ транСФОРМАЦІЙНИХ

ПРОЦЕСІВ В економіці

Як доказує економічна теорія і свідчить практика, найбільш відчутні позитивні результати в процесі структурних перетворень досяжні при використанні того методологічного підходу, який передбачає активну роль держави в структурних трансформаціях.

Незважаючи на те, що із розвитком світового господарства ринок став на сьогодні найбільш ефективною формою його соціально-економічної організації, загальновизнаним є той факт, що можливості ринкової системи до саморегулювання обмежені. Навіть країнам із розвиненою ринковою економікою властиві недосконалість та недостатня ефективність, що може компенсувати державне регулювання. Ще Дж. М. Кейнс відмічав, що: «Розширення функцій уряду… – … єдиний можливий спосіб уникнути повного руйнування існуючих економічних форм…» [1, с. 455].

У країнах із транзитивною економікою, до яких наразі фактично можна віднести і Україну (незважаючи на визнання її країною з ринковою економікою), сам ринковий механізм не виникає автоматично, одразу ж після прийняття рішення про перехід до ринку, а створюється суспільством шляхом кропіткої і достатньо тривалої роботи за активної участі держави. Адже на даному етапі соціально-економічного розвитку наша країна ще й досі далека від ідеалів вільного ринку. Отже, визначення напрямків, методів і форм державного регулювання для неї – принципово важливе й актуальне завдання.

Зазвичай у ринковій економіці визнається необхідним закріплення за державою таких класичних функцій, як: забезпечення економічної безпеки країни; виробництво суспільних благ; підтримання стабільності економіки; забезпечення законності у сфері господарювання; соціальний захист населення та ін.

Із розвитком суспільства, структурними змінами в організації та технічному озброєнні суспільного виробництва відбувається розвиток і зміна функцій держави, її ролі в економічній та соціальній сфері життя суспільства.

Слід також відзначити, що роль держави має якісні відмінності на етапах становлення, формування й початкового розвитку ринкової економіки та в умовах функціонування добре налагодженої і відрегульованої ринкової економіки, що вже давно склалася. Відсутність державного регулювання в період трансформації економіки призводить до неминучого нарощування хаотичних процесів, консервації негативних тенденцій та явищ.

Визначальними характеристиками розвиненої ринкової економіки сьогодення є зростання ролі інформатизації. Однак доступ до нових інформаційних технологій та отримання достовірної інформації всіма суб’єктами господарювання – це сфера державних інтересів у всіх країнах, що претендують на гідне місце у світовому економічному просторі.

Загальновизнаною особливістю ринку є недоінвестування у людський капітал. Загальновизнаним є той факт, що людський капітал є вадливим чинником економічного зростання. У цьому зв’язку на державу покладається важливе зобов’язання з надання своїм громадянам можливості отримання якісної та відповідної вимогам сьогодення освіти.

Як єдиний достатньо потужний, особливо у постсоціалістичній економіці, інститут, реально спроможний на проведення подібних заходів, держава з самого початку зобов’язана взяти на себе відповідальність за виконання таких задач [2, с. 25-26]:

підтримування виробництва на життєздатних діючих підприємствах при
одночасному регульованому згортанні заздалегідь безперспективних та санації тих, які не можуть пристосуватися до ринкового середовища;

забезпечення підтримуючих інвестицій, необхідних для безперебійного функціонування основних систем життєзабезпечення, а також для запобігання технологічним та екологічним катастрофам;

соціальна підтримка робітників, що вивільнилися з ліквідованих або
реорганізованих підприємств;

антимонопольне регулювання та сприяння підприємництву, особливо
малому та середньому бізнесу, що створює робочі місця та збільшує
виробництво товарів і послуг;

стимулювання економічно прогресивних структурних зрушень в економіці з використанням методів фіскального характеру, зокрема, шляхом введення плати за природні ресурси та забруднення навколишнього середовища, а також більш жорстких прямих обмежень;

підтримка приватних інвестицій та банківського інвестиційного кредиту, передусім по проектах інвестицій, що відповідають прийнятим пріоритетам;

сприяння формуванню інституційних інвесторів та інших інститутів, що надають послуги підприємствам в інвестиційній діяльності, реорганізації та
перепрофілюванні;

організація ефективного використання зарубіжних кредитів та створення
сприятливого законодавчо-правового клімату для прямых іноземних
інвестицій;

поступове зближення структури світових і внутрішніх цін, що регулюється через поетапне зниження ставок експортного тарифу, а також активне просування національної продукції на зовнішній ринок;

збереження інноваційного потенціалу та закладання основ подальшого
економічного росту випереджаючими темпами в передових галузях;

Таким чином, низка найважливіших складових соціально-економічного життя суспільства у трансформаційний період залежить від державної політики.

Література:

1. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс. – М.: Прогресс, 1978. – 495 с.

2. Сазонова Г. А. Структурная трансформация экономических систем [Электронный ресурс]: дис. ... д.-ра кон. наук: 08.00.05; защищена ; утв. / Сазонова Галина Александровна. – М., 2003. – 396 с.