Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Пішенкова В. В.,

(науковий керівник – Смоляк В.А.)

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, Україна

Теоретичні засади управління фінансовою стійкістю страхової компанії

Основи фінансової діяльності й аналізу страхових компаній розглядали у своїх працях чимало вітчизняних та зарубіжних дослідників. Віддаючи належне здобуткам цих учених, необхідно зауважити, що теоретичні основи поняття "фінансова стійкість страхових компаній" досліджено недостатньо. Причина такого стану справ полягає в тому, що для нього характерні складність, багатоаспектність та відсутність концептуальних досліджень у цій сфері. Як наслідок, у вітчизняній економічній літературі спостерігаємо дещо безсистемне використання понять "фінансова стійкість", "фінансова надійність" та "платоспроможність". Відбувається їх підміна чи ототожнення, що в цілому ускладнює їх вивчення та оцінку. Усе це робить дослідження теоре-тичних основ фінансової стійкості страхових компаній актуальним науковим завданням.

Досить часто термін "стійкість" трактується як здатність тієї чи іншої системи зберігати певні властивості та характеристики незмінними або майже незмінними [0].

Дослідження етимології терміна "стійкість" вказує на те, що він споріднений з такими словами і поняттями, як сталість, стабільність, постійність, і характеризує здатність системи підтримувати певні процеси або стан, тобто зберігати певні властивості та характеристики незмінними [3].

У сучасній економічній літературі єдиний методологічний підхід до трактування сутності поняття "фінансова стійкість страхових компаній" відсутній. Це можна пояснити такими причинами [6]:

по-перше, вивчення питань, пов'язаних із забезпеченням умов фінансово стійкого функціонування страхових компаній, підтриманням їх постійної плато- та конкурентоспроможності, привернуло до себе увагу вітчизняних науковців і практиків лише після демонополізації страхового бізнесу та активізації розвитку фінансового посередництва. Отже, це відносно новий і малодосліджений напрям;

по-друге, неусвідомлення дослідниками особливостей страхового бізнесу порівняно з іншими видами підприємницької діяльності, що часто унеможливлює пряме ототожнення існуючих у вітчизняній та зарубіжній науці підходів.

Загальноприйнятим підходом до визначення фінансової стійкості страхової компанії є її характеристика як здатності виконувати взяті зобов'язання за договорами страхування в умовах впливу несприятливих факторів, змін в економічній кон'юнктурі [10]. Фінансову стійкість страхових компаній також визначають як "здатність виконувати взяті на себе зобов'язання за усіма укладеними договорами страхування" [11].

Також поширеною думкою є характеристика фінансової стійкості з позицій ліквідності, тобто наявності достатнього рівня покриття залучених пасивів активами, та рентабельності, тобто значної прибутковості, яка забезпечує необхідний розвиток компанії [9].

Хоча поняття "ліквідність" і "платоспроможність" тісно взаємопов'язані, їх не можна ототожнювати, як це роблять окремі вчені-дослідники, розглядаючи ліквідність і платоспроможність або як синоніми, або як поняття одного порядку, що розрізняються лише тривалістю періоду виконання зобов'язань.

Трактування фінансової стійкості страхової компанії "як системи, що адаптується до змін зовнішнього середовища і має дві ознаки: платоспроможність, тобто можливість розраховуватися за своїми зобов'язаннями, та наявність фінансових ресурсів для розвитку, щоб відповідати можливим змінам зовнішніх умов" заслуговує на увагу, але через неврахування сукупності факторів чи умов внутрішнього середовища його теж не можна вважати досконалим [8].

Слід зазначити, що в науковій літературі виділяється специфічна ознака фінансової стійкості, властива лише страховим компаніям, – "відповідність кількості та якості ресурсів величині та структурі прийнятого страхового ризику, що, у свою чергу, означає можливість виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками" [4].

Н. Кириллова [5] трактує поняття "фінансова стійкість" з двох точок зору:

1) фінансова стійкість як показник, що характеризує здатність організації зберігати фінансові ресурси в належній кількості та на достатньому рівні з метою забезпечення власної платоспроможності й подальшого розвитку;

2) фінансова стійкість як певний фінансовий стан, який описується з допомогою якісних чи кількісних характеристик. У випадку застосування якісних характеристик можна говорити про високий чи низький рівень фі-нансової стійкості, про нестійкість і повну неспроможність (як відсутність фінансової стійкості чи крайній рівень нестійкості). При застосуванні кількісних методів оцінювання фінансової стійкості використовують бальний підхід, присвоюючи певному фінансовому стану бали від нуля і до максимальної їх кількості.

Таким чином, на думку автора, найбільш обґрунтованою є позиція Л.О. Орланюк-Малицької [7], яка розглядає фінансову стійкість як "здатність суб'єкта ринку зберігати кількість і якість своїх фінансових ресурсів за умов зміни середовища". При цьому якість фінансових ресурсів інтерпретується нею як ступінь їх відповідності потребам компанії для страхових виплат і розвитку в умовах зовнішнього середовища. Проте збереження кількості та якості фінансових ресурсів за умов зміни зовнішнього середовища, яке Л.О. Орланюк-Малицька вважає необхідним для забезпечення фінансової стійкості, не завжди є позитивним явищем. Таким чином, увагу слід акцентувати переважно на адаптації ресурсів до вимог зовнішнього і внутрішнього середовищ компанії, що змінюються.

