Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы исследования  языка

к.ф.н. Кійко С.В.

Чернівецький національний університет, Україна

АСОЦІАЦІЇ ЯК ПРИЧИНА СЕМАНТИЧНИХ ЗМІН

 

На сучаному етапі роз­витку мовознавства більшість семасіологів дійшли вис­новку, що певні семантичні процеси можна пояснити за допомогою законів асо­­­ціації (див. [2; 4; 7; 9]). При цьому під асоціаціями розуміють су­б’єк­­тивні об­рази об’єктивно-логічних зв’язків між предметами і явищами реального світу [1: 331]. Поняття асоціації як явища індивідуальної свідомості упер­ше з’яви­ло­ся в мовознавстві в працях В. фон Гумбольдта [3: 166]. На необхідність асоціа­тив­ного підходу до значення вказували дослідники Казансь­кої лінгвіс­тичної шко­­ли, зокрема М.В. Крушевський. У праці “Нариси науки про мову” вче­ний вказує на необхідність асоціа­тивного підходу до проблеми значення, ос­кіль­ки слово підлягає одночасно як лінгвіст­ичним, так і психічним законам [5: 64].

Мета нашого дослідження – пошук і класифікація різних видів асоціа­цій, які пов’язують носії німецької та української мов з міжмовними омоні­мами (далі – МО), та пояснення причин змін значення МО в кожній окремій мові в руслі психолінг­вістичних робіт.

Одним з перших, хто звернув увагу на асоціації як чинник семантичних змін, був засновник діахронічної семантики Х.К. Райзіг. Він наголошував важ­ли­вість пошуків закономір­ностей семан­тич­них змін і вважав їх причиною «асо­ці­ацію думок у спільноті уявлень», тобто семантичні зміни базуються на пев­них асоціаціях між первинним і похідним значеннями [15: 21-22].

Цю думку розвинув і підтвердив на численних прикладах німецький уче­ний В. Вундт у своїй фундаментальній праці «Психологія наро­дів» [17]. Автор стверджує, що найбільш важливу роль у зміні значення слова відіграють асо­ціації [17: 570]. Він зводить всі види зміни значень до «загальних асоціативних законів», до яких він відносить «зв’язки тотожності, просторово-часові суміжні зв’язки і усунення непоєднуваних елемен­тів» [17: 622].

Проти такого трактування ролі асоціацій у зміні значення слів виступає Г.Шпербер. Він зазначає, що асоціації можуть бути лише передумо­вою семан­тич­них змін, і наводить такі приклади для фаль­си­фікації теорії В.Вунд­­та: “Асо­ціа­тивний зв’язок між волоссям і головою на­стіль­ки міцний, на­скільки можна собі уявити, але жодна нормальна людина не вживатиме один ви­раз для по­зна­чення іншого” [16: 34]; “Нема жодної мови, в якій ніс на­був би зна­­чення “око”, хоча тут асоціація на основі просторово-часової су­між­­ності на­с­тільки ж оче­видна, як і у випадку ніс – “передгір’я”?” [16: 58]. Не­мож­ли­вість пояснити такі явища в рамках теорії В.Вундта вказує на те, що психоло­гічні зако­ни асоціації можуть бути лише передумовою, а не причиною зміни значень слів  [16: 58].

Ніяким чином не зменшуючи заслугу Г. Шпербера як предтечі психо­лінг­вістики, який першим виявив і описав роль афекта як однієї з головних причин зміни значення слова, ми дозволимо собі не погодитися з його кате­горич­­ними висновками щодо асоціацій. Справа в тому, що Г. Шпербер наво­дить як контр­аргумент асоціативні зв’язки ніс – око, голова – волосся, які, по-перше, штучно створені без опитування інформантів. Так, у нашому асоціативному експери­мен­ті жоден з інфор­мантів не навів до слова ніс реакції око. Аналогічні дані отримані також Ю.М. Карауловим: інфор­манти навели до слова ніс серед всьо­го іншого реакцію окуляри, але не око [9: 176-177]. По-друге, не всі зміни зна­чень слів можна пояснити афектом, тобто роль афекту в зміні значення сильно перебільшена. Так, емо­цій­ні момен­ти мог­ли дійсно відіграти вирішальну роль при витісненні свн. houbet сучасним нім. Kopf (первинне значення – “горщик”) [16: 31]. Але набагато частіше зустрі­ча­­ють­ся випадки зміни значень емоційно не­за­барв­лених слів, які важко поясни­ти афектом. І, головне, при асоціа­ціях важ­ли­во розглядати не стимул і реакцію, а лише зв’язок між ними, проміжну ланку, яка й буде чинником змі­ни значення. Так, нім. Nase отримало значення Vorgebirge за раху­нок проміжної лан­ки “те, що знахо­дить­ся попе­реду”. У випадку Nase i Auge такої проміжної ланки не існує. Тому однією з при­чин розвитку значень ми вважаємо відно­шен­ня між словом-сти­му­­лом і сло­вом-реакцією, яке ми позначаємо в ро­бо­ті як про­між­ну асоціа­тив­ну лан­ку, тобто той асоціативний зв’язок, який веде до виник­нен­ня реакції на сти­мул.

