Білошкурський М.В., к. е. н., доцент

Большова О.С., магістрантка

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Управління якістю продовольчої продукції у системі економічної безпеки підприємства

Проблема якості зародилась і розвинулася з розвитком суспільного виробництва. Вона відображає історичний процес підвищення ефективності людської праці, розвитку науково-технічного прогресу, виявляється в усіх суспільно-економічних формаціях. Разом з тим, якість і безпека продовольчої продукції займає провідне місце у системі економічної безпеки аграрного підприємства. В ринкових умовах господарювання якість продукції є вирішальним чинником конкурентоспроможності підприємства.

Якість – сукупність властивостей і характеристик виробів, послуг і процесів, що забезпечують задоволення обумовлених або припущених потреб (згідно з визначенням Міжнародного стандарту ISO 9000).

Управління якістю та безпекою сільськогосподарської продукції є основою формування економічної безпеки аграрного підприємства. Розглянемо це на прикладі сільськогосподарського ТОВ «Тікич-Агро» Жашківського району Черкаської області.

Більшість виробленої продукції ТОВ «Тікич-Агро», з метою скорочення витрат, зберігається безпосередньо на підприємстві, де вона вироблена. Так, зерно зберігається переважно у спеціально обладнаних зерносховищах з урахуванням його цільового призначення: продовольче, фуражне, на насіння тощо. Найкраще зберігається зерно при температурі +10 ^оС і нижче.

Переробні галузі, які функціонують безпосередньо у господарстві, при економічно обґрунтованому їх розміщенні, повинні певною мірою сприяти вирішенню проблеми продовольчої безпеки і досягненню соціальної рівності сільських і міських трудівників, у забезпеченні їх продовольчими промисловими товарами. Переробка частини або всієї сільськогосподарської продукції на місці її виробництва має і певну економічну доцільність: суттєво зменшуються витрати виробленої продукції, знижуються витрати на її транспортування від місць виробництва, а, отже, зростають прибутки у господарства [1].

Впровадження комплексної механізації дасть змогу також виконувати всі роботи в кращі агротехнічні строки, що збільшує вихід продукції і підвищення її якості.

Питання управління якості та безпечності продуктів харчування наразі є одним з найактуальніших в світі. Ця проблема полягає не лише в масовому застосуванні пестицидів, а й інших агрохімікатів, які можуть складати потенційну загрозу здоров’ю чи навіть життю людини.

Існуючі раніше системи оцінки якості та безпечності продукції, які проводились на основі аналізу вже готової продукції, перестали відповідати вимогам часу. Адже встановлення якісних показників за такою системою не забезпечує відповідь на багато запитань [2]. Дані параметри, як правило, неможливо визначити у вирощеній продукції, а тому найбільш логічним способом встановлення рівня безпечності є сертифікація технології вирощування, адже саме від культури землеробства залежить безпечність продукції

Однією з найбільш поширених та якісних систем сертифікації безпечності сільгоспродукцї є сертифікація за стандартом EurepGAP. Сертифікат EurepGAP – це насамперед підтвердження високого рівня аграрного виробництва. Однак, він забезпечує ряд вагомих переваг, а саме: системний підхід, чітка ідентифікація процесів і процедур, сприятливо відображається на будь якому бізнесі [3].

Впевненість замовників продукції (торгівельні мережі, переробні підприємства, пункти громадського харчування) в якості і безпечності отримуваної продукції – вірний шлях до довготривалого співробітництва. Впевненість споживачів в якості та безпечності сільськогосподарської продукції сприятиме зростанню довіри до виробників та підприємств роздрібної торгівлі, що позитивно відобразиться на розвитку даного сегменту ринку.

Управління ризиками зменшує можливість забруднення продукції, сприяє охороні оточуючого середовища, покращенню виробничої гігієни, її санітарії.

Відповідальність керівництва дозволяє демонструвати свою відданість виробництву і постачанню безпечної продукції, а також створенню робочого середовища, сприятливого для виробництва та постачання безпечної продукції. Система управління безпекою продуктів харчування дозволяє оптимізувати взаємовідносини між організаціями харчової галузі, замовниками, контролюючими органами. Впровадження системи реєстрації полегшує спілкування з контролюючими органами, сприяє підвищенню ефективності контролю виробництва. В більшості країн світу, харчові галузі система EurepGAP вважається найефективнішим інструментом управління виробництвом і постачанням безпечної продукції. Отже, впровадженні системи управління безпекою продукції значно підвищить довіру до підприємства та закладе підвалини для формування системи економічної безпеки.

Система EurepGAP сумісна з іншими системами менеджменту якості, наприклад, BRC, IFS, ISO 9001:2000. Вона не претендує на функції державного стандарту і не вступає в протиріччя з національним законодавством. Комерційні вигоди, сертифікація EurepGAP є сильною конкурентною перевагою компаній [4].

Якість та безпечність сільськогосподарської продукції, яка експортується за кордон та реалізовується на внутрішньому ринку, потребує жорсткого контролю відповідними службами, що можливе лише при комплексному підході до системи управління в регіонах. Українські продукти є обличчям держави на світовому ринку. Що стосується внутрішнього ринку, то тут вітчизняне продовольство несе відповідальність за здоров’я українського населення. Тому проведення належного контролю за якістю та безпечністю виготовленої продукції є пріоритетним завданням для Міністерства аграрної політики і продовольства, та можливе лише при децентралізації вертикалі влади на місцях.

Література:

1. Арбузова Т.В. Концептуальні засади державної політики підтримки з точки зору забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору / Т.В. Арбузова // Науковий вісник НАУ. – 2008. – Вип.119. – С. 241-245.

2. Бистрова О.І. Якість зерна як чинник забезпечення його конкурентоспроможності / О.І. Бистрова // Науковий вісник НАУ. – 2008. – Вип.119. – С. 223-227.

3. Падалко В. Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на основі сертифікації систем якості у пріоритетних напрямках науки і технологій / В. Падалко, С. Лєнков // Економіст. – 2009. – № 2. – С.72-73.

4. Лобунець В.І. Сучасний стан зовнішньоторгівельних відносин агропродуктової галузі України в контексті членства в СОТ / В.І. Лобунець // Економіка та управління АПК. – 2010. – Випуск 4(81). – C. 37-45.