На необхідність урахування впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів звертає увагу Л.В. Шірінян [12]: фінансова стійкість визначається нею як "здатність підприємства зберігати або відновлювати початковий (або близький до нього) стан чи поліпшувати цей стан при зміні зовнішніх та/або внутрішніх параметрів (факторів) впливу на фінансові потоки". При цьому слід зазначити, що таке тлумачення має ряд недоліків:

по-перше, автор ототожнив страхову компанію з підприємством, хоча це неправомірно з огляду на специфіку діяльності страховика;

по-друге, така важлива ознака фінансової стійкості, як платоспроможність, узагалі не включена до визначення;

по-третє, акцентування уваги на тому, що "зміни факторів зазвичай вважаються незначними", є некоректним.

Адже в певні проміжки часу показники, які характеризують виділені автором фактори впливу, можуть значно коливатися (зокрема, це стосується розмірів статутного фонду, системи перестрахування, якості страхового портфеля, розмірів і темпів інфляції тощо).

На думку автора, більш повним є визначення фінансової стійкості страховика як "економічної категорії, що характеризує такий стан його фінансових ресурсів, їх розподілу і використання, за якого страхова компанія залишається платоспроможною і здатною своєчасно й у повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання перед страхувальниками в умовах негативного впливу зовнішніх чинників, спричинених зміною параметрів середовища, в якому вона перебуває, і/або внутрішніх чинників, викликаних реалізацією одного або низки ризиків страховика" [2]. В ньому точно відображено суть явища, але й тут є певне обмеження, зумовлене тим, що йдеться про виконання страховою компанією зобов'язань лише перед страхувальниками.

Підсумовуючи сказане, слід ще раз наголосити на специфіці поняття "фінансова стійкість" щодо сфери страхової діяльності порівняно з його суттю стосовно інших сфер економіки. Організація, яка не займається страховою діяльністю, використовуючи залучені кошти, як правило, точно знає, кому з ділових партнерів, коли і скільки їй потрібно заплатити. У страхових компаніях ситуація інша. Основну частину своїх активів страховик формує за рахунок залучених коштів, однак терміни і розміри майбутніх виплат страхувальникам він може оцінити лише з використанням імовірнісного підходу. При виконанні своїх зобов'язань страховик орієнтується не лише на кошти страхових резервів, спеціально призначених для здійснення страхових виплат, а й на інші власні кошти, вільні від будь-яких зобов'язань.

Проведений критичний аналіз літературних джерел дозволяє виділити три органічно і тісно взаємопов'язані та взаємообумовлені складові фінансової стійкості страхових компаній: надійність, платоспроможність та ліквідність. Ліквідність – основоположний фактор (умова) платоспроможності, яка, у свою чергу, є найбільш значущим критерієм надійності страхової компанії. Усі вони впливають на формування рівня довіри до страховика і є підґрунтям для визначення його фінансової стійкості.

Література:

1. Внукова Н.М. Управління розвитком ринків фінансових послуг: монографія / Н.М. Внукова, В.А. Смоляк, Ж.О. Андрійченко [та ін.]; наук. ред. та кер. кол. авт. д-р екон. наук, проф. Н. М. Внукова / Харківський національний економічний ун-т. – Х.: АдвА, 2009. – 195 с.

2. Добош Н. Оцінка фінансової стійкості страховика / Н. Добош // Формування ринкової економіки в україні. 2009. Вип. 19. С. 207–212

3. Капустинский А. Либерализация правил размещения страховых резервов страховыми компаниями может негативно повлиять на платежеспособность части страховщиков / А. Капустинський // Бизнес-информ. – 2008. – № 2. – С. 40-41.

4. Кириленко О. П. Фінансові важелі подолання бідності в Україні / О. П. Кириленко, І. І. Білоус, Б. С. Малиняк, Н. Я. Кравчук, Н. М. Ткучук; В.о. Терноп. нац. економ. ун-т; За ред. О. П. Кириленко.– Тернопіль : ТНЕУ, 2011.– 431 с.

5. Кириллова Н. Финансовая устойчивость и несостоятельность страховых компаний / Н. Кирилова // Страховое дело. – 2006. – №5. – С. 20-25.

6. Котлобовский И. Б., Рисковый подход к оценке платежеспособности страховой компании / И. Б. Котлобський, А. Е. Сметанин // Финансы. – 2007. – №6. – С. 39-43.

7. Орланюк-Малицкая Л .А. Платежеспособность страховой организации. / Л. А. Орланюк-Малицкая. – М.: АНКИЛ, 2007. – 280 с.

8. Сплетухов Ю. А. Страхование: Учеб. Пособие. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 312 с.

9. Страхова справа: підручник / О.Д. Вовчак. - К.: Знання, 2011. – 391 с.

10. Страхування: теорія та практика: навч.-методичний посібник / Внукова Н. М., Успаленко В. І., Временко Л. В. та ін.; за заг. редакцією проф. Внукової Н. М. – Харків: Бурун Книга, 2009. – 676 с.

11. Ткаченко Н. В. Переваги та недоліки сучасної європейської системи оцінки платоспроможності страхових компаній // Банківська справа. – 2011. – №1. – С. 8–18.

12. Шірінян Л. В. Економіко-правовий аналіз діяльності страховиків на страховому ринку України [Електронний ресурс] / Л. В. Шірінян // Наукові праці НДФІ. - 2013. - Вип. 4. - С. 106-116.