Матеріалом нашого дослідження слугували 64 міжмовні омопари, випи­са­ні з тлу­мач­них словників су­часної німецької [14] та української мов [8]. Ос­нов­­­ним критерієм відбо­ру була етимо­ло­гічна спорідненість МО і наявність різ­них похідних значень в їх се­ман­тич­ній структурі в обох мовах. В експе­рименті взяли участь 60 студентів-носіїв української мови факультету іно­земних мов Чернівецького на­ціо­­нального університету і 60 студентів Інституту гер­маніс­тики універ­ситету м. Хем­ніц (Ні­меч­­чина), рідна мова яких німець­ка. Інструкція про­по­нувалась усно; в анкеті вимагалося написати навпроти сло­ва-стимула пов’я­зане з ним перше сло­во, що спаде на думку. Отримані дані було згрупо­вано і підра­хо­­вано час­то­ту вживання кож­ного сло­ва-реакції (див. табл. 1; у дужках вка­зано частоту зуст­рі­ва­ності слів).

Таблиця 1

Приклади реакцій на слово-стимул нім. der Botaniker / укр. ботанік

Botaniker: Pflanzen (17), Garten (7), Blume(n) (5), Natur (3), Ge­wächshaus (3), grün (3), Biologie (2), Biologe (2),  grüner Daumen, Orchard Park, um­top­fen, Gärtner, Arten, Beschäftigung mit der Flora, Pflan­zenkunde, Pflan­zenkun­di­ger, Wissenschaft, Hobby, Pflanzen­wis­sen­schaft­­­ler, Pflege, drau­ßen, Bäu­me, Erde, Artenschutz, Green­­pea­ce, Nationalpark .

ботанік: окуляри (7), книги (5), заучка (4), біоло­гія (3), рослини (2), квітки (2), вче­ний (2), нуд­ний, природа, зубрило, розумний, біб­лі­о­тека, п’ятірки, наука, науковець, нав­ча­ння, ди­ва­ку­ва­тий, го­ри, від­мін­ник, замк­ну­тий, при­родо­люб, скнара, бібліо­ман, ме­телик, зоо­ло­гія, біо­лог, костюм, нав­чан­ня, дослі­дже­н­ня, ла­бо­ра­то­рія, ботаніч­ний сад, ди­сер­тація, вун­деркінд, розум, бо­тан, очка­рик, ста­ранний учень, неці­кавий, об­ме­же­­ний, все­знайка, висо­коосвічений, професія.

 

Охарактеризуємо матеріал, отриманий на основі психолінгвіс­тич­ного екс­пе­­рименту. Так, україномовні піддослідні наводять у серед­ньому 35 різних асо­ціа­цій до певного слова, німецькомовні – 27 слів. Най­вища кіль­кість різних асо­ціа­цій спостерігається в українській мові до слів леді (47) і дип­ло­мат (45), найнижча – бобер (28) і нектар (28). Най­біль­шу кількість різних асоціацій у німецькій мові наведено до слів Garde (38) і Ballon (37), найменшу – до слів Album (16) і Nektar (17). У 90 % ви­пад­ків слово-реакція належить до тієї самої частини мови, що й слово-стимул, що свід­чить про переважання пара­диг­ма­тич­них реакцій над синтагматич­ними. У бага­тьох випадках ін фор­манти асоціюють зі стиму­лом семантично про­тилежне сло­во, причому йдеться про різні вияви се­ман­­тичного протистав­лення, як-от: ін’єкція – хво­ро­ба/здо­ров’я; бомба – зло / щось класне; Dra­­ma – Komö­die / Tragödie; Knock-out – Sieg / Nieder­lage тощо.

