Экономические науки/9. Экономика предприятия

К.е.н. Басюркіна Н.Й.

Одеська національна академія харчових технологій

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ АГРОПРОМИСЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

Економічна криза і політична нестабільність в Україні заподіяли негативний вплив на всі сектори економіки, що відобразилося на зменшенні макро- і мікропоказників, призвело до падіння темпів економічного розвитку країни, погіршенню соціальної і екологічної ситуації в країні. Україна з розвинутої перетворилася в країну, яка розвивається. Сьогодні велика чисельність підприємств різних галузей економіки призупинили або скоротили свою діяльність і знаходяться на межі виживання. Завдяки історичним і кліматичним умовам агропромисловий сектор залишається одним з працюючих. Але середні і малі агропромислові підприємства не в змозі забезпечити населення України якісними вітчизняними недорогими харчовими продуктами у необхідних обсягах. Більшість великих підприємств, які існували в радянські часи, зруйновано, але тільки величезні агропромислові інтеграційні об’єднання зможуть забезпечити продовольчу безпеку країни і стати основою стійкого розвитку економіки.

Тому наведені питання є актуальними в сучасних трансформаційних умовах і коли необхідно створити методичний підхід для визначення економічної ефективності агропромислових підприємств.

На протязі довготривалого часу в економічній літературі ведеться дискусія про критерії і показники економічної ефективності. Для розробки єдиної методики визначення економічної ефективності агропромислових підприємств слід проаналізувати повний цикл процесів, які відбуваються в агропромислових секторах економіки (рис. 1).

Рис. 1 – Повний цикл процесів агропромислового сектору економіки

До сектору виробництва сільськогосподарської сировини слід віднести сільське господарство і окреслити процеси, які відбуваються з сировиною в цій сфері: її виробництво (збір, отримання), транспортування, зберігання, реалізація і споживання (у непереробленому вигляді), переробка.

До сектору переробки сільськогосподарської сировини слід віднести харчову промисловість і визначити, що відбувається у цій сфері: переробка сільськогосподарської сировини, тобто виробництво харчової продукції, її зберігання, транспортування і реалізація.

До сектору реалізації готової харчової продукції (або переробленої сільськогосподарської сировини) доцільно віднести сферу торгівлі і охарактеризувати процеси, які при цьому відбуваються: зберігання, транспортування і реалізація готової харчової продукції.

Існує також сектор споживання готової харчової продукції і непереробленої сільськогосподарської продукції (сировини у свіжому вигляді), тому представляється необхідним охарактеризувати купівлю і споживання.

Комплексна (єдина) методика визначення економічної ефективності повинна охоплювати ефективність процесів у всіх секторах економіки.

Для цього представляється доцільним визначити класифікацію продукції за специфічними ознаками для різних секторів економіки. Крім того, слід зауважити, що саме є продукцією для різних секторів:

- для сільського господарства – це сільськогосподарська сировина;

- для харчової промисловості – це харчова продукція.

В сектори реалізації і споживання надходять сільськогосподарська сировина і перероблена харчова продукція.

Сільськогосподарську сировину можна класифікувати за ознаками:

- походження, галузі сільського господарства – продукція тваринництва або рослинництва;

- придатності до кінцевого споживання - у свіжому і/або переробленому вигляді;

- термінів зберігання - швидкопсувна або та, яка підлягає тривалому зберіганню;

- якості, екологічності - вирощена в екологічно чистих районах або ні, з використанням добрив і добавок або ні і т.д.

Продукцію харчової промисловості можна розділити за ознаками:

- галузі харчової промисловості - продукція молокопереробної, м’ясопереробної, зернопереробної, комбікормової, борошномельної, хлібобулочної, кондитерської, спиртової, виноробної, лікеро-горілчаної, безалкогольних напоїв, консервної, цукрової, олійножирової галузі;

- термінів зберігання - швидкопсувна або та, яка підлягає тривалому зберіганню;

- придатності до реалізації і споживання – готова продукція або та, яка споживається і/або як напівфабрикат;

- якості, екологічності - з екологічно чистої сировини або ні, з вмістом геномодіфікованих добавок або ні і т.д.

Отже, з наведеної класифікації виходить, що до сфер реалізації і споживання сільськогосподарська продукція може надходити в свіжому і переробленому вигляді.

