Экономические /3.Финансовые
отношения
Ліщук
В.В.,
аспірант,
Київський національний університет технологій і дизайну
Основіні
заходи щодо залучення іноземного капіталу в економіку України
Залучення
іноземного капіталу в економіку України має ґрунтуватися на сукупності
політико-правових, економічних, організаційних, інформаційних чинників та
ринкових інструментів, які використовує держава у сфері регулювання іноземних
інвестицій та ефективне використання яких впливає на надходження в країну
іноземного капіталу.
Основними
взаємопов’язаними і взаємодоповнюючими складовими механізму залучення
інвестицій мають бути сприятливе інвестиційне середовище, державна політика та
ринкові інструменти у сфері.
Особливості формування
механізму залучення іноземного капіталу визначаються необхідністю [1]:
-
задоволення потреб в інвестиційних ресурсах за рахунок залучення іноземного
капіталу. В умовах низького рівня оплати праці в Україні приплив іноземних
інвестицій призводить до створення нових робочих місць із заробітною платою
вище середньої по країні;
-
кращого задоволення потреб внутрішнього ринку. Виробництво продукції
підприємствами за участю іноземного капіталу може бути дешевим, якіснішим і
забезпечується широким сервісним обслуговуванням на відмінну від продукції
вітчизняних товаровиробників;
-
залучення техніки і технологій, які сприяють індустріалізації і
конкурентоспроможності країни-реципієнта.
Міжнародні
інвестиційні процеси порівняно з внутрішніми інвестиційними процесами мають
більш складну мотиваційно-функціональну і географічну структури. Відповідно
більш складною є і сфера міжнародного перерозподілу іноземного капіталу, в якій
тісно переплітаються і взаємодіють внутрішні та міжнародні інвестиційні
джерела.
Під поняттям «інвестиційний клімат» пропонуємо розуміти сукупність
політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та
сприяють залученню капіталу вітчизняних та іноземних інвесторів.
Інвестиційний клімат для іноземного інвестора в Україні переважно
визначається впливом таких факторів, як політична, правова та економічна
нестабільність. З цієї причини закордонні інвестори розглядають Україну як зону
підвищеного ризику для крупних інвестицій. Нерішучість, обережність у прийнятті
кінцевих рішень потенційними інвесторами в такій ситуації - закономірне явище.
Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в
Україні" скерований на заохочення и підсилення припливу іноземного
капіталу в пріоритетні сфери економіки держави шляхом надання різного роду
страхових гарантій, особливо по найбільш важливим інвестиційним програмам і
проектам, покращення правового регулювання іноземного інвестування, розвитку
інфраструктури міжнародного бізнесу [1].
Інвестиційний
клімат відіграє визначальну роль у прийнятті рішень іноземними інвесторами.
Відкритість економіки і створення рівних умов у конкуренції з вітчизняними
інвесторами стимулює приплив іноземного капіталу. За оцінкою інвестиційного
ризику, що включає політичні, макроекономічні, зовнішні і комерційні ризики,
Словенія, Чехія, Польща й Угорщина відносяться до країн з низьким інвестиційним
ризиком, а Україна - як високоризикована. Відомо, що світова фінансова криза не
вплинула на інвестиційну привабливість країн Центральної і Східної Європи; за
інвестиційними можливостями Польща посіла 8 місце, Чехія й Угорщина увійшли в
число перших 25 країн з високою інвестиційною привабливістю [2].
Формування
інституціональної інфраструктури в Україні включає створення законодавчої і
нормативної бази, забезпечення рівних економічних можливостей для вітчизняних і
закордонних інвесторів, створення спеціальних органів, що координували б
інвестиційну інфраструктуру на всіх рівнях, від регіонального до міждержавного,
- Консультативної ради іноземних інвестицій, Ради незалежних експертів з питань
іноземних інвестицій, Агентства інвестиційного сприяння. Робота цих органів
повинна підвищити привабливість української економіки для іноземних інвесторів,
прискорити просування інвестиційних проектів з моменту їхнього розгляду і до
реалізації.
Інформаційне
забезпечення та центри допомоги іноземним інвесторам мають інформувати
інвесторів про різні проекти та умови їх здійснення за кордоном, систему
оподаткування, адміністративно-правові процедури господарської діяльності тощо
[2].
Економіко-правовий
механізм залучення іноземного капіталу формується й діє на трьох рівнях:
- макрорівні, що включає цілеспрямовані дії
органів центральної влади в процесі регулювання іноземних інвестицій,
- мезорівні, що представляє політику залучення
іноземного капіталу регіональною владою,
- мікрорівні, де відбувається безпосередня
взаємодія іноземного інвестора й підприємства - отримувача капіталу.
Основні
взаємопов’язані та взаємодоповнювальні складові механізму - це сприятливе
інвестиційне середовище, державна політика та ринкові інструменти у сфері
організації іноземних інвестицій.
Слід
наголосити, що на всіх зазначених рівнях визначальною ланкою має бути державне
управління іноземними інвестиціями. Це врегульована нормами права законодавча й
виконавча діяльність відповідних органів державного управління економікою з
ефективного залучення й раціонального використання зарубіжних інвестицій.
Література:
1.
Активізація
інвестиційного процесу в Україні : колективна монографія / [Т.В. Майорова,
М.І. Диба, С.В. Онишко та ін.] ; за наук. ред. М.І. Диби, Т.В. Майорової.
– К.: КНЕУ, 2012. – 472 с.
2.
Гонта О.І.
Формування комплементарної інвестиційної політики України: виклики глобалізації
та вимоги економічної безпеки: Монографія / Гонта О.І., Дубина М.В., Пілевич
Д.С. – Чернігів: 2013. – 184 с.