Спробуємо розкласифікувати проміжні зв’язки між стимулами і реакція­ми. Нам видається доцільним покласти в основу такої класифікації текстуаль­ний підхід, тобто підхід, який точно відтворює певний текст. Якщо погляну­ти на приклади реакцій на наведені вище стимули, можна помітити, що в своїх реакціях інформанти ніби “цитують” самих себе, актуалізуючи відомі їм тексти. У деяких випадках інформанти від­повідають цільнооформленими текстами, як-от: schützt die Bäume, esst mehr Biber (до стимула Biber). Підхід до класи­фі­кації асо­­ціа­цій “від тексту” дозволяє роз­гля­дати всі реакції як сліди текстів, які проходили в різний час через асо­ціа­тивно-вер­баль­ну сітку інформанта. При цьому відбувається предикація (в ши­рокому зна­ченні цього терміну) стимула. Отже, для інтерпретації проміж­ної ланки потріб­но шукати предикацію, якою зв’язані стимул і реакція, і які становлять разом з відношенням предикації слід текста, породженого колись інформантом.

У нашій вибірці можна виділити 5 типів зв’язку між стимулом і ре­акцією: 1) предикація; 2) номінація; 3) локація; 4) оцінка; 5) елементи пропозиції. При цьому преди­кація, номі­на­ція і локація (як найпростіший вид прагматичної функ­­ції) трактуються нами слідом за Ю.С. Степановим як три ас­пек­ти загальної семіо­тики, яким відпові­дають три основні функції мови – номінативна (семан­ти­ка), синтак­сич­на (пре­ди­кація) і прагматична (локація). Ці функції мови, згід­но теорії Ю. С. Степанова, лежать в основі всіх можливос­тей використання мо­ви як засо­бу спілкування, пізнання і впливу [12: 340-341; 349].

Під предикацією ми розуміємо приписування ознаки предмету. Терміном “предикат” ми позначаємо слідом за Ю.С. Сте­па­новим “особливі семантичні сутності, чия категоризація є узагальненням об’єк­тив­них явищ буття” [11: 312]. Преди­кат втілюється в предикатній лексиці, тобто в словах з ознаковою семан­ти­­кою: дієсловах, словах категорії стану, віддієслівних і відад’єктивних імен­никах, якісних прикмет­никах. В осно­ву поділу предикатів покладена класиці­ка­ція О.М. Селі­верстової [10: 86-158]. У нашій вибірці ми розрізняємо предикати: 1) дії, в яких суб’єктний актант – іні­ціа­тор, об’єктні актанти, як пра­вило, на­явні, наприклад: der Bandit überfällt den Zug; гвардія наступає; 2) стану, де суб’єкт­ний актант виступає паци­єн­сом, об’єкт­ний ак­тант необо­в’яз­ковий, як-от: das Kabinett ist aufgelöst; лабі­ринт пройдено тощо; 3) процесу, де суб’єкт­ним ак­тан­том є паци­єнс, можливий обставинний актант – причина, як-от: маріонет­кою маніпу­лю­ють; die Marionette wird geführt; 4) місцезнахо­джен­­ня в просторі, в яких суб’єктний актант виступає ініціа­тором, обставинний актант позначає міс­це, зв’язками виступають діє­слова бути, жити, пере­бувати, як-от: die Garde ist in Rom; мумія в Єгипті; 5) якості або властивості, при яких суб’єктний актант виступає паци­єнсом, об’єкт­­но­го актан­та нема, як-от: der Diplomat ist erfahren; фірма успішна; 6) відно­шен­ня, де суб’єктний актант – пациєнс, є об’єктний актант, як-от: сосна відно­сить­ся до хвойних дерев. Цей перелік семантичних ти­пів предикатів не вичерпний, але він охоплює їх основні значення.

