Шевчук Я.В.,

аспірант, Черкаський державний технологічний університет

Методичні підходи до оцінювання рівня енергетичної безпеки регіону

Формування стратегії і тактики державної політики щодо забезпечення енергетичної безпеки та дієвість цієї політики ґрунтується на визначенні рівня безпеки та виявленні і систематизації загроз, настання яких прямо чи непрямо здатне негативно вплинути на рівень енергетичної безпеки. Саме тому оцінка рівня енергетичної безпеки є надзвичайно важливою проблемою.

Першим кроком під час вибору шляхів вирішення проблем енергетичної безпеки регіону для різних сценаріїв розвитку енергетики є процес ідентифікації і систематизації існуючих і потенціальних загроз енергетичній безпеці. На основі багаторічних досліджень енергетичної безпеки [178; 29; 25; 28; 30] систематизовані основні можливі загрози енергетичній безпеці держави. Вся сукупність загроз енергетичній безпеці представлена у вигляді п’яти груп:

- економічні (енергомарнотратність економіки, високі ціни на ПЕР, слабка диверсифікація енергопостачання, дефіцит інвестиційних ресурсів і т.д.);

- соціально політичні (громадські рухи антиенергетичної спрямованості, трудові конфлікти, диверсії, тероризм);

- техногенні (аварії, вибухи, пожежі антропогенно- техногенного походження на об'єктах ПЕК, ті ж події на об'єктах інших галузей економіки, пов'язаних з об'єктами ПЕК);

- природні (стихійні лиха, суворі зими з перевищенням нормативних температурних умов, що враховувалися під час проектування систем опалення);

- управлінсько-правові (помилки в економічній політиці держави, неповнота управлінських рішень по перспективному розвитку економіки, неефективність енергозберігаючої політики держави і т.д.).

При цьому до економічних віднесені не тільки власні загрози енергетичній безпеці загальноекономічного походження, а також дестабілізуючі фактори і диспропорції в енергетиці виробничо-економічного характеру, що створюють небезпеку для забезпечення надійного бездефіцитного енергопостачання.

В даний час і в найближчій перспективі з точки зору стійкості енергопостачання домінуюче значення мають загрози економічного та управлінсько-правового характеру. Однак в окремих випадках може різко зрости відносна важливість тих чи інших техногенних і природних загроз.

Перелік загроз енергетичній безпеці – це лише початковий пункт їх виявлення і аналізу. Важливою задачею є ідентифікація фактичних і очікуваних загроз, тобто встановлення, де, коли, з якою інтенсивністю, в якій формі і з якими особливостями проявляються або виявляться конкретні загрози, наскільки вони наближаються до гранично припустимого рівня або перевищують його.

Кількісно ця інформація відображається, з одного боку, системою показників – індикаторів різних аспектів розвитку і функціонування систем енергопостачання та енергоспоживання, тобто системою індикаторів енергетичної безпеки. З іншого – вона відображається порівнянням фактичних значень індикаторів з гранично допустимими (граничними) значеннями, що являють собою, в сукупності, інформаційну базу для обґрунтування і прийняття рішень по забезпеченню енергетичної безпеки в регіоні або в країні в цілому. З тим, щоб ідентифікувати загрози енергетичній безпеці і оцінити тенденції розвитку подій в плані реалізації цих загроз були опрацьовані і потім використані для вирішення задачі забезпечення енергетичної безпеки регіону такі засоби, як моніторинг та індикативний аналіз енергетичної безпеки. При цьому моніторинг енергетичної безпеки характеризується як сукупність операцій з систематичного спостереження, реєстрації, діагностиці та аналізу процесів в енергетиці та в енергоспоживанні, що впливають на рівень енергетичної безпеки, з метою ідентифікації загроз, оцінки існуючого і очікуваного рівнів енергетичної безпеки, підготовки інформації для вирішення завдань розвитку енергетики з урахуванням фактора енергетична безпека і для обґрунтування і вибору заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки [28;179].

Аналіз існуючих методів і методик оцінки стану енергетичної безпеки показує, що вони загалом базуються на використанні показників (індикаторів) енергетичної безпеки, їх нормуванні, порівнянні їх поточних або прогнозних значень із граничними (пороговими) значеннями та використанні згорнутих інтегральних показників.

Головними завданнями моніторингу енергетичної безпеки повинні бути:

- визначення складу, джерел, характеру та гостроти загроз енергетичній безпеці, а також особливостей їх прояву та локалізації на сучасному етапі та в прогнозований період;

- оцінка (діагностика) існуючого та очікуваного рівнів енергетичної безпеки;

- підготовка необхідної інформації для обґрунтування та вибору ефективних заходів щодо нейтралізації загроз енергетичної безпеки.

З метою забезпечення необхідного рівня наукової обґрунтованості в основу індикативного аналізу енергетичної безпеки дослідниками був покладений ряд принципів:

1) принцип комплексності підходу, який вимагає аналізу всіх сторін об'єктів і сфер, що породжують загрози енергетичній безпеці;

2) принцип варіантності (альтернативності), що передбачає виявлення та обґрунтування можливих варіантів (сценаріїв) розвитку об'єктів і сфер енергетичної безпеки (динамічний розвиток значень індикаторів станів цих сфер) в майбутньому з метою вироблення захисних заходів, спрямованих на запобігання загроз, що виходять від даних об'єктів і сфер;

3) принцип врахування ієрархічності територіальних структур, що мають декілька рівнів районування, який забезпечує особливий підхід до аналізу енергетичної безпеки згідно з рівнями територіального поділу;

4) принцип забезпечення інформацією потрібної якості та кількості, який передбачає збір актуальної, достовірної, повної, релевантної (відповідної об'єктам і сферам для аналізу) та доступної інформації, необхідної для аналізу енергетичної безпеки, і передбачає відображення фактичного стан досліджуваного об'єкта;

5) принцип порівнянності, що означає можливість порівняння стану територіальних утворень на базі реалізації єдиної методики і методів проведення аналізу, а також кола включених показників;

6) принцип забезпечення єдності статичного (інформаційно-аналітичного опису ситуації на задану дату, період) і динамічного аналізу об'єктів (опису стану енергетичної безпеки у часовому розрізі по періодах);

7) принцип періодичного перегляду заданих порогових значень, на базі колективного експертного аналізу, у зв'язку із змінами можливостей суспільства (насамперед, можливостей фінансування заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки) і його потреб у підтримці та забезпеченні певного рівня енергетичної безпеки.

Отже, необхідно відзначити, що окремі зазначені принципи не вкладаються в рамки індикативного аналізу і відносяться до постаналітичної діяльності в галузі енергетичної безпеки. Так принцип прийнятного ризику вказує на необхідність використання доступних заходів, спрямованих на запобігання загроз енергетичній безпеці або принцип компромісу між поколіннями та інші принципи реалізуються поза індикативним аналізом, а точніше після його проведення. У цілому деякі принципи вимагають коректування і доповнення.

Література:

1. Мильніченко С.М. Науково-практичні проблеми розвитку енергетичного комплексу регіону : дис. … док.ек.наук: 08.00.05. – Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка / Мильніченко Сергій Михайлович; Черкаський державний університет. – Черкаси, 2014. – 224 С.