Беженова О. А. ст. гр. ЕП-01-14

Новікова Н. В. ст. гр. ЕП-01-14

Леонідов І.Л., к.е.н., доцент

Національна металургійна академія України

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИВЛАСНЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ НА МЕЗОРІВНІ

Перспективи економічного розвитку регіонів України пов’язані з наявністю інтелектуального продукту як стратегічного ресурсу. Світовий досвід ілюструє процес «кристалізації» нової галузі індустрії «інформаційно-інтелектуального продукту». За структурою ВВП, потреба в даній галузі відчувають 95% комерційних виробників та 5% некомерційних виробників. Незадоволення цієї потреби проявляється в суперечності між мікро- та макроекономічними формами розповсюдження інтелектуального продукту.

Ринкове саморегулювання розповсюдження інтелектуального продукту охоплює окремі аспекти маркетингу, контролінгу, логістики на рівні виробників, де потрібні, насамперед, кваліфіковані фахівці, а не значні капіталовкладення. Головною споживчою якістю інформаційних форм інтелектуального продукту є системи управління накопиченням технологій менеджменту, подальшої обробки, використання та прийняття управлінських рішень. Особливого значення набуває їх передача в сукупності з консультаційними та інжинірингованими послугами, туристичною діяльністю, інформаційною підтримкою розвитку регіону, обладнанням, системою збуту та сервісного обслуговування продукції, що випускається згідно інноваційних технологій. Ринковий розвиток цих форм інтелектуального продукту гальмується недостатністю інвестицій.

Більш дієвою у регулюванні споживання інтелектуального продукту є саме держава. Регламентування інвестицій на макрорівні частково є наслідком того, що виробники інтелектуального продукту недостатньо вивчають інформаційні потреби споживачів, перевага надається законодавчій інформації та відомостям про види продукції та її виробників. Такими виробниками інтелектуального продукту є, наприклад, бібліотеки, Держкомстат із його регіональними структурами, УкрІНТЕІ та регіональні центри розповсюдження науково-технічної інформації, деякі спеціалізовані інформаційні суб’єкти, що надають послуги переважно на комерційній основі. Завдяки державному регулюванню, споживання інтелектуального продукту є активним, постійним, оперативним та високо регульованим, що сприяє зниженню впливу асиметрії інформації на економічні процеси та результати діяльності економічних суб’єктів. Суперечність державного регулювання розповсюдження інтелектуального продукту між суб’єктами мікро- та макрорівнів проявляється у відсутності кожного з них комплексного привласненя інформації.

Наприклад, зазначені вище суб’єкти інтелектуальної діяльності мають державне фінансування створення інформаційного фонду на макрорівні, що дозволяє отримувати достовірну інформацію, яка була б необхідна. У рамках регіональної економіки, як і на макрорівні період обробки та розміщення інформації однаковий, однак час на створення інформаційного фонду інформаційних ресурсів на мезорівні менший, ніж на макрорівні. Це свідчить про те, що центральне місце у процесі привласнення інтелектуального продукту займає мезорівень, на якому акумулюються всі інформаційні потоки регіону та сприймається оперативність їхньої взаємодії макрорівнем.

Створенню регіональних інформаційних фондів допомагають інформаційні кластери. В цьому випадку, пошук здійснюється через інтеграцію інформації із різних джерел за попередньою домовленістю щодо тематики, обсягу та термінів із використанням комп’ютерно-комунікаційних технологій отримання міжнародної, особливо науково-технічної інформації та обміну нею в рамках зовнішньоекономічних відносин.

Отже, ефективній реалізації регіонального привласнення інтелектуального продукту сприятиме заохочення приватних фірм через використання різних форм власності, комерційну реалізацію науково-технічних досягнень, раціональне співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень, інтеграцію університетської та корпоративної наук, венчурний бізнес, інституційні перетворення, які передбачають створення інноваційної інфраструктури, нових методів управління, тощо.