Номінація позначає процес створення, закріплення і розподілу найме­ну­вань за різними фрагментами дійсності [13: 336-337]. Номінація передбачає ре­а­­­гування на стимул синонімом, гіпонімом, антонімом, кон­вер­си­вом, як-от: ад­мі­ністратор – керівник/директор, Akteur – Schau­spieler / Be­tei­ligter. Сюди на­ле­жить також дефініція, під якою ми розуміємо коротке логічне ви­зна­чення, яке встанов­лює вирізняльні ознаки предмета або значення по­нять, їх зміст і межі. Найбільш розповсюдженою в нашій вибірці є дефініція через родове поняття,  як-от: Ball – Spielzeug / Hohlkörper, бобер – гризун. Іншими прик­ла­да­ми дефіні­цій є конст­рукції, в яких за основу береться деякий наочний образ, іно­ді досить  суб’єк­тивний, але зрозумілий для інших мовців, як-от: фундамент – основа, Meer – Freiheit тощо. У деяких дефініціях даєть­ся вказівка на конкретний зра­зок – носій відпо­від­ної ознаки або властивості, як-от: папір – це листок, на я кому я пишу; Löwe – mein Hund, або наводиться влас­на назва: актор – Джонні Депп. Особливим випад­ком дефінітив­них конструк­цій є такі сполучення реак­цій зі стимулом, які орієнтовані на саме слово, а не на його предметний чи пон­я­тій­ний зміст, як-от: Bude – umgangs­sprach­lich; Bandit – veraltet тощо.

Локація – це первинний апарат прагматичної функції, який скла­дається з індексуючих знаків, що визначаються лише відносно здійснюваного мовлен­нє­во­го акту [12: 433]. Локація на рівні асо­ціа­тивних зв’язків може виража­ти при­чину, прина­леж­ність, призначення тощо. Локативні конструк­ції мають характер аргументуючого, виправ­даль­­ного судже­н­ня, яке по­яс­­нює мету, умову, наслідок, результат або якусь істот­ну властивість пред­ме­та чи явища, позна­чу­ваного стимулом, як-от: афера – тюрма, Knock-out – Gehirnerschüt­terung тощо.

Пропозиція – це та частина змістовної структури речення, яка інформує про марковану реченням ситуацію, подію, стан речей і фор­мує каркас майбут­нього речення [6: 137]. Ми вживаємо термін «пропози­ція» у вузькому смислі як реакцію на стимул актантами, при яких пре­дикація прямо не позначена, а тіль­ки мається на увазі, і котрі разом зі стимулом зада­ють про­по­зицію, як-от: конт­рольна – ручка, зошит, задуманість. Можна виділити такі підтипи пропозицій: 1) про­позиції існування, в тому числі місце­по­ло­ження і володіння, як-от: у нього є магніто­фон; 2) стану: чашка роз­би­та; 3) руху: камінь упав; 4) сприй­няття: він побачив автобус; 5) дії: вона варить суп;. 6) характеризації: тигр – хижак; 7) ото­тож­нення: лінгвістика – це те, що й мовознавство; 8) релятивні (логічні операції поєд­нання, зіставлення, подіб­нос­ті тощо).

Оцінка в чистому вигляді виявляється досить рідко, наприклад: бомба – зло, бандит – страх, Kaprice – zickig тощо, тобто оцінними вважаються такі реакції, в значенні яких конотативний елемент відчутно домінує.

Розглянемо приклад класифікації зв’язків між стимулом і реакціями на прикладі пари слів ботанік «учений, фахівець із ботаніки; (зневажл.) зубрій; ка­р’є­­рист» – der Botaniker «Wissenschaftler auf dem Gebiet der Botanik». Ця пара МО ці­ка­ва тим, що в українській мові розвинулося похідне значення «зуб­рій; кар’єрист», відсутнє в німецькій мові. Найбільша кількість асоціацій до нім. der Botaniker належить до номінації (перелік асоціа­цій див. вище): Biologe, Pflan­zenkundiger, Pflenzenwissenschaftler тощо (усього 9 реакцій). Інформанти навели також 8 предикативних реакцій: Pflanzen, Blumen, umtopfen, Bäume тощо. Про­по­зицію задають 7 реакцій: Netur, grün, draußen, Ar­ten та інші. До локативних конструкцій відносяться 3 реакції: Pflege, Arten­schutz, Greenpease. Оцінки в чис­тому вигляді серед реакцій не зафіксовано.

