Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доцент, в.о. ректора ВНЗ МТУ «Миколаївська політехніка», Україна

Принцип комплексності методології моніторингу в системах регулювання регіональної структури і територіальної організації агропродовольчої сфери

Агропромисловий комплекс виступає складовою частиною економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села. Він об`єднує галузі, що виготовляють засоби виробництва та обслуговування комплексу, а також галузі зі збереження, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції. В агропромисловий комплекс входять три великі сфери галузей. Так, перша сфера агропромислового комплексу включає в себе: тракторне та сільськогосподарське машинобудування; машинобудування для харчової промисловості; агрохімія; комбікормова промисловість; система матеріально-технічного обслуговування сільського господарства; меліоративне та сільське будівництво. Друга сфера складається із рослинництва, тваринництва, рибальства. А, третя сфера агропромислового комплексу містить наступні складові величини: харчова промисловість; холодильне, складське, спеціалізоване транспортне господарство; торговельні і інші підприємства та організації, що займаються доведенням кінцевого продукту до споживача, включаючи оптові ринки, роздрібну торгівлю і суспільне харчування. До кожної сфери варто також віднести відповідні галузі освіти, науки та підготовку кадрів. Агропромисловий комплекс являє собою багатогалузеву територіально-виробничу систему, в якій певна галузь виконує свою специфічну функцію. Агропромисловий комплекс відзначається складним характером виготовлюваної продукції і складною організацією господарювання та регулювання. Кожна із сфер галузей характеризується своїми особливостями планування і регулювання ходом виробничо-господарського процесу, але найбільш складними серед них із точки зору процесів регулювання та моніторингу являються суб’єкти агропродовольчої сфери. Тому, удосконалення методології підсистеми економічного моніторингу в функціонально розвинутих системах стратегічного регулювання регіональної структури і територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери базувалося, на сам перед, на врахуванні наявних галузевих особливостей. А у зв`язку із тим, що в складі територіально-виробничих систем наявні ще й і суб’єкти агропродовольчої сфери, однією із вимог, яка висувається до методології, була максимізація можливого врахування особливостей кожної із вказаних груп підприємств та ін.

Велику увагу при розробленні методології підсистеми економічного моніторингу було приділено принципу комплексності за рахунок охоплення усіх сторін системи стратегічного регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери. З цією метою був заново розроблений і включений до методології ряд розділів підсистеми економічного моніторингу при створенні та функціонуванні територіально-виробничих систем суб’єктів агропродовольчої сфери. Зокрема, це відноситься до моніторингу техніко-організаційного рівня процесу виробництва суб`єкта агропродовольчої сфери, моніторингу стану норм і нормативів, моніторингу якісних характеристик готової продукції та роботи і деяким іншим розділам, ін.

Наведений перелік із чотирнадцяти розділів методології дозволяє при її використанні на практиці провести всебічне та вичерпне відстеження і дослідження в функціонально розвинутих системах стратегічного регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери, виявити потенційні резерви підвищення економічної ефективності виробничого процесу, отримати комплексну оцінку результатів господарської діяльності і ін.

Звісно, що при переході на більш низький рівень регулювання об`єктами моніторингу та скороченні періодичності його проведення потрібна комплексність висвітлення і дослідження виробничо-господарської діяльності може бути забезпечена і меншою кількістю розділів, які включаються в методологію підсистеми економічного моніторингу. Так, наприклад, методологія оперативного моніторингу роботи внутрішніх структурних підрозділів основного та допоміжного виробництва на суб’єкті агропродовольчої сфери включає в себе тільки шість розділів: моніторинг забезпеченості виробництва робочою силою і її використання; моніторинг забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами та їх використання; моніторинг забезпеченості виробництва основними засобами і їх використання; моніторинг обсягу виробництва готової продукції; моніторинг якості готової продукції та робіт; моніторинг витрат на виробництво і собівартості продукції.

До того ж, комплексність методології підсистеми економічного моніторингу була істотно підвищена за рахунок доробки та доповнення раніше існуючих традиційних розділів моніторингу. У цьому зв’язку, наприклад, в методології моніторингу обсягу виробництва та реалізації готової продукції була удосконалена традиційна методологія моніторингу готової і реалізованої продукції. Особлива увага була звернена на оцінку обґрунтованості та напруженості планових завдань, і, головне, був розроблений ряд теоретико-методологічних положень із економічного моніторингу основної номенклатури готової продукції, товарного випуску, недосконалих процесів виробництва і ін.

Ще одним напрямком удосконалення методології підсистеми економічного моніторингу у системі стратегічного регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери, який підвищує його комплексність, стало подальше поглиблення факторного моніторингу. Так, при моніторингу обсягу виробництва, продуктивності праці, собівартості, фонду заробітної плати і інших найважливіших якісних показників та характеристик системи стратегічного регулювання регіональної структури і територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери в методології із цією ціллю було передбачено економіко-математичний апарат, який дозволяє встановити величину зміни вказаних показників під впливом факторів. Для отримання об’єктивної оцінки наявних у системах регулювання регіональної структури і територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери резервів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності в методології передбачена диференціація факторів на інтенсивні та екстенсивні, які залежать і не залежать від діяльності територіально-виробничих систем і ін.