Для розробки методики економічної ефективності агропромислового виробництва необхідно дослідити які підприємства входять до кожного сектору і дати їх класифікацію. Можна погодитись із загальноприйнятим підходом, згідно якого підприємства класифікуються:

- за розмірами і річним доходом від реалізації продукції - малі (з чисельністю до 50 чоловік і загальним доходом до 50000 євро за курсом НБУ), середні (50 ¸ 1000 чоловік, 50000 ¸5000000 євро відповідно), великі (більш, ніж 50 чоловік і 5000000 євро відповідно);

- за формами власності з точки зору українського законодавства – приватні, колективні, державні, муніципальні. Слід зауважити, що державних підприємств в агропромисловому секторі економіки після проведення реформ, на жаль, не залишилось.

Згідно діючого законодавства України у підприємства є можливість створювати об’єднання у вигляді асоціацій, корпорацій, холдингів, консорціумів і концернів.

Окрім того, з наведеної схеми видно, що процеси зберігання, транспортування і реалізації притаманні всім трьом секторам – сільському господарству, харчовому виробництву і торгівлі. Тому в методиці визначення економічної ефективності слід відокремитися від ефекту дублювання витрат і результатів в різних секторах. Спільним є те, що у всіх секторах в різній мірі використовуються однакові елементи виробництва: засобі і предмети праці, а також сама жива праця.

Процеси у сфері споживання також мають свої особливості, а саме: можна розділити приватне кінцеве споживання і виробниче споживання, які відрізняються тим, що при кінцевому споживанні не відбувається подальшої реалізації харчової продукції, тобто в наявності тільки процеси купівлі. Приватне кінцеве споживання характеризується мірою переробки харчової продукції. Виробниче споживання характеризує сферу громадського харчування і охоплює ресторани, кафе, бари, готелі, заклади охорони здоров’я, освіти і культури.

Методики визначення економічної ефективності окремо в харчовій промисловості, сільському господарстві, торгівлі і громадському харчуванні існують [1, 2].

Питання полягає у формуванні єдиної комплексної методики визначення економічної ефективності агропромислового сектору економіки.

Необхідною умовою розробки статистично достовірної системи показників є їх спільна розмірність, структура, одиниці виміру, вектор спрямованості та інші.

Узагальнюючий показник представляє собою сукупну економічну ефективність трьох елементів виробництва, виходячи з відношення їх витрат (ресурсів) до корисного (кінцевого) результату і навпаки.

Для розрахунку комплексної економічної ефективності всіх процесів агропромислового сектору від виробництва сільськогосподарської сировини до кінцевого споживання, є можливим і доцільним проводити їх за показниками витрат на одиницю виробленої продукції і рентабельності продукції (або норми прибутку на одиницю витрат).

Вищенаведені висновки можна представити у наступному вигляді:

Е_АПС = Е_сг + Е_хп + Е_т + Е_с , (1)

де Е_АПС - комплексний показник економічної ефективності виробництва і споживання в агропромисловому секторі;

Е_сг - показник економічної ефективності виробництва у сільському господарстві;

Е_хп - показник економічної ефективності виробництва у харчовій промисловості;

Е_т - показник економічної ефективності діяльності у торгівлі;

Е_с - показник економічної ефективності у сфері споживання.

Логічним і обґрунтованим є використання двох показників економічної ефективності виробництва:

Е_АПС = Е₁ Ů Е₂ , (2)

де Е₁ – відношення витрат на виробництво продукції до результату діяльності – реалізованої продукції;

Е₂ – відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.

На основі вищенаведеного підходу авторами розроблено методику визначення економічної ефективності діяльності агропромислових підприємств, яка враховує зв’язки з сировинною базою (сільським господарством) і сферою реалізації готової продукції (торгівлею). В результаті її використання можна вибрати найбільш привабливі інвестиційні проекти, при реалізації яких можливе досягнення максимальної ефективності виробництва.

Література:

1. Осіпов, П.В. Інтегральний виробничий потенціал харчової промисловості /П.В. Осіпов/ – Одесса: Ін-т проблем ринку й екон.-екол. дослідж. НАН України, 2004. – 289 с.

2. Басюркіна, Н.Й. Особливості агропромислової інтеграції в умовах трансформації економіки (на прикладі плодоовочеконсервної галузі) / Басюркіна Н.Й. // Південноукраїнський правничий часопис: наук. журн. – Одеса, 2007. – № 3 – С. 84–89.