Найбільша кількість реакцій до укр. ботанік належить до предикативних (15 слів): рослини, квіти, метелики, зоологія, дослідження тощо. Серед цих ре­ак­цій зафіксовано предикати якості або властивості, відсутні в реакціях до ні­мець­кого слова: нудний, розумний, дивакуватий, замкнутий, нецікавий, обме­же­ний. Пропозицію складають 13 реакцій: окуляри, книги, біб­ліо­­тека, костюм тощо. Номінативними є 8 реакцій: вчений, науко­вець, біолог та інші. Локативні конструкції відсутні, проте наявна оцінка: заучка, зубрило, скнара, вундеркінд.

Порівнявши асоціації до пари слів укр. ботанік і нім. der Botaniker, можна стверджувати, що поява похідного значення «зуб­рій; кар’єрист» в укра­їнському слові базується на асоціаціях, що відносяться як до предикатів якос­­ті і власти­вос­ті, так і до оцінки. Аналіз асоціацій до решти 63 слів-стимулів показав, що най­частіше зміна значення зумовлена реакціями, що відно­сять­ся до пропо­зиції, оцінки і предикатів якості. Рідко спостеріг­а­єть­ся зміна зна­чення, викли­кана реакціями, що належать до локативних конст­рукцій або до номінації.

Перспективним вважаємо дослідження семантичних змін на основі асо­ціа­цій не до окремих іменників, а до певних тематичних чи лексико-семантичних груп, що дозволить прослідкувати системність змін значень слів.

 

Література:

1.           Большой энциклопедический словарь / Под ред. А.М. Прохорова. – Санкт-Петербург: Норинт, 1999. – 1456 с.

2.           Бутенко Н.П. Словник асоціативних норм української мови. – Львів, 1979.

3.           Гумбольдт В. Избран­ные труды по языкознанию.–М.: Прогресс, 1984. – 400 с. 

4.           Залевская  А.А. Слово в лексиконе человека: Психолингвистическое ис­сле­­дование. – Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1990.- 205с.

5.           Крушевский Н.В. Очерк науки о языке // Изв. и учен. зап. Имп. Казан. ун-та. – Казань: Имп. Казан. ун-т,  1883. – 148 с.

6.           Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий сло­варь когнитивных терминов. – М.: ИПО «Лев Толс­той», 1996. – 245 с.

7.           Левицький В.В. Вивчення смислової структури слова з допомогою асоціа­тив­ної методики // Мовознавство. – 1972. – № 3. – С. 22-31.

8.           Новий тлумачний словник української мови в 4-х томах (42000 слів) // Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – Київ: Аконіт, 1999. - 910с., 911с, 927с, 941 с.

9.           Русский ассоциативный словар / Ю.Н. Караулов, Г.А. Черкасова, Н.В. Уфи­м­цева, Ю.А. Сорокин, Е.Ф. Тарасов. М.: АСТ–Астрель, 2002. – 784 с.

10.       Селиверстова О.Н. Второй вариант классификационной сетки и описание некоторых предикативных типов русского языка // Семантические типы предикатов. – М.: Наука, 1982. – С. 86-158.

11.       Степанов Ю. С. Имена. Предикаты. Предложения: Семиологи­чес­кая грам­ма­­­тика. – М.: Едиториал УРСС, 2007. – 360с.

12.       Степанов Ю. С. Семиотическая структура языка (три функции и три фор­мальных аппарата языка) // Известия АН СССР. – Серия “Литература и языкознание”. – М.: Изд-во АН СССР, 1973. – С. 340-355.

13.       Телия В.Н. Номинация // Энциклопедический лингвистический словарь. – Под ред. В.Н. Ярцевой. – М.: Советская энциклопедия, 1990. – С. 336-337.

14.       Duden. Deutsches Universalwörterbuch / Hrsg. von G.Drosdowski. – 6. Aufl. – Mannheim / Wien / Zürich: Dudenverlag, 2006. – 2016 S.

15.       Reisig K. Semasiologie und Bedeutungslehre // Aspekte der Semantik. Zu ihrer Theorie und Geschichte. – Frankfurt a. Main: Athenäum, 1972. – S. 21-40.

16.       Sperber H. Einführung in die Bedeutungslehre. – Bonn: Schroeder, 1923. – 95 S.

17.       Wundt W. Elemente der Völkerpsychologie. Grundlinien einer psycho­logischen Entwicklungsgeschichte der Menschheit- – Leipzig: Kröner, 1912. – 523 S.